Поводження з відходами передбачає дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання тощо, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення відходів. Отже, йдеться про таке поводження з відходами:
• o Збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.
• o Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).
• o Оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
• o Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
• o Видалення відходів - здійснення будь-яких операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
• o Знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.
• o Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
Методи поводження з відходами поділяють на дві великі групи - утилізаційні й ліквідаційні. Утилізаційні методи передбачають, по-перше, вирішення завдань економії паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів; по-друге, підвищення ступеня замкненості виробничих (ресурсних) циклів, що насамперед сприяє екологізації виробництва. Ліквідаційні методи застосовуються, як правило, через неможливість на певному етапі розвитку технологій утилізувати відходи як вторинне джерело сировини. Вони спрямовані на те, щоб захоронення відходів максимально відповідали екологічним і санітарно-гігієнічним вимогам.
Основним напрямом вирішення проблеми позбавлення відходів є застосування у всіх галузях господарства безвідходної технології, тобто перехід на утилізаційні методи. На жаль, поки що для переважної більшості підприємств можна говорити лише про застосування маловідходної технології, і тому утворені виробничі та побутові відходи доводиться складувати. Форми складування відходів дуже різноманітні - терикони і відвали гірничодобувних підприємств, хвостосховища збагачувальних фабрик, полігони та звалища побутового сміття тощо.
Недоліки простого складування сміття очевидні: площі для смітників завжди обмежені, а ризик проникнення токсичних відходів у ґрунтові води чи самозаймання звалищ дуже великий. Серед усіх аспектів негативного впливу звалищ на довкілля можна виділити два найголовніші: по-перше, це вилучення величезних площ родючих земель для захоронення сміття на полігонах; по-друге, значне забруднення природного середовища навколо цих полігонів.
Саме утилізаційний шлях передбачає використання відходів як вторинних ресурсів. Коли йдеться про відходи як вторинну сировину, мають на увазі лише ті відходи, для утилізації і переробки яких існують відповідні технології, а також виробничо-технологічні та економічні передумови. При цьому загальна схема використання вторинних ресурсів така:
• відмова від використання матеріалів, без яких можна обійтись;
• повторне використання матеріалів як вторинних ресурсів;
• переробка вторинних ресурсів для виробництва інших продуктів;
• безпечне спалювання вторинних ресурсів з метою виробництва енергії;
• захоронення відходів, які не можна повторно використати будь-яким шляхом.
У всіх розвинутих країнах є конкуренція за право працювати з відходами, там утилізація й переробка сміття стали рентабельною індустрією економіки. Зокрема, у Німеччині її річний оборот становить більше 70 млрд євро, і з відходами працюють близько 300 тис. платників податків. У Фінляндії, якщо компанія, що займається переробкою сміття, хоче придбати спеціальне обладнання вартістю до 500 тис. доларів, то достатньо пред'явити документи, що засвідчують, що вона є власником сміттєпереробного заводу, і державний банк видає необхідну суму у вигляді безпроцентної позики на 15 років.
Основні способи переробки відходів такі; спалювання, компостування, піроліз (спалювання без доступу повітря), складування і сортування з повторною переробкою. З них найбільш перспективним вважається процес піролізу, коли за дуже високої температури без доступу кисню та азоту, що виключає горіння, відбувається комплексна термохімічна переробка будь-яких твердих матеріалів. У результаті із сміття виділяються пірогаз, вуглекислий та інші гази, які легко проходять хімічне очищення і утворюють пальний газ. Розплавлені мінеральні складники зливають, виділяють з них шлаки без наявності вуглецю і використовують надалі як будівельні матеріали. Є ще низка схожих процесів піролізу та навіть плазменного нагрівання, коли сміття "розжарюють" ще сильніше.
Не припиняється пошук альтернативних способів переробки відходів. "Одноповерхова Америка" активно використовує компостні ями та інші біотехнології. Використовуються й живі "засоби переробки" - червоні хробаки, яких можна "годувати" різним сміттям. Півкілограма таких хробаків з'їдає до 250 г відходів за день.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відходи як вторинні ресурси“ на сторінці 2. Приємного читання.
