Рис. 2.4. Найпоширеніші види коменсалізму у природі
Перші два види коменсалізму (співтрапезування, нахлібництво) базуються на контактах, пов'язаних із добуванням їжі; третій вид (квартирування) обумовлений просторово-територіальним розміщенням організмів в екосистемі.
Конкуренція (--) - дуже поширений тип міжвидових взаємовідносин. Йдеться у більшості випадків про безкомпромісну боротьбу за ресурси, коли "сили" видів близькі, і тому обидва зазнають втрат. Прикладом можуть бути культурні рослини та бур'яни. Як у випадку хижака та жертви, рівновага у системі конкуруючих видів розвивається тисячоліттями еволюції. Якщо інтродукувати будь-які види з інших екосистем, вони можуть не вписатися в систему зв'язків, що вже сформувалася. Також вони можуть пережити вибух чисельності, якщо наявного рівня конкуренції із місцевими видами недостатньо, і витіснити їх, що може призвести до трагедії, оскільки зруйнується сформована трофічна сітка.
Конкуренція може бути пасивною, коли споживаються ресурси, необхідні обом видам, і активною, коли один вид пригнічує інший. Конкуренти можуть співіснувати й разом, але при цьому серед них виникають антагоністичні відносини, в результаті чого рано чи пізно один вид витіснить інший. Це явище спостерігав у лабораторних умовах російський вчений Г.Ф. Гаузе. За результатами своїх досліджень у 1934 р. він сформулював так званий принцип конкурентного виключення: два види не можуть стійко існувати в обмеженому просторі, якщо зростання чисельності обох лімітовано одним життєво важливим ресурсом або його доступністю.
Конкуренція може бути зведена до мінімуму, якщо кожний конкуруючий вид займе свою екологічну нішу. її розуміють як сукупність усіх факторів середовища, в межах яких можливе існування виду в природі. Наприклад, на будь-якій зеленій рослині оселяються тварини, які займають різні екологічні ніші: коренеїди, квіткоїди, листоїди тощо. Кожна з екологічних ніш містить різні за видовим складом групи організмів, які при цьому майже не конкурують між собою. Екологічні ніші птахів хвойного лісу можуть бути такими: корольок збирає комах з самих кінчиків гілок, чорний дрізд харчується черв'яками переважно на землі, шишкар живиться насінням шишок, дятел довбе стовбури дерев та ін. За висловом Ч. Елтона, екологічна ніша - місце у живому оточенні, відношення виду до їжі і ворогів. Отже, місце, яке займає вид в угрупованні, його зв'язки з місцем проживання, його їжа, партнери та вороги - все це і є його екологічною нішею.
Екологічна ніша - досить містке поняття, оскільки включає не тільки фізичний (територіальний) простір, а й функціональну роль того чи іншого організму у спільноті, його положення відносно умов існування: вологості, температури тощо. На думку американського вченого Ю. Одума (1986), екологічна ніша - це "професія" виду, тобто його "спеціалізація" на певній їжі та способі її добування, добовій і сезонній активності, характері розміщення свого потомства та ін. Отже, поняття "екологічна ніша" відображає функціонально-територіальну участь популяції того чи іншого виду у системі біотичних зв'язків.
Нейтралізм (00) - тип взаємовідносин, коли обидва види існують незалежно, не впливаючи істотно один на одного. Наприклад, вовк ніяк не пов'язаний з чагарником бруслини, але цей зв'язок реалізується через популяцію косулі, на яку полює вовк і яка харчується бруслиною.
Нейтралізм - це така форма біотичних відносин, за якої співжиття двох видів на одній території не має для них ні позитивних, ні негативних наслідків. Наприклад, білки і лосі, живучи в одному лісі, практично не контактують між собою. Однак пригнічення лісу тривалою посухою або оголення його при масовому розмноженні шкідників відображається на кожному з цих видів, хоча й неоднаковою мірою. При нейтралізмі види не пов'язані один з одним безпосередньо, але залежать від стану угруповання в цілому.
