Розділ «5.5. Геоекологічне обґрунтування проектування геотехсистем сільськогосподарського призначення»

Природно-технічні геосистеми сільськогосподарського призначення формуються для цілей і під впливом сільськогосподарського виробництва. Основним їхнім завданням є забезпечення населення продуктами харчування та промисловості - біоорганічною сировиною. Основу ГТС сільськогосподарського призначення становлять природні елементи як засоби сільськогосподарського виробництва. Але тільки їх для формування даних ГТС недостатньо, необхідна ще людина з її цілеспрямованою діяльністю з використанням техніки (машин, хімікатів, води для поливу тощо), тобто антропогенно-техногенні елементи (рис. 31).

Сучасне сільськогосподарське виробництво включає знаряддя праці (сільськогосподарська техніка) та інфраструктуру (різні господарські споруди - ферми, склади, хімічні майданчики, внутрішньогосподарські дороги, зрошувальні та осушувальні канали, сільські населені пункти тощо). Таким чином, тут вплив людини на природу реалізується через техніку. Механізм взаємодії "людина - техніка - природа" полягає у формуванні певного типу природно-антропогенного кругообігу речовини та енергії на основі використання людиною природного потенціалу ландшафтів.

Рис. 31. Структура ПТГС сільськогосподарського призначення

5.5.1. Особливості взаємодії природних і технічних складових у сільськогосподарських геотехсистемах

5.5.2. Структура та ієрархія сільськогосподарських геотехсистем

Особливості взаємодії різних елементів ПТГС сільськогосподарського призначення при різних рівнях освоєності території визначаються головним чином міжландшафтним обміном речовин та енергії. Залежно від характеру освоєності території геотехсистеми цього типу можна розділити на дві великі групи.

До першої групи належать ГТС сільськогосподарського призначення, які є основними геосистемами в регіоні і виступають при цьому середо-вищеформувальними елементами. Основний потік речовин і енергії тут іде саме від них, і вони мало залежать від інших геотехсистем. У той же час, можуть погіршитися властивості сусідніх ГТС, які відіграють підпорядковану роль у структурі території: лісогосподарського, водогосподарського, рекреаційного, природоохоронного призначення (напр., у результаті забруднення хімікатами, що зносяться з полів, або неконтрольованого випасу тощо). У таких регіонах дуже важливо дотримуватися принципу повсюдності природоохоронних заходів, який найбільше відповідає за оптимізацію структури природного середовища.

До другої групи відносять ПТГС сільськогосподарського призначення, що мають характер осередків. У цій групі виділяють дві підгрупи: - Геотехсистеми розташовані серед природних або близьких до природних ландшафтів і перебувають під постійним впливом природи, що потребує додаткових технологічних заходів (напр., запобігання заростанню сільськогосподарських угідь). Тут найважливішим € дотримання принципу територіальної диференціації, що дозволяє найбільш повно врахувати і запобігти можливим природним впливам, небажаним для сільськогосподарських ПТГС.

- ГТС розташовані серед сильно змінених природно-технічних систем, таких як міські й промислові, і перебувають під їхнім значним впливом, спрямованим на ще більшу їхню зміну. Тому тут можливо ведення лише інтенсивного сільського господарства при постійній боротьбі із забруднювачами.

ПТГС сільськогосподарського призначення є складними ієрархічними системами. На кожному ієрархічному рівні відносне значення різних елементів ГТС неоднакове. Відповідно неоднакова і роль тих чи інших принципів при проектуванні геотехсистем різних рівнів. Ієрархію сільськогосподарських ПТГС можна побудувати таким чином: окреме сільськогосподарське угіддя - сільськогосподарська ділянка - сільськогосподарське підприємство - сільськогосподарський район, агропромисловий комплекс - великий сільськогосподарський регіон, країна в цілому. Для нижчих рівнів (окреме сільськогосподарське угіддя, сільськогосподарська ділянка) найважливішими є принципи забезпечення функціонування і профілактичності природоохоронних заходів, які безпосередньо підтримують функціонування геотехсистем.

