Розділ 7. Основи екології людини

Основи екології

На відміну від них, академік М.А. Голубець впевнений, що екологію людини доцільно розглядати як дисципліну суспільствознавчу і в жодному разі не як розділ екології. Соціальне людство, на його думку, є не компонентом екосистеми, а зовнішнім щодо неї збурювальним чинником, тому його треба вважати об'єктом дослідження цілком іншої галузі знання - геосоціо-екосистемології. А еколог В.П. Кучерявий екологію людини вважає частиною біоекології поряд із соціоекологією, яка тісно пов'язана з екологією культури, екологією духу, етноекологією.

Професор О.І. Шаблій у структурі екологічної науки виділив два блоки дисциплін: наукове ядро і концентр окремих екологічних дисциплін. Науковим ядром екологічної науки він вважав метаекологію, теоретичну екологію і математичну екологію, а концентром - антропоекологію разом із біоекологією, соціоекологією, економічною екологією та конструктивною екологією. На думку О.І. Шаблія, найрозвиненішою у системі метаекології є біоекологія, яка на сучасному етапі найтісніше пов'язана з антропоекологією. Антропоекологію вчений ототожнив з екологією людини і підкреслив, що вона повинна досліджувати функціональні закономірності взаємодії природного середовища і організму людини як біологічної істоти.

Отже, підсумовуючи всі наведені думки, можна зробити висновок, що екологія людини - це комплексна наука, яка вивчає взаємовідносини людини і навколишнього середовища з погляду сприяння збереженню здоров'я, а також розвитку фізичних і психічних можливостей людини. Головним завданням екології людини є виявлення і виключення токсичних для людини речовин зі сфери виробництва, а також контроль за впровадженням екологічно чистих (безвідходних) технологій. Реалізація цього завдання не можлива без виконання екологією людини певних функцій:

• теоретико-пізнавальному тобто нагромадження, систематизація, узагальнення знань про закономірності взаємодії людини і довкілля; вироблення науково обґрунтованих висновків та прогнозів стосовно змін у природі внаслідок певної діяльності або бездіяльності людини, рекомендацій про доцільність чи недоцільність конкретних заходів;

• інформаційної - інформування суспільства про процеси та явища у природі, форми і способи раціональної поведінки людини;

• просвітницької - реалізація різних просвітницьких програм, акцій;

• практично-перетворювальної, тобто реалізація на основі науково обґрунтованих прогнозів і рекомендацій конкретних заходів щодо збереження, оздоровлення довкілля, оптимізації поведінки людини в ньому;

• соціально-економічного контролю - цілеспрямований аналіз ситуацій, обґрунтування суспільних норм, забезпечення функціонування механізмів контролю за їх реалізацією;

• організаційно-управлінської - організація, аналіз, корегування процесів та ін.

Для кращого розуміння сутності екології людини як наукової дисципліни коротко розглянемо її зв'язок і співвідношення з іншою галуззю екології - соціальною екологією. Виробнича діяльність людини нині охопила всю біосферу, глибокі шари літосфери, повністю стратосферу, гідросферу і прилеглий до Землі Космос. Таким чином утворилася нова надсистема - соціосфера. Соціосфера - це самоорганізована, саморегульована планетарна система, до складу якої входить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю геосфери, прилеглий до Землі Космос і людське суспільство з усіма наслідками його господарської і розумової діяльності.

Соціоекологія виникла і розвивається не в результаті синтезу вже наявних природничих, технічних і гуманітарних дисциплін, а формується як окрема самостійна якісно нова наука. У ході свого становлення соціоекологія, безумовно, асимілює певним чином досягнення традиційних дисциплін, однак при цьому вона переводить їх в іншу площину і надає їм зовсім іншого змісту. Іншими словами, беручи деякі знання із традиційних дисциплін, соціоекологія розглядає їх на іншому, системному, рівні, на рівні ширших узагальнень. Взаємовідносини суспільства і природи визначаються різними суб'єктно-об'єктними відносинами; об'єкт - природа, суб'єкт - суспільство. Ось чому соціоекологічний світогляд стає ядром світогляду людини, що є складною системою орієнтирів і стимулів у ставленні людини до природи.

Суспільні науки дають соціальній екології теоретичні відомості про закономірності руху продуктивних сил, про економічні процеси на основі життя суспільства, картину прогресу цивілізації і культури. Технічні науки дають соціоекологічним узагальненням теоретичний матеріал про сукупність руху створених людиною матеріальних засобів підвищення ефективності її діяльності, систематизовані знання про властивості і закони розвитку технологічних систем. Гуманітарні науки (антропологія, етнологія, психологія, філологія, культурологія) характеризують якості людства, його діяння і розвиток людини як родової істоти у конкретних виявах.

Вивчення і порівняльний аналіз різних думок дозволяє стверджувати, що соціальна екологія, відповідно до своєї специфіки, не може вкладатися у традиційну класифікацію наук. її не можна однозначно зарахувати ні до соціальних, ні до природничих наук. Це зумовлено специфікою її об'єкта - взаємодії між суспільством і природою, у якій природний і соціальний аспекти діалектично між собою поєднуються. Інша справа, що у предметі кожної соціально-природничої науки взаємовідносини між природним і соціальним аспектами можуть бути різними, однак це не змінює соціального статусу цих наук.

Соціоекологія розглядається як міждисциплінарна та одночасно інтегральна наука. Міждисциплінарний характер полягає у тому, що внаслідок багатоаспектності самої проблеми гармонізації взаємодії суспільства і природи її неможливо вирішити, не вивчаючи при цьому географічні, біологічні, геологічні, медичні, технологічні, економічні, юридичні, соціальні та інші її аспекти. Інтегральний характер визначається системністю проблеми - взаємопов'язаністю всіх природних та соціально-економічних компонентів у соціоекосистемах. Саме соціоекологія є теоретичною базою для охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Об'єктом вивчення соціоекології є соціоекосистеми. Соціоекосистема - це територіальна соціоприродна саморегульована система, динамічна рівновага якої має забезпечуватися людським суспільством. Соціоекосистеми - надзвичайно складні системи, кожна з яких складається з двох основних підсистем - природної і соціально-економічної, що складаються з підсистем нижчого рівня: природна - з абіотичної і біотичної, а соціально-економічна - з підсистеми населення і господарства. У свою чергу, названі підсистеми містять компоненти: природна - гірські породи, рельєф поверхні, ґрунти, рослинність, тваринний світ, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, а соціально-економічна - конкретні люди, житлові, промислові, інженерні, комунікаційні, господарські та інші антропогенні об'єкти.

Соціоекосистеми бувають трьох рівнів - глобальні, регіональні, локальні. При вивченні соціоекосистем необхідно завжди прагнути відновити їхню динамічну рівновагу, а досягнути цього можливо лише через їх оптимізацію. Оптимізація соціоекосистеми полягає у створенні її оптимальної функціональної структури, тобто у такому гармонійному поєднанні і раціональному функціонуванні її природних і антропогенних підсистем, яке б забезпечувало відновлення та подальше збереження у ній речовинно-енергетичного балансу. У кожній соціоекосистемі людина та її діяльність займає одне з центральних місць. Проте це зовсім не означає, що людина може вільно керувати природними і суспільними законами або довільно змінювати внутрішні процеси, які відбуваються у природній та соціально-економічній підсистемах.

В історії цивілізації за характером ставлення суспільства до природи умовно виокремлюють три періоди:

• o Людина змінює та перетворює природу, але й залежить від неї і не стоїть над нею.

• o Людина створює "нову" природу і повністю упевнена у тому, що вона може повністю панувати над природою.

• o Сучасний період - зміни природи людиною вже ставлять багато питань про існування самої людини як біологічного виду. Це період усвідомлення помилковості концепції про невичерпність природи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Основи екології людини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини
  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА