Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

Нумізматика

Російська імперія. Олександр І. Рубль. Срібло. 1822 р.

Російська імперія. Олександр І. Рубль. Срібло. 1822 р.

на петербурзькому монетному дворі. Крім того, монету загальноросійського зразка у 1842—1857 рр. карбували у Варшаві. Набір монетних номіналів суттєво не змінився. Майже щорічно накладом у декілька мільйонів штук (наприклад, у 1830 р. — 6010 тис. шт., а у 1851 р. — 2400 тис. шт.) виготовлялись рублі та полтини. У 1827 р. замість колишніх полуполтинників розпочалось карбування монет номіналом 25 копійок. Розмінними монетами надалі залишалися 5,10 та 20 копійок. У 1832 р. було внесено зміни до іконографії великих срібних номіналів. На їх реверсі почали позначати номінал — "МОНЕТА РУБЛЬ" тощо. Аверс, як і раніше, містив зображення державного герба та дані про вміст чистого срібла.

Міністр фінансів Є. Канкрін

Міністр фінансів Є. Канкрін

Карбування золотих монет регулювалося царським указом від 14 лютого 1817 р. Основною золотою монетою залишався півімперіал, який випускався з золота 917 проби вагою 6,54 г. Тоді ж було відновлено карбування наслідувань голландських дукатів. Суттєвих змін за часів Миколи І зазнало виробництво мідних монет. У 1830 р. було змінено монетну стопу. З пуда міді почали випускати монети на 36 рублів. За цими метрологічними показниками катеринбурзький та сузунський (коливанський) монетні двори карбували 1, 2, 5 та 10 копійок.

Цікава сторінка російського монетного карбування першої половини XIX ст. — емісія платинових монет. Поклади цього дорогоцінного металу розроблялися в Сибіру на рудниках, що належали родині Демидових, однак платина на той час не мала широкого застосування. Це було зумовлено, насамперед, її тугоплавкістю. З 1828 р. на Петербурзькому монетному дворі карбували монету номіналом 3, 6 та 12 рублів. Реальна вартість платинових монет, що встановлювалась залежно від ринкової вартості платини, була значно нижчою, ніж номінальна. Так, платинових 3 рублі коштували 1 рубль 63 копійки сріблом. Поширення цих монет приносило уряду значні прибутки. Однак через неприйняття платинових номіналів за кордоном їх почали масово здавати до державних кас, і 22 червня 1845 р. карбування цієї монети припинилося.

Після утворення у 1815 р. Царства Польського, наділеного широкими правами автономії, у ньому склалась своя монетно-грошова система. Вона була біметалічною, базувалася на раціо між золотом та сріблом як 1 до 15, яке відповідало загальноросійському співвідношенню між дорогоцінними металами. Грошова одиниця — польський злотий, що поділявся на ЗО грошів і містив 0,1799 г золота та 2,697 г срібла. На Варшавському монетному дворі емітували з міді 1 та 3 гроші, з білону — 5 та 10 грошів, зі срібла -

1, 2, 5 та 10 злотих, із золота — 25 та 50 злотих. У 1828 р. в обіг ввійшли паперові грошові знаки — касові білети номіналом 5, 10, 50 та 100 злотих. Після придушення польського повстання 1830—1831 рр. російськими властями проводилася політика уніфікації польської та російської монетних систем. З цією метою у 1832—1841 рр. випускалися так звані польсько-російські монети з одночасним позначенням номіналу у польських грошах чи злотих та російських копійках чи рублях. Виробництво дрібних розмінних монет— 1, 3, 5 та 10 грошів— продовжувалося на старих засадах з позначенням номіналу лише у грошах. Але іконографія їх була змінена: замість польського герба, на них вміщено герб Російської імперії. Крім того, карбувалися монети вартістю 1 злотий— 15 копійок, 40 грошів — 20 копійок, 50 грошів — 25 копійок, 2 злотих — 30 копійок, 5 злотих — 3/4 рубля, 10 злотих — 1½ рубля та 20 злотих — 3 рублі. Оскільки російський уряд почав поступово обмежувати монетно-грошову автономію Царства Польського, карбування польсько-російських номіналів поетапно припинялося, замість них виготовлялися монети загальноросійського зразка. Незмінним залишалося лише виробництво білонних розмінних монет. Остаточно функціонування Варшавського монетного двору припинилося у 1867 р., а випущені ним монети вилучалися з обігу до 1 січня 1891 р.

У першій половині XIX ст. російські монетні двори емітували переважно обігову монету. Карбування пам'ятних монет велося незначними тиражами вкрай рідко. Так, у 1834 р. було випущено рубль з нагоди спорудження пам'ятника Олександру І в Петербурзі (так званий олександрійський стовп), у 1839 р. — рубль на честь побудови пам'ятного меморіалу на полі Бородінської битви та у 1859 р. — монету цього ж номіналу з приводу відкриття пам'ятника Миколі І в Петербурзі.

Стабілізація фінансового господарства Російської імперії дала змогу міністру фінансів графу Є. Канкріну розпочати проведення грошової реформи, їй передував тривалий підготовчий період, під час якого обговорювалися проекти, підготовані членами Державної ради Грейгом, Морд-виновим, Друцьким-Любецьким, Сперанським та Канкріним. За основу (з певними поправками) було прийнято план, запропонований міністром фінансів. Першим кроком на шляху проведення реформи стало видання 1 липня 1839 р. Миколою І маніфесту "Про облаштування грошової системи". Він проголосив головною платіжною монетою срібну монету російського карбування, а незмінною монетною одиницею імперії— срібний рубль. Державні асигнації оголошувались додатковими знаками вартості, і для них встановлювався обов'язковий і незмінний курс обміну на срібну монету: 1 срібний рубль = 3 рублям 50 копійкам асигнаціями.

