Склад структура і зовнішнє середовище можуть змінюватися з плином часу, що можна записати таким чином:
(1.4)
(1.5)
(1.6)
Функцією системи S називається закон (сукупність правил) F, згідно з яким залежно від зовнішніх факторів V (t) відбуваються зміни у часі складу X (t) та структури Σ (t) системи S.
Таким чином, системою S (t), що функціює у зовнішньому середовищі V (t), називається об'єкт
(1.7)
утворений елементами множини•, що пов'язані між собою певними зв'язками, які утворюють структуру Σ (t) системи S. Як склад, так і структура Σ(t) системи змінюється з часом згідно з функцією F.
Якщо система здатна переходити з одного стану до іншого з плином часу, то говорять, що вона має певну поведінку. Цим поняттям користуються, коли не відомі закономірності (правила) переходу з одного стану до іншого. Тоді зазначають, що система має якусь поведінку, та з'ясовують її характер, механізми, алгоритми тощо. Стан системи – це сукупність значень її параметрів (властивостей) у певний момент часу. Його визначають або через вхідні впливи й вихідні сигнали (результати), або через макропараметри, макровластивості системи (тиск, швидкість, температура, уставний фонд тощо).
Своєю поведінкою система прямує до певної мети. Метою системи називають її бажаний майбутній стан. Залежно від стадії пізнання об'єкта, етапу системного аналізу в цей термін вкладають різний зміст – від ідеальних устремлінь, що виражають активну свідомість окремих осіб або соціальних систем, до конкретних цілей – результатів. У першому випадку можуть формулюватися цілі, досягнення яких є неможливим, але до яких можна безупинно наближатись. У другому – цілі мають бути досяжними в межах певного інтервалу часу й формулюються іноді навіть у термінах кінцевого продукту діяльності. Часто розрізняють суб'єктивні та об'єктивні цілі. Суб'єктивна мета – це суб'єктивний погляд дослідника (керівника, власника) на бажаний майбутній стан системи. Об'єктивна мета – це майбутній реальний стан системи, тобто стан, до якого переходитиме система при заданих зовнішніх умовах і керівних впливах. Суб'єктивні та об'єктивні цілі системи у загальному випадку можуть розрізнятися. Зокрема, вони не збігаються, якщо система є погано дослідженою або якщо суб'єкт, який визначає цілі, недостатньо обізнаний із закономірностями функціонування системи чи ігнорує їх.
Системі притаманні такі ознаки, як внутрішня рівновага, стійкість до впливу інших систем, розвиток із плином часу та адаптація до змін навколишнього середовища.
Рівновага – це здатність системи за відсутності зовнішніх впливів, що збурюють (чи при постійних впливах), зберігати свою поведінку як завгодно довго.
Під стійкістю стану системи розуміють ситуацію, коли малим змінам зовнішніх впливів відповідають малі зміни вихідних параметрів системи чи її властивостей.
Поняття розвитку, як і поняття рівноваги та стійкості, характеризує зміну стану системи в часі. Воно допомагає пояснити складні термодинамічні й інформаційні процеси у природі та суспільстві. Вирізняють еволюційний та стрибкоподібний (революційний) розвиток. У першому випадку характеристики з часом змінюються повільно, структура системи залишається сталою. У другому – спостерігаються різкі стрибкоподібні зміни окремих параметрів системи, можуть змінюватися її будова й характер зв'язків між компонентами.
Адаптацією називають процеси пристосування системи до зовнішнього середовища, внаслідок яких підвищується ефективність її функціонування. Ці процеси можуть супроводжуватися зміною структури та характеристик системи.
Поняття системи може використовуватися як під час дослідження матеріальних, так й ідеальних явищ. Тому такі поняття й категорії, як річ, властивість, співвідношення, відношення, зв'язок, кількість, якість тощо – це категорії першого типу, які називають формальними, а також категорії другого типу – це матерія, свідомість, простір, час – вони називаються змістовними.
Речі, взяті поза якимось відношенням одна до іншої, ніколи не утворюють систему. З іншого боку, ніколи не утворюють систему й відношення без урахування речей. Причому сукупність речей з відношеннями між ними іноді утворюють систему, а іноді ні. Для того щоб визначити достатню умову існування системи, потрібно ввести третю категорію – властивість. У ході системного дослідження спочатку визначається властивість, потім відношення, що мають таку властивість, і лише потім установлюють множину елементів, у яких реалізується таке відношення.
Властивості систем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття системи“ на сторінці 3. Приємного читання.