На середніх рівнях (сільськогосподарське підприємство та частково сільськогосподарський район, агропромисловий комплекс) провідним стає принцип створення просторово-часової системи. І, нарешті, верхній рівень (великий сільськогосподарський регіон, країна в цілому) разом з іншими типами ПТГС бере участь у підтримці сприятливого екологічного балансу біосфери. Тут вихідним принципом є принцип повсюдності природоохоронних заходів, який передбачає врахування можливих наслідків не тільки в межах самих геосистем, але й за їхніми межами, що випливає із всебічного зв'язку явищ і процесів у географічній оболонці.

Місце ГТС сільськогосподарського призначення в багатофункціональних системах визначається, по-перше, відносною рівнозначністю в них природних і антропогенно-техногенних елементів і, по-друге, широкою розповсюдженістю цих геотехсистем по території Землі. Рівнозначність підсистем, що становлять сільськогосподарські ГТС, приводить до того, що, з одного боку, вони сприймаються як антропогенно-техногенні утворення, які порушують природні процеси та зв'язки, а з іншого - вони сприймаються як сполучна ланка з природою (напр., у сильно урбанізованих регіонах). Значне розповсюдження цих природно-технічних геосистем робить їх одним з найважливіших елементів сучасної ландшафтної структури великих регіонів і біосфери в цілому.

Оскільки ПТГС сільськогосподарського призначення є одними з основних, а то й домінуючими геотехсистемами в багатьох регіонах, вони набувають деяких функцій, що споконвічно не закладаються в них, а саме: рекреаційну (використання водойм, луків для відпочинку), естетичну, природоохоронну, санітарно-гігієнічну (можливість використання сільськогосподарських ГТС для захисту зон водогосподарських, природоохоронних, транспортних ГТС, санітарно-захисних зон підприємств, коли в силу тих чи інших причин цю функцію не можуть виконувати ПТГС лісогосподарського призначення). Але при цьому на сільськогосподарську діяльність накладаються обмеження (на використання хімікатів і техніки, певний набір культур тощо) з метою надання даним геотехсистемам захисних властивостей.

5.5.3. Шляхи врахування геоекологічних принципів при проектуванні геотехсистем сільськогосподарського призначення

Основним принципом територіальної диференціації є необхідність "вписування" сільськогосподарського виробництва в природне середовище. Розвиток даних геотехсистем на значних просторах потребує особливої уваги до врахування принципу створення просторо-часових систем. Як уже було відмічено, при проектуванні сільськогосподарських ГТС різних ієрархічних рівнів роль різних геоекологічних принципів неоднакова (табл. 4).

Геоекологічне проектування передбачає проектування просторово-часової природно-технічної системи. Це означає, що створюватися має не набір або проста система сільськогосподарських угідь, а складна система із сільськогосподарських угідь, інфраструктури, сільських поселень, лісів та інших ділянок несільськогосподарської рослинності, яка взаємодіє з іншими типами геотехсистем, а також потребує догляду та управління. Урахування цього принципу здійснюється, по-перше, через оптимізацію територіальної структури сільськогосподарських ГТС, по-друге, підтримку їхнього оптимального геоекологічного різноманіття, по-третє, підтримку здорового середовища для існування людини. Розглянемо ці заходи детальніше.

Оптимізація територіальної структури в геоекологічному тлумаченні досягається раціональним використанням природних ресурсів з урахуванням форми, розмірів і контрастності ландшафтів, а також місцезнаходжень сільськогосподарських ГТС відносно сусідніх з ними. Наприклад, дуже вигідні параметри площ для сільськогосподарського виробництва можуть відходити на задній план v тих випадках.

якщо йдеться про площі, віддалені від центрів виробництва, населених пунктів, споживачів та ін.

Таблиця 4.