Піраміди енергії відображають кількість енергії, накопиченої в біомасі або чистій продукції на різних трофічних рівнях будь-якої екосистеми. В основі пірамід завжди лежать показники першого трофічного рівня - продуцентів, над яким розташовують показники наступних трофічних рівнів. Піраміди енергії характеризують ефективність перетворення енергії і продуктивність харчових ланцюгів. Для піраміди енергії правило таке: при переході з одного трофічного рівня на інший енергія витрачається у процесі життєдіяльності організмів у вигляді тепла та механічної роботи. Піраміди енергії будуються шляхом підраховування кількості енергії, яка акумульована одиницею поверхні за одиницю часу і використовується організмами на кожному трофічному рівні. Так, деструктори, значимість яких здається дуже низька у піраміді біомас, отримують велику частину енергії, котра проходить через екосистему. Наскрізний потік енергії, проходячи трофічним ланцюгом екосистеми, поступово згасає, оскільки на всіх ланках цього ланцюга відбувається втрата енергії здебільшого у вигляді тепла.
Американський дослідник Р.Л. Ліндеман 1942 р, сформулював правило, яке називають законом піраміди енергії Ліндемана, або правилом "десяти відсотків": з одного трофічного рівня екологічної піраміди може переходити на вищий рівень у середньому не більше 10 % енергії, яка надійшла на попередній рівень. На сьогодні вже підраховано, що у природі від одного трофічного рівня "населенню" наступного рівня передається доступної енергії у середньому не більше, а значно менше 10 %, і чим довший харчовий ланцюг, тим більше енергії втрачається. Цей закон дає змогу обчислювати необхідні земельні площі для забезпечення населення продуктами харчування та робити інші підрахунки.
Крім цього, щодо трофічних взаємодій в екосистемах діє закон єдиної спрямованості потоку енергії, що формулюється так: енергія, яку отримує екосистема та засвоюють продуценти, розсіюється або разом з біомасою продуцентів передається консументам першого, другого та вищих порядків, а потім - редуцентам; потік енергії згасає на кожному трофічному рівні внаслідок дихання. Отже, основними компонентами екосистеми є, по-перше, біотоп - природна скарбниця елементів мінерального живлення і, по-друге, біоценоз - спільноти живих організмів з функціонально різними властивостями у вигляді продуцентів, консументів, детритофагів і редуцентів. Продуценти - це система автотрофів, здатних за допомогою світлової енергії будувати тканини свого тіла з неорганічних сполук. Решта - гетеротрофні організми. Консументи, детритофаги і редуценти у мережі ланцюгів живлення руйнують органічні речовини, створені продуцентами, і повертають хімічні елементи у мінеральний "резервуар " неживої природи: вони знов стають доступними для автотрофів. Повернення біогенних елементів у середовище здійснюється протягом усього життя організмів шляхом дихання, різноманітних виділень, дефекації, регулярного відпадання частин тіла (волосся, шкіри, рогів, шкаралупи, листя, пагонів, кореневих волосків тощо). Так само воно здійснюється і після смерті цих організмів у результаті розкладання їх трупів та відмерлих рослинних решток.
Речовина, у тому числі необхідні для життя біогенні елементи (вуглець, азот, фосфор та ін.), а також вода багатократно використовуються усередині самої екосистеми, а енергія, що потрапляє у екосистему ззовні у вигляді сонячного випромінювання, незворотно перетворюється на тепло. Отже, енергія в екосистемі може накопичуватися у вигляді хімічних зв'язків органічних речовин, а потім знов вивільнюватися чи передаватися ланцюгами живлення; але при цьому вона ніколи не використовується повторно.
Нехарчові взаємовідносини в екосистемах
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Харчові взаємовідносини в екосистемах“ на сторінці 2. Приємного читання.
