РОЗДІЛ 4. Геоекологічні принципи проектування природно-технічних геосистем

Геоекологічні принципи проектування сформульовані на основі знань про властивості природних та інтегральних геосистем з урахуванням особливостей територіального проектування. Можна сказати, що геоекологічні принципи - це вказівки, які орієнтують проектувальників на дії, що забезпечують найбільш раціональне використання природних ресурсів, збереження та відновлення властивостей середовища, що оточує людину.

Щоб краще розуміти сутність геоекологічних принципів проектування та основні шляхи їхньої реалізації при проектуванні, будівництві та експлуатації геотехсистем різного функціонального призначення, спочатку розглянемо загальні принципи охорони природи.

Під охороною природи розуміють систему заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових, біотехнічних, освітніх та ін.), які забезпечують можливість збереження природою ресурсо і середовищетвірних функцій, генофонду, а також збереження невідтворюваних ресурсів. Загальні принципи охорони природи - це принципи, яких потрібно дотримуватися не тільки в територіальному проектуванні, але й в усіх видах діяльності у сфері природокористування. Розглянемо найважливіші з них.

Принцип 1. Охорона середовища, що оточує людину, та раціональне використання природних ресурсів - суспільно необхідна діяльність. Вона проводиться в інтересах суспільства, і тому витрати на її здійснення е такими ж важливими, як і інші економічні та соціальні суспільно необхідні витрати (культура, освіта, охорона здоров'я тощо). Обумовлено це тим, що лише за допомогою природи відбувається задоволення потреб суспільства. Діяльність з охорони природи переслідує як соціальні цілі (здоров'я людей), так і господарські (збереження природних ресурсів для майбутнього розвитку). Фахівці, які беруть участь у проектуванні, повинні усвідомлювати свою особисту відповідальність за наслідки запропонованих і прийнятих рішень.

Принцип 2. Охорона природи мас здійснюватися о процесі її використання. Суть цього принципу полягає в тому, що природу можна і потрібно зберігати не тільки шляхом консервації, тобто виключення території з господарського використання, а й постійно, за будь-яких видів діяльності. Даний принцип можна сформулювати так: "хто використовує природу, той п й охороняє". Цей принцип висувається на противагу широко розповсюдженій концепції "поляризації", згідно з якою частина природи підлягає .активному використанню, інша частина - консервації. Сьогодні майже в усьому світі охорона природи в процесі використання є елементом державної політики країн, що відображається в законодавчих документах державного та міждержавного рівнів.

Принцип 3. Принцип оптимізації. Формулюється так: "Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів - завдання оптимізаційне". Основною метою цього принципу є найбільш повне задоволення потреб суспільства за мінімальних негативних наслідків впливу людини на природу, на середовище. Дотримання цього принципу базується на пошуках шляхів оптимізації, що включають у себе визначення мети використання території чи об'єкта, урахування тривалості відтворення використаних ресурсів, оцінку можливих варіантів проектів, виявлення природних, медико-біологічних, соціально-економічних обмежень, аналіз можливих наслідків у всіх сферах діяльності та життя суспільства.

Під оптимізацією розуміють процес вибору найкращого з багатьох можливих варіантів проекту, тобто вибір найбільш раціонального способу використання природної чи інтегральної геосистеми. Але оптимізація не повинна розглядатися тільки як отримання максимального результату при мінімальних витратах. Тут більш правильним є такий принцип: оптимальні результати при раціональних витратах. При цьому критеріями оптимізації можуть бути:

- створення найбільш сприятливих умов для праці, відпочинку та оздоровлення населення;

- розширення відтворення відновлюваних ресурсів, підтримка їх на якісно високому рівні, раціональний перерозподіл у просторі й часі;

- перетворення природи, тобто створення більш продуктивних і більш відповідних потребам людей ландшафтів.