Було також врегульовано обіг золотої та мідної монети. Першій з них було надано обіговий курс на 3 % вищий, ніж номінальна вартість. Курс мідної монети визначався аналогічно до срібної монети та асигнацій: 1 срібна копійка = 3,5 мідним копійкам. З 1 січня 1840 р. всі платіжні операції мали здійснювати лише срібною монетою або асигнаціями за фіксованим курсом. Повітові казначейства зобов'язувалися проводити обмін асигнацій на срібло і навпаки на суму 100 рублів сріблом чи 350 рублів асигнаціями.

Ще один імператорський указ передбачав створення з 1 січня 1840 р. депозитних кас для срібної монети. Особи, які зробили вклади, отримували білети депозитних кас. Вони випускались номіналом 3, 5, 10, 25, 50 та 100 рублів. Різні номінали білетів друкувалися на папері різних кольорів: 3 рублі — на зеленому, 10 рублів — на червоному і т. ін. Всього до кінця 1843 р. було випущено депозитних білетів на суму 31,5 млн рублів. З допомогою депозитних білетів, на 100 % забезпечених срібною монетою, уряд намагався відродити довіру до паперових грошових знаків. їх можна було використовувати у повсякденному обігу за курсом, паритетним срібному рублю.

Остаточною метою реформи, розпочатої у 1839 р., була заміна державних асигнацій на нові паперові гроші — кредитні білети, які мали бути лише частково забезпечені срібною монетою. Перехідною ланкою на шляху до цього повинні були стати депозитні білети, кількість яких мала дорівнювати сумі державних асигнацій, що перебували в обігу. Згодом передбачалось обміняти депозитні білети на кредитні білети. Вперше вони були випущені, згідно з імператорським маніфестом від 1 липня 1841 р., під заставу державного майна. Номінальна вартість перших кредитних білетів становила 50 рублів. їх було випущено на загальну суму 10 млн рублів, хоча царський указ дозволяв видрукувати 30 млн рублів. Таким чином, на грошовому ринку Росії перебували три види паперових грошей: асигнації (близько 600 млн рублів), депозитні білети (30 млн рублів) та кредитні білети (10 млн рублів). Перші з них були інфляційними грішми, вартість яких становила 25 % від номінальної. Депозитні білети були своєрідними квитанціями на срібну монету, у зв'язку з чим їх вартість була стабільною. Нові грошові знаки — кредитні білети — запроваджувалися в обіг поступово і невеликими партіями. Уряд вважав за недоцільне їх знецінення, через це на перших порах вони в повному обсязі забезпечувалися срібною монетою. Це, а також незначні масштаби емісії (всього до 1843 р. було випущено кредитних білетів на суму 10 млн рублів) зміцнило становище цих грошових знаків, довіра до яких у населення була доволі високою.

Російська імперія. Микола І. Кредитний білет 3 рублі. 1847р.

Російська імперія. Микола І. Кредитний білет 3 рублі. 1847р.

Важливе місце у грошовій реформі посідала монетна емісія. Царським указом від ЗО жовтня 1840 р. для мідної монети було запроваджено нову монетну стопу. її почали карбувати на 16 рублів з пуда, що відповідало актуальній ринковій вартості міді. Петербурзький, Катеринбурзький, Сузунський та Варшавський монетні двори випускали монети номіналом 1/4, 1/2, 1, 2 та 3 копійки. Зазнала змін іконографія мідних монет. Замість державного герба, на їх аверсі було розміщено увінчаний імператорською короною вензель Миколи І. Не реверсі містився номінал у срібних копійках, дата емісії та ініціали монетного двору.

На завершальному етапі грошової реформи, згідно з імператорським маніфестом від 1 червня 1843 р. "Про заміну асигнацій та грошових представників кредитними білетами", передбачалось запровадити в обіг кредитні білети номінальною вартістю 1,3, 5,10,25, 50, а згодом ще й 100 рублів. На їх лицевій стороні вказувалася назва банкнотів — "Государственный кредитный билеть", а також текст, який засвідчував їх вільний обмін на срібну та золоту монету. Номінал подавався арабськими та римськими цифрами, а також словами. Кожну купюру підписували керуючий банку або його заступник, директор та касир. Тут же містилися герб Російської імперії, дата емісії та номер банкноти. На звороті купюр наводилися витяги з імператорського маніфесту від 1 червня 1843 р. та зображення двоголового імперського орла. Тоді ж було запроваджено кольори кредитових білетів, які з незначними змінами використовувалися як у царській Росії, так і в радянський час: 1 рубль — жовтий, 3 рублі — зелений, 5 рублів — синій, 10 рублів — червоний і т.д. Загальний розмір емісії цих грошових знаків встановлювався на рівні 170 221 800 рублів. Вони забезпечувались усім майном держави і мали безперешкодно обмінюватися на дзвінку монету. Один кредитний рубль дорівнював 4 золотникам 21 долі чистого срібла. Для цього в Експедиції державних кредитних білетів створювався фонд золотої та срібної монети, який мав становити 1/6 від суми випущених кредитних білетів.

Обмін депозитних білетів на кредитні у співвідношенні 1:1 розпочався з 1 вересня 1843 р., азі листопада — у співвідношенні 1:3,5 почали обмінювати асигнації. Без жодних обмежень обмін кредитних білетів на золоту та срібну монету проводився лише у Санкт-Петербурзі. У Москві одноразово можна було обміняти до 3 тис. рублів, а в провінційних містах — лише до 100 рублів. Саме тому цей процес розтягнувся майже на десятиліття і завершився для асигнацій 14 квітня 1851 р., а для депозитних

Російська імперія. Микола І. Копійка. Мідь. 1844 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)
  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