Прийняття у 1990 р. "Закона Амато" створило передумови для реформування архаїчного кредитного сектора країни, оскільки згідно нього держбанкам було дозволено трансформуватися в акціонерні компанії і передавати свій акціонерний капітал фондам, які можуть потім продавати його. Проте він не захистив приватизований банк від посягань політичних партій, не рідко домінуючих у фондах. Тому позитивним передумовам не призначено було реалізуватися повністю, і італійські банки нині, як і раніше, відносяться до категорії найбільш неефективних в Західній Європі [205, с. 132].
У 1992 р. Італія змушена була вийти з ЄВС і тільки 29.11.1996 р. знову повернулася.
У 1992-1993 pp. в Італії ліра знецінилася і уряд був змушений здійснити дві девальвації ліри. Грошова маса в Італії перед введенням євро становила 850 трлн. лір [207, с. 70-71].
01.01.2002 р. в обіг на території Італії було введено євро і до 01.03.2003 р. воно використовувалося нарівні з лірою допоки остання повністю не була вилучена з обігу. Курс обміну дорівнював 1936,27 лір до 1 євро. Нині основною валютою Італії є європейська валюта євро [101, с. 93].
Отже, пройшовши значний шлях свого розвитку, італійська грошово-кредитна система продовжує інтегруватися у європейський фінансовий простір з його високими стандартами та вимогами.
Органи регулювання грошово-кредитних відносин в Італії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ІТАЛІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
