• порушення процесу фотосинтезу, що призводить до зниження первинної біопродуктивності на 10 %;
• зміна структури популяцій морських організмів, зменшення біорізноманіття та зниження стабільності екосистем;
• зниження товарної якості риби внаслідок живлення насиченим нафтою планктоном;
• масова загибель водної та донної фауни і флори (особливо птахів) через катастрофічні розливи нафти у прибережних районах.
Моря й океани забруднюються також твердими відходами - промисловими і побутовими. їх у Світовому океані нагромадилося вже понад 20 млн т. Більшість із них містять сполуки важких металів та інші шкідливі речовини, які згубно діють на морську біоту. Крім цього, у Світовий океан потрапляє (і вже потрапило) дуже багато радіоактивних речовин унаслідок випробувань атомної зброї, роботи атомних реакторів військових підводних човнів і криголамів, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій тощо. Загальне радіоактивне забруднення Світового океану з вини людини сьогодні вже перевищило забруднення внаслідок Чорнобильської аварії майже у 300 разів!
Найсильнішого забруднення зазнає мілководна зона Світового океану. Шельф океану - це район, де багато морських організмів проводить більшу частину свого життя; до того ж саме тут люди рибалять і відпочивають. Глобальні кліматичні зміни, зокрема потепління морських вод, спричиняють негативні процеси в морських екосистемах. Восени 2002 р. у центральній частині Японського моря виявлено медуз-мутантів незвичайних розмірів. Одна з найбільших медуз була діаметром 3 м і масою понад 150 кг. Екземпляри близько 1 м у діаметрі тисячами потрапляють у рибальські сітки. Тому проблема захисту Світового океану нині стала однією з найактуальніших, вона стосується всіх країн, навіть тих, які не мають безпосереднього виходу до океану.
Усі природні водойми здатні самоочищатися. Самоочищення води - це нейтралізація стічних вод, випадіння в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойми забруднювачів і поверненню води до її первісного стану. Однак здатність водойм до самоочищення має свої межі. Сьогодні у водойми надходить така величезна кількість стічних вод, настільки забруднених різними токсичними для їхніх мешканців речовинами, що багато водойм почали деградувати. Тому людство мусить негайно вжити спеціальних заходів для очищення забруднених вод і повернення джерел водопостачання до такого стану, за якого вони стали б придатними для використання. Середня здатність природних водойм до самоочищення (періодичність природного очищення) має такий вигляд:
• Світовий океан - 2500 років;
• підземні води - 1400 років;
• полярні льодовики - 9700 років;
• гірські льодовики - 1600 років;
• підземний лід районів вічної мерзлоти - 10 000 років;
• ґрунтова волога - 1 рік;
• води озер - 17 років;
• води боліт - 5 років;
• води в руслах річок - 16 днів;
• волога в атмосфері - 8-10 днів;
• вода в живих організмах - кілька годин.
Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення Світового океану“ на сторінці 2. Приємного читання.
