Розділ «5.3. ГЕОЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ МІСЬКИХ ГЕОТЕХСИСТЕМ ГУРБОГЕОТЕХСИСТЕМ»

Єдність міських систем визначається єдністю функцій, виконуваних ними, і насамперед функцією соціальною. Виконання цієї функції є реалізацією переваг групової системи розселення, територіального розподілу пращ, концентрації та інтенсифікації всіх напрямів діяльності суспільства, пов'язаних з високим ступенем скупчення людей і технологічних пристроїв на відносно невеликій території. Можна сказати, що місто - це геотехнічна система специфічного виду з інтенсивною взаємодією суспільства і природи. Проектування та будівництво міст як спеціальних систем здійснюється насамперед для захисту людини і засобів її діяльності від несприятливих властивостей навколишнього середовища. У зв'язку з цим у містах навмисно сильно змінюють природні ландшафти, які перетворюються в урбанізовані.

5.3.1. Основні поняття і структура урбанізованих геотехсистем.

5.3.2. Особливості взаємодії природних і технічних елементів у міських геотехсистемах

У містах сконцентровані різні природно-технічні геосистеми - промислові, транспортні, комунально-побутові, рекреаційні та ін. Головними характерними рисами міст є:

- внутрішня неоднорідність джерел впливу на природу;

- тісна територіальна взаємодія, інтегрованість усіх видів впливів у межах міста.

Це дозволяє називати міста поліфункціональними системами. Населення як головний компонент цієї системи реагує саме на інтегрований вплив, наслідки якого відображаються на умовах життя та стані здоров'я людей.

Міські поселення відрізняються набором, територіальною структурою, позиційним положенням одних геотехсистем відносно інших - з одного боку, та різною ємністю, стійкістю до антропогенних навантажень - з іншого. Саме це створює неповторну систему міста із властивою йому структурою та взаємодією елементів. Але, незважаючи на це, міські поселення мають також спільні риси взаємодії в них, що дозволяє шукати загальні важелі планування і управління. Усю суму відносин міста і природи можна звести до чотирьох основних аспектів:

- Місце проживання, або середовище існування. Головні умови, яким має відповідати місце для міста, - це безпека, здоров'я, ресурси, доступність.

- Ресурсна база. Тобто природа - це база, на якій і за рахунок якої місто може розвиватися. Домінуючим принципом використання ресурсної бази є раціоналізм, або використання з найбільшим ефектом; раціоналізм присутній як на стадії вибору місця для міста, так і на стадії його розвитку.

- Міська територія. Територія міста розглядається як частина природи, освоєна його жителями. Вони її захопили і розпоряджаються на свій розсуд - або зберігають залишки природних елементів ландшафтну, або створюють свої "природні композиції" (к вазі природні ділянки): канали, ставки, водойми, газони, клумби, алеї, зоопарки тощо.

- Компонент міського середовища. Елементи природи свідомо включаються у міську екосистему. У той же час відбувається протистояння розвитку природних екосистем на території міста, що можна розглядати як контрольовану зміну природи. Міське середовище - це сукупність природних, техногенних, соціальних та економічних умов життя, що існують у місті у певному просторі і часі на певній території. Одним із комплексних елементів міського середовища є так звані оазиси природи - лісопарки, гідропарки та ін. Вони використовуються для міста як місце існування, компонент природи, ресурсна база і природна екосистема, що цілком включається у структуру міста.

Для міст характерні такі види зв'язків: 1) локальні - реалізуються на власній або прилеглій території; 2) дальні - це зв'язки з об'єктами, що розташовані на значних відстанях від міст. Прикладами можуть бути міграційні та вантажні потоки, лінії електропередач, шляхи перенесення забруднень.

5.3.3. Ієрархічна структура міст

Місто - це складна природно-антропогенна система із властивою їй структурно-функціональною організацією і просторовою диференціацією процесів динаміки та функціонування. Для урбанізованої геосистеми розрізняють три класи елементарних (мінімальних) територіальних одиниць:

- техногенний - штучні об'єкти, створені людиною, які підтримуються нею в заданому режимі (споруди, будівлі, покриття, агрегати, механізми та ін.);

- антропогенний - штучні ландшафти та їхні компоненти (штучні поверхневі відклади та ґрунти, антропогенні форми рельєфу тощо);

- природний - антропогенні модифікації природних геосистем (відносно мало змінені геосистеми паркових, заповідних, меморіальних, рекреаційних та інших територій, які охороняються або вилучені з активного використання).

Одиничних трьох класів називають ландшафтно-архітектурними елементами (ЛАЕ). Таким чином, ландшафтно-архітектурний елемент - це найменша одиниця урбанізованого ландшафту, однорідний простір з певним складом геогоризонтів і одним елементом антропогенного освоєння. При виділенні ЛАЕ використовують такі діагностичні ознаки: