Як бачимо з формули (6.1), детерміністська модель у тих випадках, коли швидкість розмноження перевищує швидкість загибелі, передбачає стійке експоненціальне збільшення розміру популяції. Проте в імовірнісній моделі враховується, що завжди існує певна імовірність такого великого числа випадків загибелі, при якому популяція повністю вимирає. Таким чином, імовірність вимирання є важливою характеристикою імовірнісної моделі. Позначимо черезімовірність того, що у момент часу t не залишиться жодної живої особини. Прирівнявши п до нуля, з рівнянь (5.23) можна знайти вираз для цієї імовірності в явному вигляді
(6.25)
В окремому випадку, коли, цей вираз набере вигляду
(6.26)
Імовірність того, що рано чи пізно відбудеться вимирання популяції, можна знайти, вважаючи, що. У межах при
вирази (635) та (6.26) для випадків
можна записати у такому вигляді:
Отже, якщо швидкість розмноження не перевищує швидкості загибелі, вимирання рано чи пізно обов'язково відбудеться. Якщо ж швидкість розмноження вища від швидкості загибелі, то імовірність вимирання становить
Цікаво, що у тому випадку, коли ε = μ, математичне сподівання чисельності має постійну величину, імовірність повного вимирання все ж таки дорівнює одиниці. Насправді в природі відбувається таке. Декілька популяцій збільшуються до дуже великих розмірів, тоді як більшість популяцій вимирають, і в результаті зберігається деяке постійне середнє. Вивчаючи ці найбільш численні в ценозі популяції, ми часто можемо обмежитися їх детерміністською моделлю.
Урахування випадкових змін середовища
Флуктуації умов середовища можуть приводити і до зміни характеру взаємодій між окремими особинами, тобто до випадкової зміни параметрів моделі. У разі моделі експоненціального зростання – це випадкові зміни коефіцієнта природного приросту, урахування яких приводить до рівняння
(6.37)
де y(t) – випадкова величина із середнім значенням, що дорівнює нулю. Вважатимемо, що y(t) – це "білий шум", тобто при кажному t випадкові величини y(t) мають одні й ті самі розподіли і між флуктуаціями в послідовні моменти часу немає кореляції. Припущення про відсутність серійної кореляції означає, що флукіуації корелюють між собою лише впродовж періодів, які є невеликими порівняно із характерним часом системи (у нашій моделі 1/ε). Імовірнісний розподіл величини має середнє значення
що дорівнює відповідному значенню у за відсутності флуктуації факторів середовища. Дисперсія Σ задається виразом
де- дисперсія у (t). Звідси
Таким чином, із часом коливання чисельності популяції стають різкішими; це відображає той факт, що детерміністична система (6.1) не мас стаціонарного стану. Можна показати, що приімовірність виродження з часом збільшується, наближаючись до одиниці, – популяція імовірнісно нестійка, тобто достатньо тривала дія збурень із великою імовірністю може призвести до її загибелі. При
імовірність виродження зменшується і при
наближається до нуля – популяція в цьому сенсі стійка.
З отриманого результату випливають жорсткіші обмеження на коефіцієнт природного приросту, ніж із детерміністської моделі. Насправді в останній для невиродження популяції досить, щоб середнє значення коефіцієнта ε було додатним, тоді як у сnохастичній моделі цього недостатньо, потрібно, щоб
Урахування впливу випадкових збурень на логістичне зростання популяції, а також розгляд більш загальних випадків показують, що наслідком урахування випадкових чинників у математичних моделях теорії популяций (і в теорії екологічних співтовариствах теж) є жорсткіші вимоги до параметрів системи, які забезпечують її стійкість. Область стійкості, отримана за яким- небудь критерієм на підставі стохастичної моделі, як правило, буває вужчою від аналогічної області для детерміністської моделі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стохастичні моделі“ на сторінці 4. Приємного читання.
