Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Нумізматика


Розвиток грошової системи України в період становлення державної незалежності


Наприкінці 80 — на початку 90-х років XX ст. у соціально-економічному, політичному та культурному житті Радянського Союзу стрімко наростали тенденції, спрямовані на його розпад й утвердження союзних республік як незалежних суверенних держав. Кризові явища в економіці, розбалансованість товарно-грошового господарства окремих регіонів вже у 1990 р. змусили Раду Міністрів Української PCP здійснити низку заходів, спрямованих на захист внутрішнього ринку. Ці кроки були зумовлені надмірним зростанням номінальних грошових доходів населення, не забезпечених необхідною товарною масою. Диспропорції між окремими союзними республіками щодо зростання грошових виплат населенню призвели до масового вивозу з України матеріальних цінностей. З огляду на це, постало питання про створення та забезпечення охорони кордонів республіки. На житті населення, особливо соціально незахищених його груп, різко негативно позначився тотальний дефіцит продуктів та товарів першої необхідності. Все це відбувалося на тлі розквіту чорного ринку та спекуляції. Правовим підґрунтям для цих сміливих як для радянської дійсності кроків уряду УРСР стало ухвалення Верховною Радою У PCP 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. її положення стверджували самостійність республіки у питаннях створення банківської, цінової, фінансової, митної, податкової системи, формування державного бюджету. Держава прийняла рішення про запровадження власної грошової одиниці. Вищою кредитною установою УРСР оголошувався Національний банк України. Скориставшись повноваженнями, наданими Декларацією, 3 серпня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон "Про економічну самостійність Української PCP", статті якого регулювали питання розвитку банківської та грошової системи. 22 жовтня цього ж року було прийнято постанову Ради Міністрів "Про захист споживчого ринку в Українській PCP", яка передбачала запровадження з 1 листопада карток споживача з купонами одноразового використання.

У листопаді 1990 р. Верховна Рада схвалила документ, який на тривалу перспективу визначав напрями економічного розвитку республіки — Концепцію переходу до ринкової економіки. Одним із основних кроків на цьому шляху, без якого проведення глибоких економічних реформ було неможливим, мало стати запровадження національної грошової одиниці.

Розбудова системи використання карток споживача з купонами, невдалі спроби московського керівництва щодо реформування й оздоровлення грошової системи довели неспроможність подальшого використання радянського карбованця як повноцінного засобу обігу. Ця грошова одиниця вже не могла слугувати основою для створення української національної валюти.

Події кінця серпня 1991 р. в Москві, коли консервативна частина радянського керівництва, створивши 19 серпня Державний Комітет Надзвичайного Стану (ДКНС), спробувала антиконституційним шляхом повернутися до доперебудовних порядків, прискорили державотворчі процеси в Україні. 24 серпня Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України, який був підтверджений всенародним волевиявленням на референдумі 1 грудня 1991 р. Молода українська держава відразу ж почала вирішувати проблеми, пов'язані з облаштуванням грошового господарства. Особливо гостро відчувався брак готівкових засобів, яких — через неможливість чи небажання Центрального банку Російської Федерації надіслати необхідну кількість рублів — не вистарчало навіть для виплати заробітної плати, стипендій, соціальних платежів тощо. Подальше використання радянського рубля призвело до зростання масового вивозу з України відносно дешевих тут продовольчих та промислових товарів. Найбільша кількість їх спрямовувалась у прибалтійські республіки, які відразу ж розпочали реалізовувати програми запровадження національних грошових одиниць і намагалися якнайшвидше позбутися

Частина картки споживача на 75 крб. (квітень 1991 р.)

Частина картки споживача на 75 крб. (квітень 1991 р.)

знецінених радянських рублів, а також у Росію, яка, маючи під своїм контролем емісійний центр, безперешкодно викидала на ринок величезну кількість рублевої готівки. На грошовому ринку України дедалі частіше почав використовуватись долар США, німецька марка та інші вільноконвертовані валюти. В цих тяжких умовах, з метою збереження контролю над функціонуванням товарно-грошових відносин, Президія Верховної Ради України, під тиском демократичного крила парламенту — Народної Ради — 3 вересня 1991 р. прийняла постанову "Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання". В умовах гострої економічної кризи, що поряд з іншими наслідками призвела до надзвичайно масштабного розкручування маховика інфляції, тодішнім українським керівництвом було прийняте правильне рішення про недоцільність поспішного запровадження національної грошової одиниці. Саме купоно-карбованець мав взяти на себе важке випробовування всезростаючою гіперінфляцією.

Нова українська грошова одиниця запроваджувалася в обіг з 1 січня 1992 р. Спочатку сфера її використання обмежувалась придбанням лише продовольчих товарів, і лише згодом — промислових. Купони багаторазового використання не відразу безперешкодно приймалися у банківських розрахунках. Незважаючи на значний промисловий потенціал України, важким завданням для уряду стало налагодження виробництва українських карбованців і своєчасне забезпечення ринку достатньою кількістю готівки. На той час у республіці не було виробничих потужностей, здатних виготовляти надійно забезпечені грошові знаки. Саме тому 18 вересня 1991 р. Кабінет Міністрів прийняв постанову "Про створення потужностей по виготовленню національної валюти та цінних паперів", згідно з якою для оперативного вирішення цього питання було створено робочу групу, яку очолив В. Борисовський. Передбачалось вирішити питання про будівництво нових або використання споруджуваних у республіці промислових об'єктів, а Міністерство економіки, Міністерство фінансів та Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків разом з Національним банком України в місячний термін мали внести пропозиції щодо закупівлі за кордоном обладнання для виготовлення національної валюти. Одночасно Національному банку України було доручено укласти договір з іноземною фірмою на виготовлення купонів багаторазового використання (із спеціальним захистом) у кількості, необхідній для нормального функціонування грошової системи України. Національний банк відразу ж уклав контракт з французькою фірмою "Francois Charles Oberthur" на виготовлення 2 млрд шт. купонів. Однак проведені підрахунки виявили необхідність збільшення емісії купонів багаторазового використання. До їх друкування було залучено всесвітньо відому лондонську фірму "Thomas De La Rue Company Limited". Всього було виготовлено близько 5 млрд одиниць купюр з позначенням номіналу в українських карбованцях.

Голова Правління Національного банку України В. П. Матвіенко

Голова Правління Національного банку України В. П. Матвіенко

Порядок запровадження в обіг нових грошових знаків детально опрацьовано у прийнятій 27 грудня 1991 р. постанові Верховної Ради "Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України", а також у спільній постанові Кабінету Міністрів та Національного банку "Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання", яку було ухвалено вже наступного дня — 28 грудня 1991 р. Ці документи передбачали функціонування з 10 січня 1992 р. українських купоно-карбованців, еквівалентних відповідним номіналам готівкових та безготівкових радянських рублів. Для оперативного вирішення питань, пов'язаних із грошовою реформою, уряд створив спеціальну комісію з 17 осіб. До неї ввійшли віце-прем'єр-міністр України С. І. Слєпічев, голова Правління Національного банку України В. П. Матвіенко, міністри фінансів, внутрішніх справ, голови правлінь найбільших банків та інші відповідальні керівники.

Спочатку нові грошові знаки запроваджувалися лише в готівковий обіг і мали використовуватися для здійснення населенням розрахунків за придбані продовольчі та промислові товари. Тоді ж були скасовані купони одноразового використання та картки споживача, видані впродовж серпня — грудня 1991 р. Для розрахунків за товари вартістю до 1 карбованця за одиницю (літр, кілограм) допускалося використання монет радянського карбування. На перших порах населення отримувало нові грошові знаки не рідше одного разу на місяць із розрахунку 25 % загальної суми місячних доходів після їх оподаткування, але не більше 400 карбованців. Решту належної грошової суми громадяни отримували радянськими рублями. У випадку, якщо належна до виплати сума купонів становила менше 200 карбованців, громадянин, за бажанням, міг додатково отримати купони в обмін на рублі. При цьому загальна сума не повинна була перевищувати 200 купоно-карбованців. Незабаром граничну норму виплати в українських карбованцях було збільшено до 50 %, аз березня 1992 р. вона сягнула вже 70 % загальної суми місячних доходів населення, але не менше 450 карбованців. Суттєвим недоліком, що мав значний негативний вплив на процес формування грошового господарства молодої української держави, було збереження в обігу радянського рубля: саме він надалі обслуговував сферу безготівкового банківського обігу, на яку припадала основна кількість розрахунків. А в умовах, не вигідних для України кроків Центрального банку Російської Федерації щодо здійснення взаєморозрахунків за допомогою рубля, українські підприємства, котрі мали тісні партнерські контакти із закордонними виробниками, зазнавали значних збитків.

