Розділ «2.4.2. Методика проведення ландшафтно-функціонального зонування планувальної території»

Якщо дотримуватися визначень, даних у різних практичних рекомендаціях, то під функціональним зонуванням варто розуміти таке розчленування усієї планувальної території на функціональні зони, за якого за кожною зоною може бути закріплений переважний вид її господарського використання на досить далеку перспективу. Запропоновано виділяти три типи функціональних зон:

- інтенсивного господарського використання;

- екстенсивного господарського використання;

- обмеженого використання при максимальному збереженні природних ландшафте.

Межі функціональних зон установлюються по територіях, виділених у процесі комплексної функціональної оцінки, що є сприятливими для того або іншого виду природокористування. У кожній функціональній зоні встановлюється свій режим використання ПТК. Однак такий підхід не дозволяє повною мірою враховувати особливості ландшафтної структури кожної функціональної зони і в остаточному результаті може призвести до загострення конфліктних ситуацій там, де вони найменше очікуються.

Застосування геоекологічного підходу в проектно-планувальній практиці дає змогу внести деякі зміни до процедури функціонального зонування території й назвати його ландшафтно-функціональним., тобто таким, що здійснюється на ландшафтній основі.

У межах планувального регіону правомірно виділення ландшафтно-функціональних зон, які відповідають загальному характеру ландшафтної диференціації та особливостям природокористування в кожному ландшафтному районі. На їхньому фоні виділяються більш дрібноконтурні ("велико-осередкові", "дрібно-осередкові") підрайони і ділянки, пов'язані з відмінностями у використанні ПТК, що їх складають. Ці ландшафтно-функціональні підрайони і ділянки групуються за переважним видом природокористування і становлять зміст ландшафтно-функціональних районів, що виділяються на основі ландшафтного районування і функціональної оцінки ПТК; вони територіально відповідають ландшафтним районам (рис. 17, 18). Саме в такий спосіб може бути досягнута максимальна відповідність структури господарства сучасній ландшафтній структурі території.

Необхідно, однак, враховувати, що така відповідність не може досягатися завжди і скрізь. Наприклад, у межах ландшафтів приміських функціональних ділянок дрібність контурів різних видів природокористування (рекреація, сільське, лісове, рибне господарство тощо) є найбільшою незалежно від особливостей структури переважних тут ПТК, що сприяє виникненню і розвитку множини конфліктних ситуацій, запобігти наслідкам яких не завжди вдається. За межами ж ландшафтів приміської зони структура ПТК має стати визначальним чинником раціональної функціонально-планувальної організації території.

Рис. 17. Фрагмент картосхеми ландшафтно-функціонального зонування

Кіровоградської області

Види рекомендованого функціонального використання ПТК: 1 - переважного розвитку гірничодобувної та переробної промисловості; 2 - перспективної урбанізації; 3 - обмеженого росту урбанізації і розвитку промисловості; 4 – агроландшафтного різних напрямків: 4.1 - зернового незрошуваного, 4.2 – буряко-зерново олійного незрошуваного, 4.3 - бурякового незрошуваного, 4.4 - зернового незрошуваного і м'ясомолочного, 4.5 - зернового і бурякового зрошуваного, 4.6 - приміського садово-городнього; 5 - переважного розвитку масового відпочинку; 6 - переважного розвитку лісового господарства в комплексі з масовим відпочинком; 7 - лісогосподарського; 8 - рекреаційно-природоохоронного; 9 - буферно-природоохоронного

Рис.18. Картосхема ландшафтно-функціонального зонування території Кіровоградської області

Таким чином, оскільки в межах проектованої території практично відсутні ПТК одноцільового використання (у них сполучаються декілька господарських функцій), основною метою комплексної функціональної оцінки ПТК є досягнення максимальної ефективності використання території.

Застосування геоекологічного підходу в проектно-планувальній практиці дає змогу внести деякі зміни до процедури функціонального зонування території й назвати його ландшафтно-функціональним, тобто таким, що здійснюється на ландшафтній основі. У межах планувального регіону правомірно виділення ландшафтно-функціональних зон, які відповідають загальному характеру ландшафтної диференціації та особливостям природокористування в кожному ландшафтному районі.

У процесі здійснення ландшафтно-функціонального зонування проектованої території дослідник вирішує такі основні завданих

- визначає зміст ландшафтно-функціональних районів, підрайонів і ділянок; виявляє ступінь їхньої відповідності і місце на загальному фоні ландшафтної структури території;

- дає рекомендації з найбільш оптимального використання ландшафтно-функціональних одиниць у процесі їхнього господарського освоєння.