Принцип 4. Принцип превентивності (профілактичності, упередженості! природоохоронних заходів сформулювати можна таким чином: "Легше попередити, ніж лікувати". Суть цього принципу полягає в тому, що за будь-якої діяльності на перше місце мають бути поставлені заходи з попередження впливів, здатних викликати негативні необоротні наслідки. Дотримуватися цього принципу необхідно тому, що в результаті тісного взаємозв'язку окремих елементів геосистем будь-який вплив від проектованої геотехсистеми часто призводить до розгалуженого ланцюжка змін, що, у свою чергу, може викликати незворотні негативні наслідки. Характер та інтенсивність наслідків залежать від здатності геосистеми до саморегулювання, від її стійкості.

У кожному проекті мають бути передбачені окремі пункти, що стосуються не перевищення норм навантажень на природну складову ГТС з метою збереження її здатності до саморегулювання. Для зберігання цих властивостей важливо особливо уважно ставитися до трьох компонентів геосистем — біоти (найбільш чутливої їхньої складової), води і повітря; саме вони визначають кругообіг речовин та енергії. Принцип профілактичності найчастіше реалізується через технологічні важелі (мало- та безвідходна технологія, оборотне водо- і теплопостачання), через дотримання норм і стандартів, через принцип територіально диференційованого розміщення.

Принцип 5. Принцип повсюдності природоохоронних заходів. Необхідність дотримання цього принципу зумовлена наявністю загального зв'язку явищ і процесів у географічній оболонці, відкритим характером геосистем, активністю горизонтальних зв'язків у речовинно-енергетичному обміні. Суть цього принципу полягає в тому, що природа має охоронятися завжди і всюди, що необхідно пам'ятати не лише про можливі її зміни у вузьких межах об'єкта, який проектується, але й у зоні його впливу на більших відстанях. Цей принцип підкреслює важливість охорони не лише заповідних територій, а й усього простору, де живе, працює і відпочиває людина. Його потрібно дотримуватися на всіх рівнях: локальному (у сфері дії конкретної природно-технічної геосистеми); регіональному (у схемах і проектах районного планування, при функціональному зонуванні території, при складанні "Територіальних комплексних схем охорони природа"); глобальному (при здійсненні великих проектів, особливо пов'язаних з дуже інтенсивним впливом, що передається на великі відстані, - ядерні випробування, викиди в атмосферу шкідливих газів з високих труб та ін.).

4.1. Геоекологічні принципи проектування

Геоекологічні принципи проектування випливають насамперед із властивостей природних та інтегральних геосистем, а також особливостей територіального проектування (рис. 24).

4.1.1. Принцип проектування просторово-часової природнотехнічних геосистеми

4.1.2. Принцип повсюдності природоохоронних заходів

Даний принцип проектування формулюється так: "При проектуванні природно-технічних геосистем важливою є повсюдність природоохоронних заходів". Важливість його дотримання пов'язана передусім із тим, що в процесі свого функціонування геотехсистеми здійснюють вплив також і на стан сусідніх геосистем, які також виконують середовище-і ресурсо формувальні та ресурсозберігаючі функції, порушення яких може мати серйозні негативні наслідки. Так, заміна на великій площі складних природних відносно стійких біоценозів простішими і тому менш стійкими агрофітоценозами призводить до того, що останні сильніше піддаються різним стихійним впливам погоди.

Принцип повсюдності враховує охорону ландшафту в цілому та охорону окремих Його компонентів, а також раціональне використання всіх і кожного виду природних ресурсів, що зазвичай відображається в державних і міждержавних законах і нормативних документах. Цей принцип забезпечує право кожної людини на здорове навколишнє середовище і пов'язаний з вирішенням низки демографічних, соціальних і економічних проблем. Так, наприклад, у містах ситуація екологічного дискомфорту призводить до міграції населення. Геоекологічний принцип повсюдності охорони природи базується на уявленні про тісні горизонтальні зв'язки між функціональними зонами міста, де збереження природи в окремих зонах неможливо без організації природоохоронної діяльності в кожній із них. У зв'язку з цим важливим є перехід від ідеї територіального розподілу та ізоляції охоронних ділянок до формування міської геотехсистеми з контролем за впливом усіх господарських об'єктів та охороною найменш стійких природних елементів міського середовища.