Мінеральні ресурси є головним джерелом матеріального виробництва суспільства. Так, основою енергетики нині є енергетичні, або паливні, ресурси: вугілля, нафта, природний газ, сланці тощо. Дуже активно людство почало використовувати ці ресурси у другій половині XX ст.
Запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо тих, що знаходяться у надрах, як уже зазначалося, не безмежні і майже невідновні. Прогнози на перспективу про можливі запаси мінеральної сировини оцінюються фахівцями досить неоднозначно. Наприклад, для розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 р., запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей при споживанні на сучасному рівні має вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд. що містять нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а також азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років. Якщо врахувати прогнозні запаси, то час повного вичерпання мінеральних ресурсів відсувається на більш тривалий термін.
Родовища корисних копалин, як і природні ресурси взагалі, розміщені на планеті досить нерівномірно. Так, США, Канада, Австралія, Китай, Росія володіють найбільшими запасами металевих корисних копалин. У країнах Близького та Середнього Сходу зосереджено понад половину запасів нафти світу. У надрах країн, що розвиваються, знаходиться 90 % кобальту, близько 90 % олова, 75 % бокситів, 60 % міді. Багато країн мають запаси світового значення одного або кількох видів корисних копалин.
Розміри нашої планети і, відповідно, кінцевий об'єм викопних ресурсів передбачають їх неминучу вичерпність. Терміни повного виснаження ресурсів залежать від їх запасів і темпів використання. Справжні запаси багатьох невідновних ресурсів ще не встановлені. Сучасна геологорозвідувальна техніка спроможна досягати відносно невеликих глибин земної поверхні. Досі лише у межах експерименту пробурені декілька свердловин до глибини 15 км, а взагалі освоєним є шар земної кори, який у середньому не перевищує 2-3 км. Про склад і будову глибших зон літосфери нам відомо лише на основі непрямих методів (сейсмо- та електророзвідка, гравіметрія тощо). Також залишаються недослідженими величезні ділянки дна Світового океану, що у декілька разів перевищують поверхню суші; лише в деяких місцях почали освоювати континентальний шельф.
Використання та переробка мінеральних ресурсів призводять до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів. Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла тощо дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.
Подальша розробка деяких видів сировини становить загрозу для навколишнього середовища і навіть існування людини. Таким чином, проблема є не тільки та навіть не стільки у фізичному виснаженні відомих видів ресурсів, скільки в економічній та екологічній недоцільності їх видобування. Важливою умовою збереження корисних копалин є геологічна розвідка з метою подальшого раціонального освоєння запасів сировини та палива, що включає:
• повне використання усіх корисних компонентів з родовищ на базі (наприклад, контурне обводнення нафтових пластів для підняття нафти; перехід від шахтного способу видобутку до відкритого - кар'єрів, розрізів тощо);
• комплексне використання багатокомпонентних руд (наприклад, у порожній породі, яка залишається на відвалах міднорудних басейнів, є золото, срібло, кобальт та інші компоненти, вартість яких перевищує вартість міді);
• утилізація відходів збагачення і спалювання корисних копалин (наприклад, пилоподібний попіл та шлаки, відвали яких займають величезні території, можуть бути сировиною для будівельних робіт);
• використання вторинних продуктів переробки мінеральної сировини (наприклад, 1 т чавунного і сталевого лому зберігає 3,5 т мінеральної сировини);
• пошук та освоєння нових джерел корисних копалин (наприклад, відомо, що океанічне дно на глибині більше 1-2 тис. м зберігає великі поклади мінеральної сировини, сконцентрованої в так званих залізо-марганцевих конкреціях. За орієнтовними оцінками, вони містять 358 млрд т марганцю, 207 млрд т заліза, 40 млрд т нікелю, 25 млрд т магнію та ін.;
• освоєння нових енергетичних ресурсів.
Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мінеральні ресурси“ на сторінці 2. Приємного читання.
