Основні характеристики екологічних факторів

Основи екології

Можна сформулювати ряд допоміжних принципів, які доповнюють закон толерантності;

• організми можуть мати широкий діапазон толерантності щодо одного фактора та вузький щодо іншого;

• організми з широким діапазоном толерантності до усіх факторів є найбільш поширеними;

• якщо умови щодо одного екологічного фактора не є оптимальними для певного виду, то може звузитися також його діапазон толерантності до інших екологічних факторів (наприклад, за лімітуючого вмісту азоту знижується посухостійкість злаків, тобто їм стає потрібно більше води);

• у природі організми часто опиняються в умовах, які не відповідають оптимальному діапазону факторів, що пов'язано з міжвидовими та внутрішньовидовими взаємовідносинами (конкуренцією, хижацтвом, паразитизмом);

• період розмноження звичайно є критичним; у цей період багато факторів стають лімітуючими, межі толерантності звужуються. Наприклад, дорослий кипарис може рости і будучи постійно зануреним у воду, і на сухому місці, але розмножується він тільки у не надмірно вологому ґрунті, який потрібен для розвитку проростків; просторовий розподіл птахів часто визначається впливом клімату на яйця або пташенят, але не на дорослих особин.

Цінність концепції лімітуючих факторів полягає у тому, що вона дає відправну точку при дослідженні багатьох складних ситуацій. Стає можливим виділення ймовірно слабких ланок середовища, які можуть бути критичними або лімітуючими. Наприклад, в агроекосистемах на дуже кислих ґрунтах врожайність пшениці невисока; її можна збільшити, якщо застосувати різні агрономічні впливи, але найкращий ефект буде досягнуто лише в результаті вапнування, що нейтралізує обмежувальний вплив кислотності.

Живі організми не завжди повністю залежні від різних умов середовища; вони пристосовуються самі, а також змінюють ці умови так, щоб послабити лімітуючий вплив екологічних факторів (температури, світла, вологості тощо). Подібна здатність організмів має назву компенсації факторів. Види, дуже поширені у природі (екотипи), майже всюди утворюють популяції, добре адаптовані до місцевих умов. У тварин компенсація факторів можлива шляхом адаптивної поведінки. Наприклад, ящірки вдень виходять на сонце, а вночі ховаються під нагріте каміння. Така поведінкова регуляція може не менш ефективно підтримувати оптимальну температуру тіла, ніж внутрішня фізіологічна регуляція, яка властива теплокровним хребетним.

Основною причиною різноманіття екосистем в різних регіонах є своєрідність екологічних факторів у кожному з них. Так, щільність популяцій, тобто чисельність особин на одиницю площі, буде найбільшою там, де усі параметри середовища є оптимальними для певного виду. Щільність може знизитися, але однак не впаде до нуля, якщо значення одного або кількох факторів стануть для даного виду стресовими. І нарешті, вид не буде мешкати там, де значення хоча б одного з факторів виходить за межі його стійкості (витривалості). Успіх росту, розвитку та розмноження особини залежить від стану всієї популяції в цілому; найбільш успішно це відбувається за оптимальної щільності популяції.

Діапазон оптимуму і песимуму щодо кожного фактора середовища для різних видів є критерієм визначення здатності організмів пристосовуватися (адаптуватися) до змін умов середовища. У зв'язку з цим розрізняють високовитривалі види, здатні існувати в умовах широкого діапазону стійкості, та види, здатні виживати лише в умовах майже незмінної дії того чи іншого фактора. Ця здатність організмів пристосовуватися до змін умов середовища, іншими словами, межі витривалості між критичними точками у різних діапазонах дії факторів, називається екологічною валентністю, або екологічною індивідуальністю виду. Наприклад, північний олень витримує коливання температури повітря від -65 °С до 25-30 °С, а тропічні корали гинуть при зміні температури навіть на 5-6 °С). Тому за екологічною валентністю організми поділяють на дві великі групи:

• 1. Стенобіонти (від лат. stenos - вузький) - організми з невеликою здатністю до пристосовування до змін умов середовища, тобто ті, які мешкають у вузькому діапазоні значень фактора. Види з вузьким діапазоном стійкості, як правило, мешкають у таких умовах, де провідні фактори варіюють дуже слабо. Наприклад, глибоководні риби почуваються оптимально лише за постійної температури води, деякі степові рослини - за постійного яскравого освітлення, форель - за умови дуже чистої води та ін.

• 2. Еврибіонти (від лат. euris - широкий) - організми з великою пристосованістю до різних змін, тобто до широкого варіювання значень факторів середовища (наприклад, колорадський жук, миші, пацюки, таргани, очерет тощо).

Для окремих факторів (температура, вологість, солоність, елементи живлення та ін.) використовують аналогічні терміни, що мають префікси "стено" або "еври". Наприклад, антарктична "крижана" риба Tremathomus, котра живе за температури не вище 4 °С, є типовим стенотермом, тоді як короп, що населяє прісні водойми з температурою від 0 до 35 °С, - це евритерм. Рослини або комахи можуть бути стеногідридними або евригідридними залежно від їхньої реакції на коливання вологості. За здатністю переносити зміни солоності морські голкошкірі є стеногалінними, а прохідні риби - евригалінними. Гусениця тутового шовкопряду, яка живиться листям лише одного виду рослин, є стенофагом, а всеїдні тварини - ведмідь, пацюк, а також людина - є еврифагами. Звичайно, багато проміжних форм між стено- та еврибіонтами.

Отже, у природі живі істоти постійно відчувають на собі сумісну дію цілого комплексу різноманітних екологічних факторів. Тобто на них одночасно впливають взаємозалежні світло, вологість, температура, сусідні організми та багато іншого. Факторів, екологічно важливих для життєдіяльності організмів, у природі дуже багато. Тому розглянемо найважливіші з них.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні характеристики екологічних факторів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства

  • Структура сучасної екології

  • Новітні галузі екології

  • Об'єкти дослідження, методи й основні завдання екології

  • Розділ 2. Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Структура екосистем

  • Харчові взаємовідносини в екосистемах

  • Нехарчові взаємовідносини в екосистемах

  • Екосистемні рівні організації

  • Стабільність та динамічність екосистем

  • Розділ 3. Екологічні фактори

  • Основні характеристики екологічних факторів
  • Класифікація екологічних факторів

  • Вода

  • Температура

  • Кисень

  • Біотичні екологічні фактори

  • Антропогенні фактори

  • Розділ 4. Біосфера як глобальна екосистема

  • Загальна характеристика біосфери

  • Основні властивості і глобальні функції живої речовини

  • Еволюція сучасної біосфери

  • Кругообіги речовини та енергії у біосфері

  • Біогеохімічні цикли у біосфері

  • Кругообіг кисню

  • Кругообіг сірки

  • Антропогенна трансформація біосфери

  • Основні ідеї вчення про ноосферу

  • Основні закони біосферного розвитку

  • Закони екології Коммонера

  • Розділ 5. Природні ресурси і природно-ресурсний потенціал біосфери

  • Загальна характеристика і поділ природних ресурсів

  • Природно-ресурсний потенціал і природокористування

  • Природокористування та ресурсні цикли

  • Поняття екологічного потенціалу

  • Мінеральні ресурси

  • Гірничопромислові ландшафти і рекультивація земель

  • Відходи як вторинні ресурси

  • Земельні ресурси

  • Ґрунти та їх значення в агроекосистемах

  • Основні причини погіршення якості земельних ресурсів

  • Водні ресурси

  • Забруднення Світового океану

  • Водоспоживання та відновлення ресурсів прісної води

  • Міжнародне співробітництво у галузі охорони водних ресурсів

  • Ресурси атмосфери

  • Атмосферне забруднення та його екологічні наслідки

  • Парниковий ефект і глобальне потепління клімату

  • Руйнування озонового шару атмосфери

  • Кислотні опади та їх екологічні наслідки

  • Біологічні ресурси

  • Рослинні ресурси

  • Тваринні ресурси

  • Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

  • Розділ 6. Глобальні екологічні проблеми людства

  • Світова енергетична криза та шляхи її подолання

  • Шляхи подолання енергетичної кризи

  • Сонячна енергетика

  • Вітроенергетика

  • Біоенергетика

  • Геотермальна енергетика

  • Приповерхнева геотермія

  • Інші види альтернативної енергетики

  • Енергія морів і океанів

  • Воднева енергетика

  • Характеристика демографічної ситуації

  • Шляхи вирішення демографічної проблеми

  • Проблеми, пов'язані з демографічною проблемою

  • Розділ 7. Основи екології людини

  • Методи дослідження екології людини

  • Аналіз змін компонентів природного середовища та їх вплив на здоров'я людей

  • Негативні зміни ґрунтового і рослинного покриву

  • Забруднення природного середовища різноманітними відходами

  • Якість товарів народного споживання та продуктів харчування

  • Основні екологозалежні захворювання людини

  • Екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Абіотичні екологічні фактори та їх вплив на здоров'я людини

  • Вплив біотичних екологічних факторів на здоров'я людини

  • ПІСЛЯМОВА