Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

Основи екології

• o Захист морського середовища шляхом очистки та нейтралізації газових викидів суднових енергетичних установок.

• o Заходи боротьби із розлитою нафтою за допомогою механічних та біологічних методів усування нафти. У природних умовах фізичні процеси забезпечують перенесення (дрейф) нафти, а хімічні та біологічні - її руйнування. Відомо понад 100 видів бактерій, які окиснюють нафтопродукти.

• o Очистка господарсько-побутових та виробничих стічних вод із застосуванням механічних, хімічних, фізико-хімічних, біохімічних, термічних та комбінованих методів. Найбільш ефективною є очистка стічних вод до нормативів, які існують для води в системах оборотного водопостачання, коли певний об'єм води багаторазово циркулює у виробництві, а скидання стічних вод мінімальне або не відбувається зовсім.

Є велика кількість способів очищення стічних вод, найпоширенішими серед яких є механічний, фізико-хімічний і біологічний. Кожен з них передбачає застосування своїх методів. Той чи інший спосіб чи метод очищення вод обирається залежно від агрегатного стану, складу і концентрації забруднювальних речовин. При заборі води для господарсько-побутових потреб очищення здійснюють на водоочисних станціях. Як правило, водоочисні споруди - це складні господарські комплекси, у яких поєднуються різні методи і способи очищення та поліпшення якості води. Склад і конструкція цих комплексів визначається в першу чергу господарським призначенням очисних споруд. Найбільш повно і глибоко водоочисні заходи здійснюються на спеціальних очисних станціях водопровідних мереж.

Вибір способів і методів очищення залежить від якості води та її призначення. Кожен з них передбачає складний, іноді тривалий процес, що відбувається у величезних (інколи на сотню тисяч кубічних метрів) спеціалізованих залізобетонних спорудах. Вони сполучені трубами, мають помпи, фільтри, мішалки, вловлювачі тощо. Перед подачею води у водогін її прояснюють, тобто вилучають з неї завислі колоїдні частинки, знезаражують і знебарвлюють, а при потребі - дегазують, дезодорують і дезактивують. Прояснення води здійснюється шляхом відстоювання, фільтрування та коагуляції. Знезараження води відбувається за допомогою дії рідкого хлору, хлорного вапна або озону; одночасно відбувається знебарвлення води. Пом'якшують воду дією вапна на надлишок солей кальцію і магнію. Такий метод називають реагентним.

Зменшення вмісту заліза у воді досягається аерацією - збагаченням води повітрям, внаслідок чого кисень повітря окиснює розчинені у воді солі двовалентного заліза (Ге2+) до тривалентного (Ге8+). Дегазація відбувається за допомогою аерації та фільтрування через шар активного оксиду амонію. Таким методом з води виділяють сірководень, метан, надлишок фтору, вуглекислого та інших газів. Видалення з води речовин, що надають їй певного смаку і запаху (дегазація), здійснюють за допомогою активованого вугілля, озону, діоксиду хлору або перманганату калію.

Очищення стічних вод потребує спеціальних очисних споруд і агрегатів, за допомогою яких виділяють, знезаражують або знешкоджують забруднювальні домішки. Для побутових стічних вод застосовують механічні та біологічні способи, виробничі очищають разом із побутовими, але у разі якщо концентрація забруднювальних речовин перевищує допустиму або стічні води містять високотоксичні речовини, то їх попередньо очищують на очисних спорудах відповідних підприємств, установ і тільки після цього скидають у загальні очисні споруди. Перед скиданням очищених стічних вод у водойми їх обов'язково знезаражують.

Отже, очищення стічних вод - це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення хвороботворних мікробів (стерилізація). Сьогодні для цього застосовуються два основні шляхи: у штучних умовах (у спеціально створених спорудах) і у природних (на полях зрошення, у біологічних ставках тощо). Забруднені стічні води послідовно очищують механічним, хімічним та біологічним методами.

Механічне очищення води застосовується для усунення нерозчинних речовин (піску, глини, мулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. У відстійниках осідають важкі частинки щільністю більше 1 г/см3, а більш легкі спливають на поверхню. Проціджування стічних вод забезпечує затримання порівняно великих частинок, розміри яких перевищують 16-20 мм. Фільтрування вод використовують для затримання найдрібніших нерозчинних частинок, що перебувають у завислому стані. Для цього застосовують піщано-гравійні фільтри або спеціальні сітки.

Очищення стічних вод від механічних домішок здійснюють також за допомогою гідроциклону - агрегату, який у процесі обертання цистерни з водою внаслідок дії відцентрових сил вилучає з води завислі частинки забруднювальних речовин (центрифугування). З метою інтенсифікації процесу механічного очищення побутових стічних вод проводять їх аерацію або ж аерацію поєднують з відстоюванням у просвітлювачі чи біокоагуляторі. Сучасні передові методи із застосуванням найкращих зарубіжних установок дають змогу видаляти зі стічних вод за допомогою механічної очистки до 95 % твердих нерозчинних забруднювачів.

Хімічне очищення стічних вод здійснюється після їх механічного очищення. Воно полягає у коагуляції і нейтралізації забруднювальних речовин. Під час хімічного очищення у стічні води додають хімічні реагенти, які внаслідок реакції із забруднювальними речовинами сприяють їх випаданню в осад або випаровуванню. Окремі нерозчинні речовини в процесі коагуляції переходять у нешкідливі розчинні сполуки.

Коагуляція - це процес додавання до стічних вод речовин-коагулянтів, що сприяють прискореному виділенню нерозчинних і частково розчинних речовин, які при відстоюванні не випадають в осад. Коагуляція зумовлює поступове осідання дисперсних частинок і виділення їх із розчину у вигляді осаду. Цей процес називають седиментацією.

Нейтралізація - це реакція, що призводить до усунення кислотних властивостей розчину за допомогою лугів, а лужних - навпаки, за допомогою кислот. Методи хімічного очищення дають змогу довести ступінь очистки води за сумою нерозчинних речовин до 80-85 %.

Фізико-хімічні та біологічні способи очищення вод поділяють на дві групи: регенеративні та деструктивні. Перші дають змогу вилучати і утилізувати зі стічних вод цінні елементи та речовини. Деструктивні методи передбачають руйнацію забруднювальних речовин або їх знешкодження. До регенеративних методів очищення належать: сорбція, екстракція, евапорація, флотація, іонний обмін, електроліз, кристалізація, випаровування тощо.

Сорбція - процес, внаслідок якого відбувається поглинання певною речовиною (тілом) зі стічних вод газів, пари і розчинних речовин. Екстракція - це введення у стічні води речовин, які здатні розчиняти забруднювальні речовини, тобто процес переведення речовин із водної фази в органічну. Евапорація передбачає випаровування летких забруднювальних речовин внаслідок пропускання пари через нагріті до 100 °С стічні води. Флотація - це пропускання через стічні води повітря, бульбашки якого при піднятті вгору захоплюють із собою і виносять з потоку води забруднювальні речовини.

Метод іонного обміну широко застосовують для технологічного й аналітичного розділення сумішей неорганічних іонів. Він передбачає поглинання забруднювальних речовин при фільтруванні через іонні смоли. Електроліз - спосіб очищення, за якого через занурені у воду електроди пропускають струм, підсилюють розчинення матеріалу електродів і утворення згустків коагуляту, що сприяє осадженню забруднень. Кристалізація ґрунтується на утворенні кристалів забруднювальних речовин внаслідок природного або штучно прискореного випаровування рідини. Випаровування застосовується при очищенні радіоактивно забруднених вод, що переважно є стоками атомних електростанцій. У цілому за фізико-хімічного способу ступінь очищення води за сумою нерозчинних речовин становить 90 %.

Біологічне очищення проводиться шляхом біологічного окиснення забруднень у природних умовах - на полях зрошення, полях фільтрації, біофільтрах, в аеротенках, у спеціальних біологічних ставках, а також у штучних умовах - із застосуванням біологічних фільтрів тощо. При біологічному очищенні вилучається лише 10-40 % неорганічних речовин і практично не вилучаються солі важких металів.

Біологічне очищення стічних вод, як правило, є завершальним етапом. Органічна речовина, що міститься у стічній воді, окиснюється аеробними бактеріями до вуглекислого газу і води, а також споживається гетеротрофами-консументами (передусім найпростішими). Чим більше в очищуваній воді гідробіонтів-гетеротрофів і чим вища їх біологічна активність, тим інтенсивніше відбувається процес очищення. Крім того, організми-фільтра-тори, поглинаючи і згодом осаджуючи різні суспензії, сприяють їх осіданню на дно та освітлюють воду. Спеціальні споруди і установки іноді штучно заселяють спеціально дібраними або виведеними штамами бактерій і культурами найпростіших та водоростей. Комплекс організмів, які беруть участь у процесах біологічного очищення, називають активним мулом.

Біохімічне очищення є основним методом очищення стічних вод, забруднених органічними речовинами. Це біофільтри, аеротенки, аератори, конструкції яких постійно вдосконалюються. Деструктивна очистка стічних вод полягає в окисненні органічних речовин, що містяться у стічних водах. Окиснення і мінералізація органічних забруднювальних речовин внаслідок аеробних біохімічних процесів становлять суть біохімічного способу очищення стічних вод.

Традиційні методи очищення води потребують величезної кількості енергії, численних помп, електродвигунів, великих басейнів та різноманітних хімічних речовин (хлору, озону та ін.). Якість води оцінюється невисоко, адже вона містить чимало солей, багато різних елементів. Цими способами досі не вдавалося отримати справді чисту воду для потреб електроніки та кількох сучасних технологій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів

  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води
  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА