• наявність флуктуацій.
"В основі процесів розвитку біосистем лежить суперечність між випадковістю і закономірністю, свободою вибору і надійністю пам'яті, хаосом і структурою тощо" (Букварева, Алещенко, 1997). Новоутворення створюються нелінійними системами, які можуть мати декілька стійких станів. Перейшовши межу стійкості, система потрапляє в критичний стан, який називається точкою біфуркації. В цій точці навіть незначна флуктуація може вивести систему на інший шлях еволюції і різко змінити її структуру та поведінку. Це і називається подією. Таким чином, випадковість і необхідність доповнюють одна одну, визначаючи долю відкритої системи. Властивості відкритих (незрівноважених) і закритих систем істотно різняться (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 – Властивості відкритих і закритих систем (Горєлов, 1997)
| Відкриті системи | Закриті системи |
| Система "адаптується" до зовнішніх умов, змінюючи свою структуру | Для переходу з однієї структури до іншої необхідні сильні збурення або зміни граничних умов |
| Наявність великої кількості стаціонарних станів | Один стаціонарний стан |
| Висока чутливість до випадкових флуктуацій | Нечутливість до флуктуацій |
| Незрівноваженість – джерело порядку (всі елементи системи діють узгоджено) і складності | Елементи системи поводять себе певною мірою, незалежно один від одного |
| Фундаментальна невизначеність (непередбачуваність) поведінки системи | Поведінка системи детермінована |
У точці біфуркації флуктуація досягає такої сили, що структура систем* не витримує і руйнується: в цьому разі принципово неможливо передбачити, чи стане динаміка системи хаотичною, чи вона перейде на новий, більш високий рівень упорядкованості, який І. Пригожин назвав дисипативною структурою (для підтримання цієї структури необхідно більше енергії, ніж для підтримання більш простих структур, на зміну яким вона прийшла). "Дисипативні структури існують лише постільки, поскільки система дисипує (розсіює) енергію і, відповідно, виробляє ентропію. З енергії виникає порядок зі зростанням загальної ентропії. Таким чином, ентропія – не просто беззупинне сповзання системи до стану, позбавленого будь-якої організації, а за певних умов стає праматір'ю порядку" (Горелов, 1997).
Поведінку екосистеми можна представити за допомогою множини траєкторії у η-вимірному просторі. По суті, стан кожної системи у будь-який момент часу визначається значенням якогось числа перемінних х, у, z. Ці змінні зазвичай відповідають щільності видів, які входять до складу екосистеми. Таким чином, стан системи можна представити у вигляді точки у n-вимірному фазовому просторі, де точці такого простору можна зіставити вектор чи стрілку, вказавши при цьому напрямок руху системи. З'єднавши ці вектори між собою, ми отримуємо траєкторію, яка дає нам уявлення про поведінку системи впродовж тривалого часу. Але така схема може бути використана лише в тому разі, коли з кожною точкою простору зв'язаний лише один вектор, а це означає, що необхідно вибирати перемінні, яких достатньо для однозначного визначення поведінки системи.
Точка спокою (стан рівноваги) – це точка, з якою зв'язаний вектор, який має нульову довжину, тобто якщо система знаходиться в стані спокою в даний момент часу, то вона залишиться в цій точці й у наступний момент часу. Точка спокою може бути:
• сталою;
• несталою.
Якщо система під час виведення зі стану рівноваги будь-яким малим збуренням, повертається до цього стану, то такий стан рівноваги називається сталим, або локально сталим. Якщо ж система під час виведення зі стану рівноваги продовжує віддалятися від нього, то таке положення називається несталим.
Припустимо, що система з будь-якого початкового положення за умови, що не одна з перемінних не дорівнює нулю, рухається до визначеної точки спокою, в такому разі говорять, що система глобально стала.
Рисунок 2.30 – Поведінка екосистеми у n-вимірному просторі
На рис. 2.30 наведені нестала точка спокою Б та точка спокою А, яка має визначену область сталості. Область фазового простору, з якого система повертатиметься в точку А, називається областю притягання точки А.
З математичної точки зору найлегше вивчати локально сталі точки спокою. Розглядаючи лише невеликі відхилення від положення рівноваги рівняння можна навести у лінійному вигляді, тим самим описавши поведінку в точці спокою. Така поведінка належить до одного із чотирьох типів:
• 1) розбіжні коливання (РК);
• 2) загасальні коливання (ЗК);
• 3) коливання, що наближаються до рівноваги за експоненціальним законом (ЕН);
• 4) коливання, що віддаляються від рівноваги за експоненціальним законом (ЕВ).
На рис. 2.31 наведені лінійні вирази цих законів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Флуктуації екосистем“ на сторінці 2. Приємного читання.
