Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

Нумізматика

У другій половині XVIII ст. в різних частинах Росії випускалися монети, призначені для регіональних потреб. Найбільш відомими з них були сибірські, кримські та молдавські емісії. Зовнішнє оформлення цих випусків відзначалося розташуванням на них місцевих гербів та відповідних легенд. Сибірські монети — срібні 10, 16 та 20 копійок, а також мідні— полушка, денга, 1, 2, 5 та 10 копійок— випускалися на Коливанському монетному дворі у 1763—1781 pp., але на грошовому ринку українських земель їх не зафіксовано.

Після включення у 1783 р. Кримського ханства до складу Російської імперії відразу ж постало питання про уніфікацію монетних систем обох держав та запровадження в Криму російської монети. Перші кроки в цьому напрямі здійснив ще останній кримський хан Шагін-Гірей, який заснував у Кафі в 1780 р. стаціонарний монетний двір, де з сировини, яка надходила з Росії, карбували монети, що нагадували окремі російські номінали (так, татарський кирмиз відповідав п'яти копійкам тощо). Відразу ж після встановлення російського панування розпочалася підготовка до карбування монети у Феодосії (давня Кафа). Для цього, за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна, сюди були скеровані фахівці з Петербурга, яким лише на початку 1787 р. вдалося налагодити діяльність місцевої монетарні. Сировину для неї закуповували у Туреччині в обмін на сіль, нею слугувала також викуплена у місцевого населення мідна російська монета старого зразка. Основну продукцію феодосійського монетного двору становили п'ятаки, позначені літерами "Т. M.”, яких до початку квітня 1788 р. було відкарбовано на суму 55 950 рублів. Значно менше — на суму 1201 рубль — було випущено двокопійкових монет. Дрібні номінали — полушка, денга та копійка — не емітувалися, хоча пробні зразки для їх карбування були виготовлені.

До приїзду цариці Катерини П на південь імперії та в Крим у 1787 р. було підготовано серію срібних монет — 2, 5,10 та 20 копійок. їх іконографія повністю відрізняється від загальноросійських зразків. На аверсі вміщено увінчаний короною вензель імператриці, навколо якого легенда "ЦАРИЦА ХЕРСОНИСА ТАВРИЧЕСКАГО". На реверсі — позначення номіналу, довкола якого кількість крапок, яка йому відповідала, а також початкові літери виразу "таврическая монета" — „Т. М.". Після закриття феодосійської монетарні її обладнання було законсервоване і згодом, у 1796 p., використане на монетному дворі у Херсоні.

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 pp. російська армія окупувала територію двох васальних володінь Туреччини — господарств Молдови

Російська імперія. Катерина II. 20 копійок. Срібло. 1787 р.

Російська імперія. Катерина II. 20 копійок. Срібло. 1787 р.

та Волощини. Оплата видатків, пов'язаних з утриманням армії та адміністрації на окупованих територіях, потребувала значних коштів. З метою їх отримання було вирішено розпочати емісію монет. Для цього уряд уклав контракт а Петром Гартенбергом, який зобов'язувався організувати монетарню у Ясах, де мав випускати три номінали мідних монет: 5, півтори та 1/2 копійки. Загальний розмір емісії— 500 тис. рублів. Незабаром ця сума збільшилася ще на 1 млн рублів. Остаточно монетарня зафункціонувала неподалік Хотина на Буковині — у містечку Садогура, яке було власністю Гартенберга. Довелось змінити й номінали, які передбачалось випускати. Адже місцеве населення було незнайоме з російськими п'ятаками та денгами. Впродовж 1771—1774 рр. на цьому монетному дворі карбувались два основних номінали — пара (3 денги) та 2 пари (3 копійки). При цьому було запроваджено монетну стопу, при якій з пуда міді випускали монет на суму 21 рубль 66 копійок (у Росії з пуда міді карбували монети на 16 рублів). Саме тому ці так звані російсько-молдавські монети не були запроваджені до загальноросійського грошового обігу. Цілком відмінною була і їх іконографія: на аверсі — герби Молдови та Волощини, на реверсі — позначення номіналу. Всього на Садогурському монетному дворі було випущено монет на суму 681 630 рублів 63 копійки. Після завершення війни і відновлення турецького панування їх відразу ж було вилучено з обігу.

