Основні показники діяльності усіх банківських установ Японії, в тому числі міських та регіональних, наведено в табл. 5.3.
Таблиця 5.3
Основні показники діяльності комерційних банків (вересень 2010 р.), млн єн [193]
| Основні показники | Всі банки (119 банків) | Міські банки (6 банків) | Регіональні банки (63 банків) |
| Активи | 818371662 | 440642788 | 237556075 |
| Активи філій та відділень | 39032623 | 19057623 | 12480425 |
| Зобов'язання | 779 338 988 | 421585164 | 225075624 |
| Акціонерний капітал | 11637543 | 5936947 | 2520060 |
| Депозити | 585569207 | 276654126 | 207395596 |
Велику групу різних за характером функцій виконують небанківські фінансово-кредитні установи: державні (фінансово-кредитні корпорації, поштово-ощадні каси, кредитні кооперативи) та приватні (страхові компанії, лізингові компанії, брокерські фірми, фондові біржі) (рис. 5.3).
Рис. 5.3. Небанківські фінансово-кредитні установи Японії
Бюро довірчих фондів Міністерства фінансів – одна з найбільших фінансово-кредитних установ Японії, ресурси якої складаються із вкладів населення у державних поштово-ощадних касах і державних пенсійних фондах та використовуються як джерело кредитування державних підприємств і кредитних інститутів [132; 89, с. 100; 116, с. 310].
На кредитному ринку Японії діють фінансово-кредитні корпорації, які спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам окремих галузей народного господарства (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівництва та ін.), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади. Серед них найбільш значну роль відіграють: "Фінансова корпорація житлового кредитування" (1950 рік заснування), яка надає довгострокові пільгові кредити для приватного житлового будівництва; "Народна кредитна корпорація" (1949 рік заснування) та "Соціальна корпорація" (1953 рік заснування), які надають кредити дрібним і середнім підприємцям; "Фінансова корпорація кредитування сільського, лісового та рибного господарства" (1953 рік заснування), що кредитує сільськогосподарське виробництво; "Фінансова корпорація санітарної екології"; "Міжнародна фінансова корпорація"; "Фінансова корпорація малого бізнесу"; "Корпорація розвитку Хоккайду і Тохоку та "Фінансова корпорація розвитку о. Окінави". Пасиви корпорацій формуються переважно за рахунок кредитів Бюро довірчих фондів Мінфіну країни [205, с. 356; 132; 89, с. 101; 116, с. 307].
Бюджети і щорічні плани фінансово-кредитних корпорацій затверджуються парламентом, а їх діяльність контролюється відповідними міністерствами і відомствами [132]. Кредити цих корпорацій порівняно з кредитами приватних банків надаються на більш пільгових умовах і відіграють важливу роль у створенні умов для економічного зростання країни й послаблення соціальних суперечностей [89, с. 101].
До небанківських фінансово-кредитних установ Японії відносяться також поштово-ощадні каси, яких у кінці XX ст. нараховувалося більш як 22 тис. Державні поштово-ощадні каси забезпечують акумуляцію дрібних заощаджень населення. Вони надають приватним клієнтам – фізичним особам, в порівнянні з іншими японськими банками, більш ширший перелік послуг, кредити на більш вигідних умовах. Ощадкаси також дозволяють розмістити на вигідних умовах дрібні вклади. Завдяки цьому, державні поштово- ощадні каси, адміністративно підкоряючись поштовому відомству, акумулюють великі фінансові ресурси. Ресурси поштово-ощадної системи формуються за рахунок продажу ощадних сертифікатів і залучення на депозитні рахунки заощаджень дрібних власників і робітників. Акумульовані таким чином кошти надходять до Бюро довірчих фондів Міністерства фінансів і становлять головну частину його фондів [205, с. 355; 139, с. 337-338].
Кредитні кооперативи спеціалізуються на тій же діяльності, що й фінансово-кредитні корпорації. За складом членів вони поділяються на сільськогосподарські й міські. Членами сільськогосподарського кооперативу є майже всі селяни. Вони об'єднані в "Центральний кооперативний банк сільського господарства і лісництва". Аналогічну структуру організації має міська кредитна кооперація, членами якої є власники малих та середніх промислових і торговельних підприємств, об'єднані у кредитні асоціації. На чолі асоціацій стоїть "Центральний банк торговельних і промислових кооперативів" (1936 рік заснування), який має більше 70 відділень. Загалом у кінці XX ст. діяло до 5 тис. сільських кредитних кооперативів, об'єднаних в 47 префектурних кредитних федерацій. Крім цього, існувало також більше 1,5 тис. риболовецьких кредитних кооперативів, об'єднаних в 35 кредитних федерацій [205, с. 356; 89, с. 101-102]. Капітали "Центрального кооперативного банку сільського господарства і лісництва" та "Центрального банку торговельних і промислових кооперативів" частково складаються з державних коштів, а контроль за цими банками та всією системою кооперативного кредиту здійснює держава [89, с. 102].
