Розділ «1.5. Загальна схема досліджень»

Загальну схему досліджень геоекологічного обґрунтування схем і проектів природокористування можна зобразити таким чином: пошук та інвентаризація, оцінка, прогноз, експертиза, контроль і управління.

І. На початку досліджень здійснюються пошук та інвентаризація природних умов і ресурсів для нового господарського освоєння або зміни напрямів господарської діяльності (зміни соціально-економічних функцій ландшафтів), а також виявляються фактори, що сприяють, обмежують або роблять дорожчим запропонований вид використання. Сьогодні завданням інвентаризації є характеристика не лише сучасного стану природи, але й можливих напрямів його змін та їхніх наслідків у природі, господарстві, населенні. Діяльність географів і геоекологів на етапі інвентаризації полягає у складанні описання місцевості, кадастру ландшафтів, створенні прикладних ландшафтних карт для конкретних видів діяльності.

Ландшафтні карти створюються не лише на територію геотехсистеми, що проектується, але й на всю зону її впливу. Кадастри ландшафтів являють собою своєрідні банки даних про властивості природних і природно-технічних систем. Кадастр має включати відомості про стан різних компонентів ландшафту, таких як: літологія, характер рельєфу, поверхневі та підземні води, кліматичні й мікрокліматичні особливості, ґрунтовий покрив, сучасну рослинність, господарське використання.

II. Другим етапом досліджень є оцінка ступеня придатності властивостей ландшафту або окремих його компонентів для конкретного виду природокористування. Така оцінка здійснюється за схемою "вплив - зміни - наслідки", тобто спочатку вивчається вплив діяльності людини на природне середовище; потім оцінюються зміни геосистем під впливом цієї діяльності; і вже після цього здійснюється оцінка наслідків, що виникають під впливом змін природи, у здоров'ї населення та його господарській діяльності.

Аналіз і оцінка змін у природі мають виявити:

- основні види, масштаби і тенденції змін окремих компонентів і геосистем у цілому, у тому числі їхню стійкість до антропогенних впливів;

- швидкість і направленість розповсюдження змін, а також їхні ареали;

- ланцюгові реакції в природі, тобто зв'язки між впливами та змінами як прямими первинними, так і вторинними, або побічними;

- територіальне розповсюдження і територіальне сполучення змін у природі.

Оцінка передбачає наявність об'єкта (що саме оцінюється) та суб'єкта (з яких позицій оцінюється). У даному випадку об'єктом виступають зміни геосистем, суб'єктом - види господарської діяльності людини і сама людина. Об'єктом оцінних досліджень мають бути динамічні, керовані, територіальні системи типу "природа - техніка" або "населення -господарство - природа". Дослідження мають базуватися на вивченні механізму взаємодії в цих системах, який простежується через ланцюг: вплив людини та її діяльності на природу - зміни в природі - зворотні впливи зміненої природи {ресурсів і середовища) на господарство і населення - наслідки (насамперед негативні), які виникають у населенні та господарстві. При цьому необхідно враховувати "ланцюгові реакції1', що відбуваються в цих системах.

Відносно суб'єкта можна виділити два основних напрями оцінювання - технологічний (виробничий) і соціально-екологічний. Технологічна оцінка - це визначення ступеня придатності тієї чи іншої природної геосистеми для будь-якого виду господарської діяльності людини. Суб'єктами тут виступають різні галузі виробництва (будівництво, сільське господарство тощо) і відповідно до них розрізняють інженерно-будівельну, сільськогосподарську, меліоративну та інші види оцінок. Об'єктом досліджень при здійсненні технологічної оцінки виступають системи типу "природа - техніка".

Технологічні оцінки можуть бути як окремими, або, як їх називають, диференційними, що належать до окремих властивостей компонентів природного комплексу, так і загальними, або інтегральними, синтетичними, які належать до природного комплексу в цілому або до будь-якого його компонента. Необхідність отримання окремих оцінок пов'язана насамперед з тим, що оцінювати природний комплекс у цілому неможливо, якщо не оцінити його окремі властивості, тобто не мати окремих оцінок. Потреба в загальних інтегральних оцінках виникає тоді, коли необхідно обрати з декількох об'єктів один не за будь-якою однією властивістю, а за сукупністю декількох властивостей. Слід зазначити, що поняття "окремі" і "загальні" оцінки є досить умовними. Так, оцінка клімату може бути окремою відносно оцінки сукупності декількох компонентів (факторів). У той же час ця оцінка виступає вже як загальна щодо оцінки окремих властивостей клімату.

Соціально-екологічний напрям пов'язаний з оцінкою змін природного середовища як сукупності умов життя та діяльності людей. У даному випадку суб'єктом безпосередньо стає сама людина, населення. До конкретних видів оцінок належать такі, як медико-географічна, санітарно-гігієнічна, рекреаційна, естетична оцінки. Суб'єктом оцінки зазвичай виступають блоки "населення" (оцінки позаекономічні - соціальні, демоекологічні) і "господарство" (оцінки економічні). Суб'єктом оцінки також може бути і біота блока "природа", але тоді йтиметься про особливий вид оцінок, пов'язаних зі збереженням генофонду, - про оцінки біоекологічні. Таким чином, вид оцінки визначається її суб'єктом.

При виконанні оцінки негативних наслідків впливу людини на природу позаекономічні (соціальні) оцінки основані на виявленні ступеня змін природи як середовища мешкання людини (суспільства) -як умов її життя та діяльності, так і на встановленні впливу цих змін на можливість задоволення соціальних потреб суспільства. При цьому головним критерієм таких оцінок є здоров'я населення. Оцінка наслідків включає такі дії:

- виявлення основних видів, масштабів, характеру і тенденцій прояву наслідків у соціальній і господарській сферах;

- установлення зв'язку між змінами природи, природних ресурсів, середовища та наслідками в господарській і соціальній сферах;

- визначення інтенсивності прояву наслідків у територіальній і галузевій структурі господарства;

- районування за характером і масштабами наслідків. Оцінка наслідків завжди проводиться за певними показниками, а

саме: а) зменшення кількості та якості різних (або одного) видів ресурсів; б) погіршення умов життя населення (його праці та відпочинку); в) погіршення умов розвитку галузей господарства, діяльності підприємств і роботи техніки. Відносно наслідків розрізняють два основних види оцінки - економічну та позаекономічну. Економічна оцінка - це вартісне вираження суспільно-необхідних витрат на запобігання збиткам, компенсацію, збереження здоров'я населення, природоохоронні заходи, тобто така оцінка наслідків, що може знайти вартісне вираження.