За Павла І (1796—1801) відбулися значні зміни у монетному господарстві Росії. Крім повернення до стопи 16 рублів з пуда міді, було здійснено перекарбування мідних 10-копійкових монет 1796 р. на п'ятаки старими катерининськими штемпелями. При цьому імператорі з міді карбували полушку, деньгу, 1 та 2 копійки. Зовнішній вигляд павлівської мідної монети повністю відрізнявся від випусків його матері. На аверсі вміщено лише увінчаний вензель царя, на реверсі — позначення номіналу, дату емісії та ініціали монетного двору. Асортимент та метрологічні параметри срібних монет при Пав лі І не змінювалися. На Петербурзькому монетному дворі випускали 5 та 10 копійок, полуполтинник, полтину та рубль. їх іконографія також відрізнялася від аналогічних номіналів емісій попереднього панування. На аверсі банківського срібла, замість портретного зображення імператора, було вміщено хрест, укладений з чотирьох увінчаних імператорською короною літер "П", навколо якого кругова легенда з позначенням номіналу та дати випуску. На реверсі державний герб Росії — двоголовий орел — замінено біблійним висловом "Не намь, не намть, а имяни твоєму", який був давнім гаслом Ордену тамплієрів. З 1798 р. на гурті, замість косої насічки, почали вказувати пробу монетного сплаву. Оформлення розмінних срібних і мідних монет було однаковим. Не зазнало метрологічних змін і виробництво золотих монет. На Петербурзькому монетному дворі карбували переважно червінці та півімперіали, зображення на яких нагадувало іконографію рублів.

За Павла І уряд продовжував використовувати асигнації для покриття видатків державної скарбниці. Царським указом від 18 грудня 1797 р. було оголошено, що паперові грошові знаки є загальнодержавним боргом. Одночасно передбачалось здійснювати обмін асигнацій на мідну та срібну монету за курсом 100 копійок сріблом на 130 асигнаційних копійок. Однак брак мідної та срібної монети не дав змоги реалізувати цей указ. Невдовзі обмін було припинено. Кількість асигнацій на ринку продовжувала зростати: до кінця 1800 р. їх було випущено на суму 212 689 335 рублів, а курс паперового рубля опустився до 66,3 срібних копійок.

У перші роки панування Олександра І (1801—1825) грошове господарство Росії зазнало суттєвих змін. Прагнучи у всьому повернутися до часів Катерини II, новий імператор вже у 1802 р. відновив карбування мідних п'ятаків за стопою 16 рублів з пуда. Крім того, на Катеринбурзькому та Коливанському монетних дворах випускали полушку, деньгу, 1 та 2 копійки. Замість вензеля імператора на аверс мідних монет знову повернувся державний герб. Надмірне зростання державних видатків, спричинене участю Росії у війнах з наполеонівською Францією, Туреччиною, Персією та Швецією, змусило уряд у 1810 р. змінити монетну стопу мідних монет. Надалі з пуда цього металу карбували монети на 24 рублі. Одночасно було переглянуто систему номіналів. Іжорський, коливанський, петербурзький та коливанський монетний двори випускали лише деньгу, 1 та 2 копійки.

Певні зміни відбулися й у виробництві срібних монет. Згідно з указом від 20 червня 1810 р., срібний рубль оголошувався головною монетною одиницею на території імперії. Всі інші монети перебували в обігу за курсом, встановленим щодо срібного рубля. Заборонялось ввезення та обіг іноземної розмінної монети. Тоді ж було запроваджено систему відкритого карбування золотих та срібних монет, при якій кожний бажаючий міг принести на монетний двір злиток благородного металу і безкоштовно перекарбувати його на монети. Зазнав змін і зовнішній вигляд монет. На аверсі було вміщено російський державний герб. На реверсі у 1802— 1810 рр. містився напис "ГОСУДАРСТВЕННАЯ РОССІЙСКАЯ МОНЕТА", який згодом було замінено позначенням кількості дорогоцінного металу в монеті. Наприклад, на реверсі рубля вказувалось, що в ньому міститься "ЧИСТАГО СЕРЕБРА 4 ЗОЛОТНИКА 21 ДОЛЯ". Емісія срібних монет була зосереджена на Петербурзькому монетному дворі. Набір номіналів залишився майже незмінним: 5,10 та 20 копійок, полуполтинник, полтина та рубль. З 1810 р. карбування полуполтинників припинилося. Золоті монети Олександра І становили незначну частку у загальній монетній масі. У 1802—1806 рр. емітувались імперіали та півімперіали, а з 1817 р. — лише півімперіали. При цьому декілька разів змінювався стиль оформлення монет, зокрема, зображення державного герба. Масштаби карбування

М. Сперанський

М. Сперанський

срібних та золотих монет часів Олександра І були доволі значними. Так, у 1818 р. випущено 16 275 тис. рублевих монет, загалом же середньорічний розмір емісії цього номіналу становив 2—4 млн шт.

Крім монет, на російському грошовому ринку продовжували використовуватись асигнації, кількість яких постійно зростала. До кінця 1810 р. в обігу було 579 873 880 рублів. Невпинно падав і їх курс щодо монети. Тоді за 1 рубль асигнаціями давали лише 25,4 коп. сріблом. Інфляційні процеси продовжували наростати, що вело до знецінення грошових заощаджень. Розміри дефіциту державного бюджету були величезними — у 1809 р. він становив 55,8 млн рублів. У цих важких умовах імператор Олександр І доручив М. Сперанському (1772—1839) підготувати проект реформування державних фінансів. 2 лютого 1810 р. цар підписав маніфест, який передбачав здійснення наступних кроків: скорочення державних видатків; припинення випуску нових асигнацій та повернення їм номінальної вартості. Для цього передбачалось розпочати їх викуп за кошти, отримані від збільшення податків, мит, цін на монопольні товари, а також від продажу частини державного майна. Для успішного результату реформи необхідно було вилучити з обігу асигнацій на суму 286 млн рублів. Однак через військові приготування Росії до війни з Наполеоном та відставку М. Сперансько-го на початку 1812 р. намічені заходи не були здійснені. Новий міністр фінансів Д. Гур'єв припинив реалізацію грошової реформи і відмовився від повного вилучення з обігу асигнацій. Імператорський маніфест від 9 квітня 1812 р. визнав їх законним та обов'язковим засобом платежу на всій території імперії, у тому числі на українських землях, котрі увійшли до складу Росії у 1798 та 1795 рр. Досі платіжні операції здійснювалися тут переважно у срібній монеті.

Упродовж 1812—1815 рр. для фінансування війни з Наполеоном та закордонних походів російської армії уряд здійснив нову емісію асигнацій. У 1818 р. їх кількість в обігу перевищила 836 млн рублів. Тоді ж ринок отримав купюри нового зразка. Спочатку це були 25 та 50 рублів, а у 1819 р. — б, 10, 25, 50, 100 та 200 рублів.

Крім офіційних випусків, на ринку було також немало підроблених купюр, у тому числі й завезених військами Наполеона під час війни з Росією 1812 р. Ще на початку 1810 р. гравер головного військового керівництва французької армії Лалу отримав доручення виготовити мідні кліше ДЛЯ друкування російських асигнацій. З цією метою в Парижі було створено спеціальну друкарню" якою керував брат особистого секретаря Наполеоне Фен. Підроблені асигнації були дуже подібними до справжніх. Різнилися вони лише тим, що при виготовленні кліше на них були допущені граматичні помилки, а підписи, замість власноручних, було видруковано. Французи підробляли переважно асигнації номіналом 25, 50 та 100 рублів. Про масштабність цієї операції свідчить те, що у 1815 р. у Варшаві було вилучено фальшивих асигнацій на суму 214 900 рублів. Всього ж упродовж 1813—1817 pp. Державний асигнаційний банк виявив підробок на суму 5 614 380 рублів. Щоб припинити поширення підроблених грошових знаків, ввезення асигнацій у Росію було заборонено.

Імператорськими указами від 1 травня та 20 жовтня 1819 р. в обіг запроваджувалися асигнації нового зразка номінальною вартістю 5, 10, 25, 50, 100 та 200 рублів з датою емісії "1819", а також 25 та 50 рублів — з датою емісії "1818". Купюри нової емісії мали нове графічне оформлення. На них вміщувались підписи керуючого банком та касира. При цьому перший з них — був віддрукований, а другий — виконувався від руки.

Курс асигнаційного рубля у 1814—1815 pp. опустився до рекордно низького рівня і становив 20 копійок сріблом. Зміцнення рубля розпочалося у 1817р., після прийняття розробленого Міністерством фінансів "Плану фінансів", який передбачав поетапне зменшення в обігу кількості асигнацій і зрівняння їх курсу зі срібною монетою. Було створено спеціальну комісію, яка займалася ліквідацією державного боргу. Щорічно їй передавалося 30 млн рублів монетою і 30 млн рублів облігаціями державної позики. Завдяки цьому впродовж 1818—1822 рр. вдалося викупити асигнацій на суму 229 283 130 рублів, що становило 28,7 % загальної грошової маси паперових грошових знаків. Однак наслідки цієї операції очікуваних результатів не дали: курс асигнаційного рубля зріс лише на 1,4 копійки. У зв'язку з цим вилучення паперових грошових купюр було припинено, і їх кількість залишалася незмінною аж до грошової реформи 1839—1843 pp.

У 1823 р. міністром фінансів став Є. Канкрін, який відзначався дуже обережним ставленням до реформування державних фінансів імперії. Він відразу ж припинив вилучення асигнацій, вважаючи за недоцільне витрачати на це значні грошові засоби, отримані часто від дорогих закордонних позичок. Припинення емісії нових паперових грошей привело до певного зростання їхнього курсу. Одночасно на ринку дедалі частіше використовували золоті та срібні монети. Цьому сприяло зростання масштабів їх емісії. За Миколи І (1825—1855) емісія срібної монети була зосереджена

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)
  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