Припустимо, що нам не відомий характер змін змінних у системі, але відомий характер фазових траєкторій. Фазова площина, розбита на траєкторії, дає легко осяжну картину системи, тобто можливість відразу охопити всю сукупність змін змінних X, у, що можуть виникнути за довільних початкових умов. Часто, не вирішуючи систему рівнянь вигляду (5.19) і керуючись лише видом рівнянь, можна побудувати фазовий портрет системи. Цей шлях дозволяє зробити висновки про характер руху без знання аналітичних виразів початкової системи рівнянь і, отже, застосовується і в тих випадках, шли такі аналітичні вирази не можуть бути знайдені.
Для відображення фазової картини необхідно побудувати векторне поле напрямів траєкторій системи в кожній точці площини х, у. Задаючи приріст , ми отримаємо для х і у відповідно прирости
і
, які знайдемо із запальної системи (5.19):
(5.20)
Очевидно, що призалежно від знаків P (х, у) і Q (х, у) прирости
і
можуть бути як додатними, так і від'ємними. Напрям вектора
у точці (х, у) залежить від знаків функцій P (х, у) і Q(x, у) у цій самій точці й може бути заданий такою схемою:
Визначивши таким чином напрям траєкторій у кожній точці фазової площини, матимемо повний фазовий портрет системи. Завдання побудови векторного поля дещо спрощується, якщо отримати вираз для фазових траєкторій в аналітичному вигляді.
Пригадаємо, що фазова траєкторія має дотичні до траєкторій, тангенс кута нахилу яких у кожній точці M (х, у) дорівнює значенню похідної у цій самій точці. Отже, щоб провести фазову траєкторію через точку фазової площини, достатньо знати напрям дотичної в цій точці площини або значення похідної. Для цього необхідно отримати рівняння, що містять змінні х та у і які не містять часу t у явному вигляді. Щоб із початкової системи рівнянь (5.19) отримати рівняння, що зв'язує безпосередньо х і у, і таким чином, не інтегруючи рівнянь, перейти до картини на фазовій площині, розділимо друге рівняння системи на перше. Отримаємо диференціальне рівняння
(5.21)
яке у багатьох випадках простіше, ніж початкова система другого порядку (5.19). Розв'язок цього рівняння у = у (х, с), або в неявній формі F (х, у) = с, де с – стала інтегрування дасть нам сім'ю інтегральних кривих – фазових траєкторій системи (5.21) на площині х, у.
Проте часто побудова повної фазової картини системи є достатньо важким завданням, оскільки в загальному випадку рівняння (5.21) може і не мати аналітичного розв'язку. Тоді побудова інтегральних кривих проводиться якісно.
Для якісної побудови фазової картини системи зазвичай користуються методом ізоклін. Метод полягає в тому, що на фазовій площині наносяться лінії, які перетинають інтегральні криві під одним певним кутом. Розглядаючи ряд ізоклін, можна встановити, яким буде хід самих інтегральних кривих.
Рівняння ізоклін легко отримати з рівняння (5.21). Візьмемо
(5.22)
де А – певна стала величина. Значення А є тангенсом кута нахилу дотичної до фазової траєкторії й, отже, може набувати значеньдо
, Підставляючи в (5.21) замість dy/dx величину А, отримаємо рівняння ізоклін:
(5.23)
Надаючи А певні числові значення, отримуємо набір кривих. У будь-якій точці кожної із цих кривих кут нахилу дотичної до фазової траєкторії, що проходить через цю точку, дорівнює одній і тій самій величині, а саме величині А, що характеризує ізокліни.
Відзначимо, що у разі лінійних систем, праві частини яких Р(х, у), Q(x, у) є лінійні відносно x, у форми, ізокліни є пучком прямих, що проходять через початок координат. Так, якщо система, що вивчається нами, описується лінійними однорідними рівняннями вигляду
(5.24)
рівняння ізоклин можна записати в такому вигляді:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості“ на сторінці 2. Приємного читання.
