Російська імперія. Микола І. Копійка. Мідь. 1844 р.
білетів — 1 березня 1853 р. На ринку залишилися лише державні кредитні білети, які обмінювалися на срібну монету за номінальною вартістю. Всього до 1853 р. було випущено кредитних білетів на суму 311,4 млн рублів, 40 % яких були забезпечені монетами та злитками дорогоцінних металів.
Результатом грошової реформи 1839—1843 рр., ініціатором якої був міністр фінансів Є. Канкрін, стало запровадження в Росії системи срібного монометалізму. Грошовий обіг країни стабілізувався, що сприяло економічному розвитку країни.
Позитивні тенденції на грошовому ринку, який не похитнувся під час революційних подій 1848—1849 рр. у Європі і спричиненої ними фінансової кризи, дали змогу уряду у 1849 р. змінити порядок карбування мідних монет. Країна знову повернулася до монетної стопи, при якій карбували монети на 32 рублі з пуда. Незначних змін зазнала їх іконографія. Іншими стали назви найдрібніших номіналів. Замість 1/2 та 1/4 копійки почали випускати полушку та дєнєжку, а також 1, 2, 3 та 5 копійок.
Важким випробовуванням для грошової системи, створеної у 1839— 1843 рр., виявилася Кримська війна (1853—1856 рр.). Видатки на оплату воєнних потреб призвели до неймовірного збільшення державних видатків. У 1852 р. вони становили 280,3 млн рублів, а в 1856 р. — вже 619,4 млн рублів. За цей час доходи бюджету зросли з 252,4 млн рублів до 361,8 млн рублів. Пошук джерел доходів для покриття дефіциту державного бюджету проходив у несприятливій обстановці. Можливість отримання закордонних позик була мінімальною, адже основні фінансові донори Росії — Англія та Франція — перебували в стані війни з нею. Через надзвичайне зубожіння народу не було змоги й збільшити податки та інші побори в середині країни. За таких умов новий міністр фінансів П. Брок змушений був вдатися до надмірної емісії державних кредитних білетів: якщо станом на 1 січня 1853 р. їх перебувало в обігу на суму 311,4 млн рублів, то до 1 січня 1858 р. — вже 735,3 млн рублів. Уряд взяв на себе зобов'язання розпочати вилучення надмірної кількості кредитних білетів через три роки після укладення мирного договору. Однак маховик інфляції було запущено. Розпочалося підвищення цін на золото, срібло та інші товари. Наростали інфляційні явища. До 1858 р. вартість кредитного рубля впала на 20 %. З обігу зникла монета, відкарбована з дорогоцінних металів. У 1854 р. уряд змушений був припинити обмін кредитних білетів на золоту, а в 1858 р. — і на срібну монету. Брок, який не справився з наростанням кризових явищ, у тому ж році був відправлений у відставку, а на його місце був призначений досвідчений фінансист, прихильник і помічник Є. Канкріна О. Княжевич, який керував Міністерством фінансів до кінця 1861 р. Усвідомлюючи кризовий стан державних фінансів і намагаючись
подолати його, новий міністр не зміг домогтися поліпшення ситуації на грошовому ринку. Низка помилкових кроків, пов'язаних з відновленням дозволу на обмін кредитних білетів на золото та ін., змусили Княжевича подати у відставку. Його наступником став М. Рейтери, який перебував на посаді головного фінансиста держави до 1878 р. Йому вдалося на перших порах дещо поліпшити ситуацію на ринку шляхом відновлення обміну кредитних білетів на дзвінку монету, хоча він відбувався не за номінальним курсом. Так, з 1 серпня 1862 р. півімперіал обмінювався за курсом 5 рублів 60 копійок кредитними білетами, а срібний рубль — 1 рубль 8,6 копійок. Це стало можливим завдяки отриманню Росією у квітні
• 1862 р. закордонних позик на суму 15 млн фунтів стерлінгів. Ці гроші було використано на ліквідацію дефіциту державного бюджету, а також на збільшення обмінного фонду кредитних білетів, який зріс до 120 млн рублів. Саме тому на перших порах обмінний процес протікав успішно і мав певні позитивні наслідки. До 1 січня 1864 р. було вилучено з обігу паперових грошей на суму 77,1 млн рублів. Однак наступні події, спричинені загостренням політичної ситуації у Царстві Польському, загальмували позитивні тенденції у фінансовому господарстві імперії. З 5 листопада
• 1863 р. обмін кредитних білетів вкотре було припинено. Нові видатки державного бюджету, необхідні для забезпечення започаткованих імператором Олександром II (1855—1881) широкомасштабних реформ — селянської, судової, земської, військової, міської, витрати на промислове будівництво, зокрема, залізничне та ін., знову погіршили фінансовий стан у державі. Бюджетний дефіцит сягнув 20,6%, і уряд знову був змушений запустити друкарський верстат. У 1865 р. було випущено паперових грошей на суму 43 млн рублів, а в 1866 р. — 59,5 млн рублів. Спадав курс кредитного рубля, який у 1864 р. становив 83,4 %, у 1865 р. — 81,6, а в 1866 — 76,4 % від встановленого у 1843 р. паритету до срібного рубля. У 1865 р. було припинено емісію кредитних білетів зразка 1843 р. На нових купюрах вперше зображено вензель правлячого імператора, а також портрети великих князів московських та російських царів. На 5-рублевій купюрі було вміщено погруддя Дмитрія Донського, на 10-рублевій — Михайла Федоровича Романова, на 25-рублевій — Олексія Михайловича, на 50-руб-левій — Петра І і на 100-рублевій — Катерини II. Всі банкноти друкувалися на папері з водяними знаками, що поліпшувало їх захист від фальшування. Впродовж панування Олександра II вони емітувалися у парні роки (1866—1880 рр.), а за царювання Олександра III (1881—1894) — у 1882, 1884 та 1886 рр.
Лише наприкінці 60 — на початку 70-х років вдалося поліпшити економічну ситуацію в державі і досягти позитивних тенденцій у балансі доходів та видатків державного бюджету. Нагромадження золотого запасу та зростання курсу кредитного рубля давали підстави сподіватися на оздоровлення грошового господарства країни. Станом на 1 січня 1876 р. Державне казначейство накопичило вільної готівки на суму 40,5 млн рублів. Однак несприятлива економічна ситуація в середині країни і загострення зовнішньополітичного становища зруйнували досягнення діяльності М. Рейтерна. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. воєнні видатки знову покривалися за рахунок емісії державних казначейських білетів. Державний борг Росії сягнув астрономічної цифри — 6 млрд рублів. Наростали інфляційні процеси. Курс кредитного рубля з 80,7 копійки золотом у 1876 р. впав до 64,8 копійки золотом у 1880 р. На ринку було нерозмінних кредитних білетів на суму близько 420 млн рублів. Держава опинилася на межі банкрутства.
З 1881 р. заходами, спрямованими на оздоровлення грошового господарства імперії, керував міністр фінансів М. Бунге — колишній професор університету св. Володимира у Києві. Він домігся припинення емісії кредитних білетів і розпочав часткове їх вилучення з обігу. Однак замість запланованої суми у 400 млн рублів до 1886 р. вдалося вилучити паперових грошових знаків лише на 87 млн рублів. Це не змінило курсу кредитного рубля, який на 1 січня 1885 р. становив 63,3 копійки золотом.
М. Бунге одним із перших поставив питання про необхідність відмовитися від системи срібного монометалізму і перейти до золотої валюти. Розпочалася підготовча робота, передусім, створення відповідного золотого запасу шляхом збільшення видобутку золота в середині країни та отримання значних іноземних позик. У 1886 р. золотий запас Росії становив 311,1 млн рублів.
Наприкінці 1886 р. Бунге пішов у відставку, однак його наступник І. Вишнєградський також був прихильником запровадження золотого монометалізму. Своїм основним завданням як міністра фінансів він вважав збільшення золотого запасу країни. Для цього він використовував всі можливі засоби. Одним з них була відмова від оплати понадбюджетних асигнувань і повне дотримання бюджетної дисципліни. Одночасно запроваджувалися нові та збільшувалися існуючі податки та платежі. При ньому Росія запровадила протекціоністську політику. Країна стала найбільшим експортером хліба та інших товарів. Додатне торговельне сальдо у 1891 р. становило 335,8 млн рублів. Значно зріс російський золотий запас, який у 1893 р. досягнув 581 млн рублів. Значною мірою це стало можливим завдяки збільшенню обсягів іноземних позик до 1050 млн рублів у 1881—1897 рр. Все це
Міністр фінансів І. Вишнєградський
сприяло зростанню курсу кредитного рубля — з 55,7 копійок золотом у 1887 р. до 72,6 — у 1890 р. Однак на перешкоді реалізації задумів Вишнєградського щодо запровадження золотої валюти став небувалий голод, який спіткав Росію у 1891 р. Для ліквідації його наслідків з нагромаджених засобів було використано понад 160 млн рублів. Одночасно вступила в період депресії промисловість Росії.
Все це змусило важкохворого І. Вишнєградського у травні 1892 р. піти у відставку. Його наступником став С. Вітте, який очолював міністерство фінансів до 1908 р. Він був прихильником ідей свого попередника і, користуючись підтримкою імператорів Олександра III (1881—1894) та Миколи II (1894—1917), активно проводив підготовку до запровадження золотого монометалізму. У 1896 р. склалися сприятливі обставини для здійснення грошової реформи. Розмінний фонд було доведено до 500 млн рублів. Наприкінці 1897 р. золотий запас держави становив 1315 млн рублів.
Важливе місце у реформуванні грошової системи Російської імперії належало питанням монетного карбування. У другій половині XIX ст. єдиним емісійним центром став Петербурзький монетний двір, де було зосереджено виробництво мідної, срібної та золотої монети. До 1876 р. функціонувала ще Катеринбурзька монетарна, де продукували мідну монету. Потреба у розмінній монеті часто змушувала уряд замовляти її за кордоном. Так, у 1861 р. на Паризькому та Страсбурзькому монетних дворах було відкарбовано російських монет номіналом 10,15 та 20 копійок на суму 7 млн рублів. У 1896 р. у Парижі карбували 25, 50 копійок та рубль, а у 1897—1899 рр. на Паризькому та Брюссельському монетних дворах велася емісія монет вартістю 1 рубль та 50 копійок. У 1896—1897 рр. російські мідні монети (крім 5 копійок) випускалися в Англії.
Упродовж цього періоду набір російських монетних номіналів залишався незмінним. З міді карбували 1/4, 1/2, 1, 2, 3 та 5 копійок; зі срібла— 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок та 1 рубль; із золота — З, 5 та 10 рублів. У 1867 р. метрологічні параметри мідної монети було змінено. її почали карбувати на суму 50 рублів з пуда. Змінилось іконографічне оформлення мідних номіналів. На аверсі 1/2 та 1/4 копійки вміщено вензель імператора, на
Міністр фінансів С. Вітте
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)“ на сторінці 5. Приємного читання.