Пенсійні фонди у Японії існують переважно у колективній формі, відповідно до якої учасники є одержувачами прибутку від інвестування пенсійних активів. Іншими пенсійними фондами Японії є фонди з фіксованими внесками: компанія вносить певну суму на персоніфіковані пенсійні рахунки працівників. Часто право поповнювати цю суму має й сам працівник. Виплати з цього фонду залежать від накопиченої суми і не є фіксованими. Перевага такої схеми в тому, що працівник, навіть у разі звільнення, не втрачає свого рахунка і може кошти на ньому перемістити в інший фонд. Підставою для прийняття такого рішення, як правило, стає відповідна інформація про діяльність фонду і його фінансовий стан. Така схема організації недержавних пенсійних фондів найбільш повно відбиває інтереси засновників фондів, бо весь тягар ризиків від неефективного розміщення активів фонду перекладається на працівників, хоча це дещо пом'якшується правом учасників такого фонду у виборі об'єктів інвестування, тобто у вирішенні питання про розміщення активів фонду.
Невід'ємна частина кредитної системи Японії – це 47 страхових компаній, які акумулюють значні фінансові ресурси, що використовуються ними в основному для інвестицій у цінні папери, 249 лізингових компаній, брокерських фірм та фондових бірж.
Страхові компанії за сумою активів посідають вагоме місце серед приватних фінансово-кредитних установ. У страховій справі домінують компанії по страхуванню життя, які за всіма показниками випереджають компанії загального страхування. Причини цього полягають у тому, що в Японії довгий час була відсутня система соціального забезпечення подібна тій, яка існує в інших розвинутих країнах, тому більшість населення, щоб забезпечити себе на старість, або на випадок втрати працездатності, зверталися саме до страхових компаній. На страховому ринку домінують компанії, які виникли на рубежі XIX ст. і XX ст., – "Японська компанія по страхуванню життя", "Взаємна компанія зі страхування життя Сумітомо" тощо [205, с. 356].
Наявність компаній, що спеціалізуються виключно на операціях з цінними паперами, – одна із головних особливостей кредитної системи Японії, яка була побудована за американським зразком. Так, до них належать лізингові компанії, брокерські фірми та фондові біржі.
Лізингові компанії в Японії почали створюватися з 1963 р. Вони пропонують в оренду автомобілі, будівельне обладнання, комп'ютери і т. д.
Брокерські фірми за розміром ресурсів займають скромне місце серед фінансово-кредитних установ країни. Однак, їх місце у кредитній системі визначається не розміром ресурсів, а роллю, яку вони відіграють як учасники децентралізованого ринку цінних паперів, що активно розвивається поряд із фондовими біржами Японії [89, с. 99].
Особливістю розвитку Японської кредитної системи є функціонування фінансово-промислових груп, на чолі кожної з яких стоїть великий приватний комерційний банк, пов'язаний з групою промислових компаній. Кожний учасник такої групи є власником звичайних акцій інших членів. Такі комерційні банки надають позики компаніям і володіють значною часткою боргових зобов'язань цих компаній [116, с. 311].
Нині під впливом змін в економіці країни відбувається процес концентрації та централізації монополістичного капіталу. Внаслідок інтеграції фінансового та промислового капіталу з'являються такі звані "сюдани" (об'єднання універсальних міжгалузевих незалежних фірм, об'єднаних навколо відповідного банка і торгової фірми з чіткою координацією і організацією управління), сформовані на основі фінансово-промислових груп ("дзайбацу") і великих комерційних банків. Наявність таких монополістичних компаній істотно відрізняють кредитний сектор Японії від кредитних систем інших країн [116, с. 311].
Загалом, всього в Японії діє близько 6200 фінансово-кредитних установ. Якщо враховувати значну чисельність населення, що проживає на островах, це небагато в порівнянні з іншими розвиненими країнами. В той же час дефіцит в фінансово-кредитних установах не відчувається, зважаючи на їх рівномірний розподіл. Держава приділяє дуже велику увагу підтримці кредитних установ в період їх скрутного фінансового становища. Проте, цьому суперечить складність здобуття державної ліцензії на право здійснення банківських операцій [139, с. 338].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Федеральна корпорація страхування депозитів“ на сторінці 3. Приємного читання.
