У "Біосферу-2" було переселено 3800 представників фауни і флори, причому основним критерієм їх відбору була користь, яку вони могли приносити людям (споживатись як їжа, очищувати повітря, давати ліки та ін.). У "Біосферу-2" було внесено й техносферу, що мала житлові та робочі приміщення, розраховані на вісім чоловік, спортзал, бібліотеку, город і численне технічне обладнання (дощувальні установки, насоси для циркуляції води й повітря, комп'ютер із безліччю датчиків, який мав вести моніторинг життєво важливих параметрів комплексу).
Метою експерименту, розрахованого на два роки, було створення замкненої екосистеми, своєрідної міні-біосфери, яка б функціонувала на основі самозабезпечення і була незалежною від "Біосфери-1" (так автори називали біосферу Землі). У цю мі-ні-біосферу мала б органічно увійти мінітехносфера з дослідниками. Автори мріяли досягти штучно підтримуваного в системі гомеостазу, тобто стабільності основних життєво важливих параметрів (температури, вологості тощо). Відходи біоти однієї екосистеми мали слугувати ресурсами для іншої.
Проект був покликаний здійснити (хай і в невеликому масштабі) мрію В.І. Вернадського про перехід до керування людиною всіма процесами в біосфері.
Експеримент закінчився невдало: менш як за півроку дослідників евакуювали з "Біосфери-2" назад, до рідної "Біосфери-1". Бажаного управляння процесами та збалансованості техносфери і "Біосфери-2" досягти не змогли; більше того, основні параметри системи, зокрема вміст у повітрі вуглекислого газу, склад мікроорганізмів у ґрунті тощо, вийшли з-під контролю. Коли вміст С02 в повітрі досяг небезпечного для здоров'я людей рівня і жодними способами знизити його не вдалося, експеримент був припинений.
Крах експерименту "Біосфера-2" наочно довів, що повна збалансованість усіх процесів, кругообіг речовин та енергії, підтримання гомеостазу можливі лише в масштабах Землі, де ці процеси відпрацьовувалися протягом багатьох мільйонів років. І ніякі комп'ютери не спроможні перебрати на себе керівництво системою, складність якої набагато вища за їхню власну. Підтвердилася також справедливість принципу, сформульованого математиком Дж. Нейманом: "Організація системи нижче від певного мінімального рівня призводить до погіршення її якості".
Отже, як усеосяжне керування "Біосферою-1", так і створення штучних біосфер типу "Біосфери-2" сьогодні (і у найближчому майбутньому) не до снаги людині. Зусилля людства мають бути спрямовані на збереження загальнопланетної біосфери - дуже складної, збалансованої системи, стійкість якої нині порушується техносферою. Нам необхідно намагатися не "перебирати на себе керівництво біосферою", а діяти так, щоб "не заважати природі", яка, за законом Б. Коммонера, "знає краще".
Трагічний егоцентризм у крайньому своєму вияві висловлений відомим селекціонером 30-х років XX ст. В.І. Мічуріним: "Ми не можемо чекати мил остей від природи; взяти їх у неї - наше завдання". Діяльність людини тільки тоді буде виправдана, коли мотивація її вчинків буде визначатися в першу чергу тією роллю, для виконання якої вона була створена природою, коли потреби природи будуть мати для людини більше значення, ніж особисті. Людство повинне навчитися жити у гармонії з природою.
Четвертий закон "За все треба платити, або ніщо не дається задарма" знов торкається тих проблем, які узагальнюють закон внутрішньої динамічної рівноваги і закон розвитку природної системи за рахунок її оточення. Б. Коммонер так пояснював цей закон: "...Глобальна екосистема є єдиним цілим, у межах якого нічого не може бути виграно або втрачено і яке не може бути об'єктом загального поліпшення: все, що було витягнуте з неї людською працею, повинно бути відшкодовано. Платежу за цим векселем не можна уникнути; він може бути тільки відстрочений. Нинішня криза навколишнього середовища говорить лише про те, що відстрочка дуже затягнулася". І доповнив: "Ми розімкнули коло життя, перетворивши його у незліченні цикли, у лінійні ланцюги штучних подій".
Четвертий закон підтверджує: природні ресурси не нескінченні. Людина в процесі своєї діяльності бере у природи в "борг" частину її продукції, залишаючи під заставу ті відходи і забруднення, яким не може чи не хоче запобігти. Цей борг зростатиме доти, доки існування людства не опиниться під загрозою і люди сповна не усвідомлять необхідність усунення негативних наслідків своєї діяльності. А це усунення потребуватиме дуже великих затрат, які й стануть сплатою цього боргу. Справді, нерозумна експлуатація природних ресурсів і природних благ загрожує розплатою, що прийде рано чи пізно.
На сучасному етапі розвитку науки і техніки людство, здається, вже менше залежить від природи, але залежність ця збереглася, і не просто збереглася, а ускладнилася, оскільки змінилася тільки відносна роль законів природи. Людство, як і раніше, залежить від енергетичних, мінерально-сировинних, біологічних, водних та інших природних ресурсів. Тому закони екології Баррі Коммонера, так само, як і всі інші дуже важливі закони, що відображають загальні системні закономірності функціонування та розвитку об'єктивної реальності, слід пам'ятати і враховувати у своїй повсякденній діяльності.
Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закони екології Коммонера“ на сторінці 2. Приємного читання.