Аменсалізм (- 0) - тип взаємозв'язку, коли один вид безкорисливо шкодить іншому, не маючи з цього безпосередньої вигоди та не відчуваючи суттєвої негативної зворотної реакції. Наприклад, листя волоського горіха при потраплянні на ґрунт стають джерелом речовини юглону, що гальмує розвиток інших рослин, тому під горіхом немає рослинності.
Отже, при аменсалізмі для одного з двох взаємодіючих видів наслідки спільного життя негативні, тоді як інший не має від них ні шкоди, ні користі. Така форма взаємодії найчастіше зустрічається у рослин. Наприклад, будь-які світлолюбні трав'янисті види, які ростуть під ялиною, пригнічуються внаслідок сильного затінення її кроною, тоді як на саме дерево сусідство може взагалі не впливати.
Симбіоз (від грец. symbiosis - співжиття) - взаємовигідна форма співжиття організмів (симбіонтів) різних видів. У природі зустрічається широкий спектр прикладів взаємовигідного симбіозу. Від шлункових і кишкових бактерій, без яких було б неможливе травлення, до рослин, чий пилок може поширювати лише один, певний вид комах. Такі відносини завжди успішні, коли вони збільшують шанси обох партнерів на виживання. Здійснювані в ході симбіозу дії або вироблювані речовини є для партнерів істотними і незамінними. У загальному розумінні такий симбіоз - проміжна ланка між взаємодією і злиттям.
У ширшому науковому розумінні симбіоз є будь-якою формою взаємодії між організмами різних видів, зокрема паразитизм - відносини, вигідні одному, але шкідливі для іншого симбіонта. Обопільно вигідний вид симбіозу називають мутуалізмом. Коменсалізмом називають відносини, корисні одному, і не важливі для іншого симбіонта, а аменсалізмом - відносини, шкідливі для одного і не важливі для іншого. Різновид симбіозу - ендосимбіоз, коли один із партнерів живе усередині клітини іншого.
Більшість дослідників визначають симбіоз як взаємовигідні відносини двох організмів різних видів (мутуалізм). Інші - будь-який близький контакт живих організмів незалежно від того, є від нього користь іншому організму чи немає. Зважаючи на це, симбіоз поділяють на два види - коменсалізм та паразитизм.
У деяких випадках організми вдаються до симбіозу для того, щоб вижити; таку форму називають обов'язковим симбіозом. У інших симбіотичні відносини дають кожному організму більше шансів для виживання, але самі по собі особливого значення не мають. Це факультативний, або необов'язковий, симбіоз. Симбіотичні взаємовідносини не завжди є симетричними - вони можуть бути обов'язковими лише для одного організму і факультативними для іншого.
Найтиповішими прикладами різних форм симбіозу є запилення квіткових рослин комахами, під час якого комахи харчуються нектаром; транспортування насіння рослин тваринами, які поїдають плоди і виділяють неперетравлене насіння разом з послідом у іншому місці.
Лишайник складається з гриба і водорості. Водорість у результаті фотосинтезу виробляє органічні речовини (вуглеводи), які використовуються грибом, а той постачає для водорості воду і мінеральні речовини.
Деякі мурашки захищають ("пасуть") попелицю і натомість одержують від неї виділення, що містять цукор. Багато грибів отримують від дерева поживні речовини і забезпечують його мінеральними речовинами (мікориза).
Усі розглянуті типи взаємовідносин між різними видами організмів - мутуалізм, паразитизм, конкуренція тощо - лежать в основі складної біологічної системи, що функціонує як єдине ціле. У цій системі здійснюється загальна еволюція організмів, об'єднаних трофічними і топічними взаємовідносинами. Головна закономірність така: чим різноманітніші та міцніші зв'язки, що підтримують спільне існування видів і популяцій, тим стійкішою є екосистема.
Екосистемні рівні організації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нехарчові взаємовідносини в екосистемах“ на сторінці 2. Приємного читання.
