Екологічні фактори діють на організм різними шляхами. У найпростішому випадку спостерігається прямий вплив. Так, сонячне проміння освітлює ящірку, яка лежить нерухомо, і тіло її нагрівається. З іншого боку, дуже часто екологічні фактори впливають на організм опосередковано, через безліч проміжних ланок. Наприклад, поєднання високої температури повітря з низькою вологістю і відсутністю дощів призводить до посухи, іноді це набуває катастрофічного характеру (вигоряє рослинність, травоїдні мігрують або гинуть).
Життя організмів будь-якої популяції в екосистемі господарсько освоєних регіонів проходить під дією множини екологічних факторів біотичної, абіотичної та антропогенної природи (табл. 2.3). Хоча кількість екофакторів е потенційно безмежною, за ступенем впливу на організми та їх угруповання вони нерівносильні. Тому в екосистемах різного типу можна виділити найістотніші (імперативні) фактори. Крім природних екзогенних факторів, до них належать різні форми антропогенного впливу, які теж піддаються диференціації за значущістю наслідків. При визначенні антропогенного впливу необхідно підходити системно, враховуючи взаємодію екологічних факторів при їх сумісній дії чи накладанні дії одного фактора на дію іншого, при якому можливі інші ефекти, ніж при окремому впливі цих факторів, а саме – ефект антагонізму, синергізму чи адитивні (сумативні) ефекти. Наприклад, в умовах аеротехногенного забруднення атмосфери можливі такі варіанти синергізму негативних факторів, небезпечних для лісових екосистем: промислового забруднення і несприятливих природних чинників, взаємодія кількох фітотоксикантів між собою і з токсичними компонентами атмосфери:;
. Ступінь дії на рослини залежить також від агрегатного стану фітотоксикантів. Наприклад, кислі гази
та
за високої вологості атмосферного повітря переходять у форму аерозолів відповідних соляної та азотної кислот, які значно небезпечніші для природних екосистем не лише за хімічною активністю, а й за більшою здатністю осідання у вигляді роси на поверхнях структурних компонентів природних екосистем, особливо за локалізації токсичних капель на тканинах асиміляційного апарату, що в цілому значно збільшує вплив забруднення атмосфери на біоту.
Тому для встановлення причинно-наслідкових зв'язків під час вивчення змін екосистем доцільно враховувати:
• диференціацію екофакторів за їх класифікаційними ознаками (табл. 2.3);
• характер часової та просторової динаміки екофакторів;
• ступінь антропогенного впливу на природні імперативні фактори (під час вивчення функцій відгуку в екологічному просторі);
• лімітуючі фактори та взаємодію факторів: ефекти синергізму, сумації, нейтралізації.
Під час вирішення цих завдань методичними проблемами є:
• обґрунтований вибір сукупності діагностичних ознак;
• приведення окремих методик до гдиної методологічної бази (за причин регіональних, методичних чи інших особливостей у діагностуванні антропотехногеиних змін отримують суперечливі результати);
• розроблення алгоритму визначення узагальнених показників;
• встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Таблиця 2.3 – Класифікація екологічних факторів за Μ. Ф. Реймерсом
| За часом | За періодичністю | За черговістю виникнення І |
| Еволюційний | Періодичний | Первинний |
| Історичний | Неперіодичний | Вторинний |
| Діючий | ||
| За походженням | За середовишем виникнення | За характером |
| Космічний | Атмосферний | Інформаційний |
| Абіотичний | Водний (вологості) | Речовинно-енергетичний |
| Біогенний | Гсоморфологічний | Фізичний |
| Біотичний | Едафічний | Геофізичний |
| Біологічний | Фізіологічний | Термічний |
| Природно-антропогенний | Генетичний | Хімічний |
| Антропогенний · (техногенний) | Популяційний | Солоності |
| Антропний (піклування) | Біоценотичний | Кислотності |
| Екосистемний | Біогенний (біотичний) | |
| За об'єктом впливу | Біосферний | Комплексний |
| Індивідуальний | Системоутворювальний | |
| Груповий | За ступенем впливу | Екологічний |
| Етологічний | Летальний | Географічний |
| Соціально-психологічний | Екстремальний | Еволюції |
| Соціальний | Обмежувальний | Кліматичний (світла, опадів) |
| Соціально-економічний | Піклувальний | |
| Видовий (у т. ч. людський) | Мутагенний | За спектром впливу |
| Тсратогенний | Вибірковий | |
| Загальної дії | ||
Оцінюючи ступінь загрози чи іншої екологічної ситуації, необхідно визначити, як та наскільки негативні чинники вшивають на природні імперативні фактори. За В. Д. Федоровим та ін., у наземних екосистемах істотними є інтенсивність сонячної радіації, температура та вологість повітря, інтенсивність атмосферних опадів, швидкість вітру, швидкість занесення спор, насіння та інших зародків організмів або надходження дорослих особин різних видів з інших екосистем. Ендогенними імперативними факторами в наземних екосистемах е такі властивості середовища:
• 1) мікрометеорологічні – освітленість, температура та вологість приземного шару повітря, вміст у ньому СОг;
• 2) фунтові – температура, вологість, аерація фунту, фізико-механічні властивості, хімічний склад, вміст гумусу, доступність елементів мінерального живлення, окисно-відновний потенціал;
• 3) біотичні – щільність популяцій різних видів, їх віковий і статевий склади, морфологічні, фізіологічні та поведінкові характеристики.
У водних екосистемах провідними екзогенними факторами е інтенсивність сонячної радіації, швидкість плину, надходження розчиненої і зваженої речовини, приплив організмів. Визначальними ендогенними факторами в них виявляються:
• 1) властивості активного шару повітря над водяною поверхнею (температура, швидкість вітру);
• 2) властивості водяної товщі (освітленість, прозорість (мутність), температура, солоність, вміст O2 та CO2, біогенних елементів, розчинених і зважених органічних речовин, кислотність, окисно-відновний потенціал);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми“ на сторінці 2. Приємного читання.
