Основні параметри смислу як аргументу пізнання і життєдіяльності

Логічні засади аргументації у філософському знанні

В обґрунтування принципу "відносності" як аргументу вводяться поняття векторів "продуктивності" та "критичності". Вектор продуктивності (евристичної експансивності) сприяє розширенню масиву знання. Вектор критичності стимулює ретельний аналіз накопичуваного знання, витісняючи невиправдані елементи. У результаті ми отримуємо можливість переосмислити суму акумульованих знань з позицій новації, внести в історію положень конкретної науки відповідні смислові поправки і уточнення.

Конкретність виконує нормативну функцію, зобов'язуючи брати в розрахунок реальні соціально-історичні, матеріально-практичні, операціональні, когітальні передумови, виміри виробництва і формування смислу пізнання. Конкретність аргументується твердженням, що ми акцентуємо на залежності смислу істини не лише від об'єктивної реальності, але і від засобів її виробництва та виявлення. Таким чином, конкретність означає проекцію істини на ситуацію, взаємопов'язаність з нею. Йдеться про врахування логіки обставин пізнання: чи може бути пізнано те, що є таким, яким воно є, і якщо може, то яким саме чином? "Інтенція на реалістичне розуміння смислу істини – головне у принципі конкретності".

Принцип "несуперечливості" аргументується положеннями формальної логіки. У ній фігурує чотири смисли несуперечливості "Несуперечливість відносно заперечення: теорія не суперечлива в даному смислі, якщо в ній одночасно не доводиться твердження А і А; абсолютна (тривіальна) несуперечливість: теорія тривіально не суперечлива, якщо в ній не доведені будь-які твердження, що формулюються на мові даної теорії: несуперечливість, що має спеціальний логічний смисл, що надалі не буде аналізуватися; логічна система несуперечлива в цьому смислі. якщо елементарна пропозиціональна формула в ній може бути доведена. Від трьох синтетичних понять несуперечливої! відрізняється семантична несуперечливість. Теорія є семантично несуперечливою, якщо кожна її теорема завжди істинна. Якщо теорія використовує класичну логіку і є суперечливою в першому смислі, то вона суперечлива і в другому.

Принцип "простоти" як спеціалізований критерій є засобом кваліфікації інформаційних аспектів знання, що зобов'язує брати до уваги кількість інформації, необхідної для розуміння концептуальних структур. "Складність об'єкта, – вказує М. В. Волькенштейн, – це мінімальне число біт, що містяться в інформації про об'єкт, достатнє для його відтворення". У ролі аргументу використовується гіпотеза ad hoc (стосовно до випадку). Ad hoc – це гіпотеза, що вводиться в теорію спеціально для усунення емпіричних контрприкладів, не допускає незалежної від теорії перевірки, не розширює евристичний потенціал теорії.

Принцип "евристичності" виражає властивість теорії виходити за свої первісні межі (визначені її творцями), володіє здатністю до експансії та саморозпшрення. Таким чином, науковість пов'язується з внутрішніми потенціями, знання з теоретично прогресивним зсувом, індикатором чого слугує наявність випереджуючого теоретичного відносно пов'язаного з ним емпіричного зростання знання. Аргументом на користь евристичності є її націленість на вилучення з наукового процесу тривіальних конструкцій, що не забезпечують притоку смислової інформації.

Смисл принципу "когерентності" полягає в узгодженості існуючого в науці знання з тими дослідницькими результатами, що розцінюються як фундаментальні, не проблематизуються, відіграють роль базису смислу істинності. Важливе місце тут відводиться загальнофілософським і методологічним принципам причинності, інваріантності, симетрії, відносності, а також їхньої відповідності законам реальності. З цієї точки зору аргументом на застосування когерентності є те, що, виражаючи ідею безперервності наукового досвіду, воно в ролі регулятиву має значення фактору охорони науки від проникнення в неї "тривіально екстравагантних, з претензією, конструкцій".

Таким чином, метою наукового пізнання є пошук і досягнення істини, що є смислом пізнавальної діяльності. Від смислопокладання залежить як продуктивність наукової діяльності, так і доцільність та виправданість життя людини. Виникнення смислу є результат продуктивної діяльності свідомості, а осмислення наділяє її смислом. Проблема смислу в широкому контексті постає співвідношенням розуміння і пізнання. Смисл відіграє роль специфічного аргументу у процесі наукового дослідження і соціальної діяльності, оскільки від нього залежить напрям, мета, доцільність наукового пізнання. Смисл як аргумент орієнтує наукову і соціальну життєдіяльність індивідів, а смислопокладання забезпечує обґрунтованість і доказовість знання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логічні засади аргументації у філософському знанні» автора Комаха Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні параметри смислу як аргументу пізнання і життєдіяльності“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Логіка філософського доказу в період становлення системи аргументації

  • Антична думка в пошуках "Істини" і "Блага"

  • Докази буття Бога в теоцентризмі: логіка і метафізика

  • "Універсальний сумнів" картезіанства як основа раціональної аргументації

  • Розділ 2. Проблеми пізнання та істини в аргументах "логічного позитивізму"

  • Система доказовості в аналітичній філософії

  • Антиметафізика неопозитивістської інтерпретації істини: аргумент верифікації

  • Логіка аналізу і перевірки об'єктивного знання: аргумент фальсифікації

  • Розділ 3. Теорія аргументації в контекстах смислоутворення

  • Основні параметри смислу як аргументу пізнання і життєдіяльності
  • Рефлексія і достовірне знання: від методу до аргументу

  • Принцип довіри до суб'єкта пізнання: аргументи "pro" і "contra"

  • Розділ 4. Логіка аргументації в метаметодологіях "філософії науки"

  • Методологічні образи науки в аргументах постпозитивізму

  • "Спонтанна" аргументація в "анархічній епістемології"

  • Аргументація достовірного знання в "прагматичному аналітизмі"

  • Розділ 5. Дискурс аргументації в сучасній філософії: праксеологічний аспект

  • Аргумент "апріорного" в "концептуальному прагматизмі"

  • Креативи логіки сучасного мислення в аргументах "риторики економіки"

  • Деконструкція "онтологічного аргументу": логіка, економіка, етика

  • Заключне слово