Зауважимо, що термін "логістична крива" був запропонований Π. Ф. Ферхюльстом без будь-яких пояснень. Французькою мовою того часу слово "logistique" означало "мистецтво обчислення".
У загальному вигляді співвідношення процесів, що визначають динаміку чисельності популяції, можна записати таким чином.
Зміна чисельності популяції = (народження особин + іміграція) – (загибель особин + еміграція).
Основні типи динаміки чисельності популяцій можна поділити на дві групи: рівноважні й опортуністичні. Перші – притаманні популяціям, щільність яких не має різких перепадів, вона, як правило, коливається в певних межах навколо якогось середнього значення. Опортуністичні популяції характеризуються злетами й падіннями чисельності. Причому графіки динаміки їх чисельності чи щільності часто нагадують електрокардіограму або енцефалограму.
Проблема життєвих, або, як їх інколи називають, екологоценотичних стратегій вже давно привертала увагу фахівців-фітоценологів. Так, ще в 30-х роках Л. Г. Раменський (1938) запропонував розрізняти три основні типи рослин, названі ним віолентами, патієнтами й експлерантами, що розрізняються стратегіями виживання.
Віоленти (від латинського violentia – схильність до насилля, або силовики), – це види, що часто визначають облік угруповання, здатні пригнічувати конкурентів за рахунок більш інтенсивного росту і більш повного використання території. Зазвичай у віолентів потужна коренева система і добре розвинена надземна частина. Типові віоленти – це багато дерев (особливо ті, що утворюють корінні ліси), також трав'янисті рослини, що домінують, або інші угруповання, наприклад мох сфагнум чи очерет.
Патіенти (від латинського patientia – терпіння, витривалість), або терплячі – це види, здатні виживати в несприятливих умовах, де більшість інших видів існувати просто не здатні, наприклад за умов недостатнього освітлення, вологи, мінеральних речовин тощо. До патієнтів належить багато рослин, які вважаються посухостійкими, тінелюбними чи навіть солелюбними. Хоч експериментально показано, що багато з них (хоч і не всі) за відсутності конкурентів можуть існувати і добре почуватися в умовах більшої вологості, освітленості тощо.
Екстератт (від латинського explere – наповнювати, виповнювати), або наповнювачі – це види, що швидко розмножуються і швидко розселяються, з'являються там, де порушені корінні угруповання. До типових експлеракгів належать рослини, що поселяються на вирубках і згарищах, наприклад іван-чай (Chamaenericon angustifolium) або осика (Populus tremula).
Однак, як справедливо зауважує О. М. Гіляров, належність певного виду рослин до віолентів, патієнтів чи експлерантів не може ґрунтуватися лише на його аутекологічних характеристиках. Певний тип еколого-ценотичної стратегії відображує також положення виду в угрупованні. Саме тому один і той самий вид у різних угрупованнях може належати до різних еколого-ценотичних типів. Так, сосна (Pinus sylvestris) є типовим віолентом у сосновому (бору), а на болоті є патієнтом.
Природно, що кожному виду притаманна певна ступінь "віолентності", "патієнтності" та "експлерантності". Схематично систему Раменського-Грайма можна зобразити у вигляді трикутника, кути якого зайняті крайніми типами, а точки, що відповідають положенню в цій системі тих чи інших видів у певних ценозах, займають на площині певне місце в межах цього трикутника.
Хоч система Раменського-Грайма розроблена для рослин, її можна ефективно використовувати і для будь-яких живих організмів.
Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологія популяцій“ на сторінці 3. Приємного читання.
