Розділ «Модуль 3. РОЛЬ І МІСЦЕ КРЕДИТУ В СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ»

Внесок М.І. Тугана-Барановського в сучасну економічну науку значною мірою зводиться до створення сучасної інвестиційної теорії циклів, у якій передбачено сучасну концепцію "заощадження – інвестиції"*204. Головним фактором циклічності, на його думку, е непропорційність у розміщенні капіталу, що підсилилася у зв'язку з обмеженістю банківських ресурсів.

*204: { Туган-Барановський М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на хозяйственную жизнь / М.И. Туган-Барановский. – Л, 1984. – 370 с.}

Його робота "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя" вплинули на розвиток цього напряму економічної науки. У цій роботі, полемізуючи з "народниками", М.І. Туган-Барановський доводить, що капіталізм у своєму розвитку сам собі створює ринок і в цьому плані не має обмеження для зростання і розвитку. Хоча і зазначає, що існуюча організація народного господарства і насамперед панування вільної конкуренції надзвичайно утруднюють процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства.

М.І. Туган-Барановський критикує не тільки теорію недоспоживання як причину криз надвиробництва, а і теорії, що пояснюють кризи порушеннями у сфері грошового і кредитного обігу.

У своїй теорії М.І. Туган-Барановський взяв за основу ідею Маркса про зв'язок промислових коливань з періодичним відновленням основного капіталу і заклав основи тенденції – перетворити теорію криз надвиробництва на теорію економічних коливань. Зазначаючи, що роки посиленого створення основного капіталу є роками загального пожвавлення промисловості, вчений пише: "розширення виробництва в кожній галузі посилює попит на товари, вироблені в інших галузях: поштовх до посиленого виробництва передається від однієї галузі до іншої, тому розширення виробництва завжди діє заразливо і має тенденцію охоплювати все народне господарства. У період створення нового основного капіталу зростає попит однозначно на всі товари"*205. Але розширення основного капіталу закінчилося – фабрики побудовані, залізниці проведені та ін., попит на засоби виробництва скоротився і їх надвиробництво стає неминучим. У зв'язку із залежністю всіх галузей промисловості одна від одної часткове надвиробництво стає загальним – ціни всіх товарів падають і починається застій. М.І. Туган-Барановський переконаний у тому, що якщо виробництво організувати планомірно, то яке б низьке не було споживання, пропозиція товарів не могла б перевищити попит.

*205: { Там же.}

З абсолютною впевненістю можна сказати, що М.І. Туган-Барановський першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Порушення ж ритму економічної активності, що призводить до кризи, відбувається, на думку вченого, у зв'язку з відсутністю паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжностями між заощадженнями й інвестиціями, диспропорційністю в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

Досліджував М.І. Туган-Барановський і роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки. Він зазначав, що підвищення позичкового відсотка є ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні занадто мало для розвитку промисловості, і робить висновок, що безпосередньою причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, який не застосовують, а його нестача. Як бачимо, у М.І. Тугана-Барановского є багато елементів сучасної інвестиційної теорії циклів.

Багато уваги М.І. Туган-Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. Вчений визнав за правильну формулу "рівняння обміну", проте вважав, що Фішер нічого нового до кількісної теорії грошей взагалі не додав, а лише "вдало завершив роботу і дав точне і стисле вираження кількісної теорії в математичній формі".

По-перше, він доводить всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну": кількість товарів, які надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обігу, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обігу також. Оскільки всі ці чинники швидкозмінні і змінюються у різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними. Цей висновок мав не тільки теоретичну значущість, а й практичну цінність, тому що розширював фронт пошуків під час дослідження таких явищ, як інфляція, монетарна політика, інструменти впливу на рівень цін тощо.

По-друге, М.І. Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися не за одним, а за трьома різними за характером напрямами, внаслідок зміни:

– суспільного попиту на товари;

– дисконтного процента;

– суспільного уявлення про вартість грошей (пізніше цей фактор отримав назву інфляційних очікувань).

По-третє, М.І. Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості й обсягів збільшення кількості грошей. Цим він по суті спростував постулат пропорційності, довів, що гроші не є простим посередником обміну, і підготував базу для відмови від постулату нейтральності грошей.

По-четверте, М.І. Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей у країні, кількістю грошей, які перебувають поза обігом у заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у зворотному відносно дії фактора кількості напрямі, нейтралізуючи дію останнього.

У дослідженнях грошового обігу і цінності грошей, зокрема паперових, М.І. Туган-Барановський широко використав практику Австро-Угорщини. Він наголошував, що одне з найважливіших завдань держави полягає у наданні паперовим грошам відповідної ціннісної стійкості.

Усі ці ідеї М.І. Тугана-Барановського створили основу для дослідження шляхів впливу грошей на економіку і механізму свідомого регулювання цього впливу. Цим він заклав основи так званої теорії регульованих грошей, яка підготувала суспільну думку до відмови від повноцінних (золотих) грошей і заміни їх неповноцінними грошима, вартість яких буде планомірно підтримуватися державою і з якої постала сучасна монетаристська теорія, передусім її кейнсіанський напрям.

Таким чином, у вітчизняній політекономії прослідковувалися дві тенденції – релігійного і наукового мислення, які на різних етапах розвитку Росії та України по-різному взаємодіяли один з одним.

Перший період, який можна виокремити, початок XX ст. – 1917 р. У цей час активно працювали вчені, які займали не тільки марксистські, а й інші позиції. Серед них було чимало великих економістів, що здобули світове визнання.