Зваживши на це, уряд розширив сфери використання купонів багаторазового використання. 4 квітня 1992 р. Кабінет Міністрів та Національний банк України прийняли постанову "Про розширення введення в обіг купонів багаторазового використання", згідно з якою з 1 квітня 1992 р. всі розрахунки на території держави мали проводити лише в українських карбованцях. Разом з тим, за побажанням громадян, допускалася виплата до 30 % належної їм суми у радянських рублях. Надалі реалізація всіх товарів мала проводитися тільки за українські грошові знаки, але додаток до урядової постанови допускав продаж окремих видів товарів (ліків, періодичних видань, товарів комісійної торгівлі), а також оплату у сфері громадського харчування, низки послуг за рублі. Дане рішення, яке допускало паралельний обіг карбованця та рубля, хоча й обмежений, свідчило про половинчастість та непослідовність рішень українського уряду, який виявився неспроможним проводити самостійну політику у сфері грошового господарства — час від часу він оглядався на кроки Росії, інколи намагаючись наслідувати заходи її керівництва. Така позиція наносила шкоду українській економіці, негативно позначалася на формуванні грошових відносин, які розвивалися у напрямі запровадження національної грошової одиниці — гривні. Фінансові спекуляції, пов'язані з викачуванням безготівкових засобів з України, набули небачених розмірів: лише за третій квартал 1992 р. за кордон було переведено близько 447 млрд рублів.

Така ситуація на грошовому ринку України утримувалася майже протягом року. Лише підписаний 7 листопада 1992 р. Указ Президента України Леоніда Кравчука "Про реформу грошової системи України" припинив з 12 листопада 1992 р. функціонування рубля в грошовому обігу України. Замість нього тимчасовою грошовою одиницею став український карбованець — єдиний законний засіб платежу на території держави. Координація заходів щодо проведення грошової реформи, яку планувалось здійснити у максимально короткі терміни, була покладена на Державну комісію з проведення грошової реформи, її очолив тодішній прем'єр-міністр Леонід Кучма, а членами стали голова Правління Національного банку Вадим Гетьман, віце-прем'єр-міністр України Віктор Пинзеник та ін. На виконання Указу Президента України Кабінет Міністрів та Національний банк

Голова Правління Національного банку України В. П. Гетьман

Голова Правління Національного банку України В. П. Гетьман

8 листопада прийняли спільну постанову, яка передбачала, що впродовж 13—15 листопада 1992 р. всі фізичні та юридичні особи матимуть змогу обміняти радянські рублі на українські карбованці без обмеження суми у співвідношенні 1:1. Одночасно регулювалось використання рубля у сфері міждержавного банківського обігу. Надалі всі платежі за межі України мали здійснюватися в режимі валютних розрахунків через кореспондентські рахунки Національного банку та комерційних банків.

У ході грошової реформи з 10 січня 1992 р. в обіг були запроваджені купони багаторазового використання номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 та 100 українських карбованців. Ці грошові знаки зразка 1991 р. мали розмір 105 х 53 мм. Друкувалися вони на папері невисокої якості і мали недостатній захист від фальшування. Ним був лише водяний знак типу "шеврон" — чотири рівномірно розташовані в шаховому порядку смуги. На купюрах були відсутні позначення їх порядкового номера та серії. На всіх номіналах першої емісії (від 1 до 100 карбованців) купонів багаторазового використання були вміщені однакові зображення: на лицевому боці — зображення сестри легендарних засновників Києва Либеді — фрагмента пам'ятника, спорудженого для вшанування 1500-ліття заснування столиці України; справа від нього — назва держави — "Україна", під якою — номінал купюри, назва грошової одиниці — "український карбованець", назва емісійної установи — Національний банк України та дата емісії — 1991. На звороті — зображено архітектурний комплекс київського Софійського собору, а також вміщене у чотирьох кутах розташоване в розетках цифрове позначення номіналу купюри. Відрізнялися купони цієї серії лише за позначенням номіналу та кольором друку. Кольорова гама окремих номіналів нагадувала звичні для населення радянські рублі: 1 карбованець — світло-жовтого кольору, 3 — темно-зеленого, 5 — синього, 10 — рожевого і т. д.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