Розділ «Висновки»

Отже, підведемо підсумки. У підручнику розкрито методологічні основи геоекологічного обґрунтування територіальних схем і проектів природокористування. Однією з головних цілей геоекологічного проектування є створення несуперечливих структур природокористування, здатних забезпечити виконання основних соціально-економічних функцій за умови збереження природних ресурсів і природного середовища, що оточує людину. У практиці територіального проектування створення проекту та його геоекологічне обґрунтування - це поетапний процес послідовного вирішення завдань розміщення різних природно-технічних геосистем у межах конкретного регіону, установлення режиму їхнього функціонування та необхідних природоохоронних заходів. На кожному з етапів проектування необхідно врахування гєоєкологічних принципів, які є "наскрізними" для усього процесу створення і реалізації проектів.

Основою всіх розробок, які необхідно виконувати, є ландшафтознавчий аналіз проектованої території. Він має включати такі дії:

- вивчення палеоландшафтних умов формування сучасних ПТК для більш глибокого розуміння нинішніх функціональних особливостей території;

- усебічний аналіз зональних і внутрішньозональних (провінційних) закономірностей просторової ландшафтної диференціації досліджуваної території, що виступають важливими проектно-планувальними чинниками;

- ландшафтне районування планувальної території з урахуванням вимог, висунутих проектувальниками (обмеження об'єкта проектування адміністративними кордонами тощо). Результатом початкового етапу передпроектних гєоєкологічних досліджень є ландшафтна карта, створена в масштабі проектування, з відображеною на ній схемою ландшафтного районування, одиниці якого в процесі проектування виступають у ролі єдиних ландшафтно-планувальних структур.

Далі дослідження проводяться за певною схемою, у декілька послідовних етапів. На кожному етапі на базі попередніх створюється відповідна карта, кожна з яких послідовно включається в процес проектування. Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування логічно завершується практичними рекомендаціями з розробки системи природоохоронних і відновлювальних заходів у кожному ландшафтному районі залежно від сучасної екологічної ситуації. Основою для планування природоохоронних заходів є правильно виконане ландшафтно-функціональне зонування території з урахуванням ступеня антропогенно-техногенної перетвореності ландшафтів її структурно-функціональних підрозділів.

Результатом завершального етапу передпроектних гєоєкологічних досліджень є проектна ландшафтно-природоохоронна карта як основний міжвідомчий документ, що регламентує прийняття тих або інших рішень з охорони і ренатуралізації ландшафтів з однозначно визначеними природоохоронними проблемами, що вимагають застосування однотипних оптимізаційних заходів. Виняткове значення даного етапу досліджень полягає в тому, що його розробка ведеться до прийняття проектних рішень планувальними органами, а отже, і до прояву можливих негативних наслідків у природі й господарстві через нераціональну організацію природокористування в ландшафтно-планувальному регіоні.

Схеми та проекти територіальних планувань мають бути обґрунтовані з позиції відповідності функціональної ландшафтної організації території її просторовій організації. При цьому необхідно пам'ятати, що соціально-економічні функції ландшафту задаються суспільними цілями, виконання яких покладається саме на ландшафт, а можливість їхньої реалізації залежить від ландшафтної організації території, що склалася. Таким чином, геоекологічне обґрунтування проектів природокористування, крім ландшафтного аналізу території, має включати також соціофункціональний аналіз природно-територіальних комплексів, який полягає в дослідженні їхніх можливостей та обмежень у процесі виконання соціально-економічних функцій у системі "природа - суспільство". Іншими словами, геоекологічне проектування має бути основане на соціо-економко-функціональному підході до ландшафтного аналізу. У результаті інтеграції ландшафтного, екологічного, економічного та соціологічного підходів у проектно-планувальній практиці саме і зародився геоекологічний підхід до проектування, що є оптимальним з усіх позицій.

Результати проведених досліджень мають сприяти розв'язанню найважливіших ландшафтно-екологічних проблем, більшість з яких є причиною недостатньої обґрунтованості існуючих схем і проектів організації різних видів природокористування на будь-якій території.

Різні типи природно-технічних геосистем мають різні властивості, певну специфіку й особливості антропогенного впливу на природну складову. Також різними є й геоекологічні принципи, яких необхідно дотримуватися при проектуванні геотехсистем будь-якого типу.

Найбільш сильними та небезпечними джерелами впливу на природу є промислові ПТГС - різні технічні об'єкти промислового призначення, пов'язані з природним середовищем, у яке вони поміщені. Промислові об'єкти характеризуються різноманітним характером впливу на природне середовище; переважним впливом на найбільш "мобільні" компоненти (повітря, воду), здатні розповсюджувати цей вплив на далекі відстані, а також високим рівнем територіальної концентрації та інтенсивності впливу.

Кожен тип промислових геотехсистем має свою специфіку впливу, обумовлену галузевим видом виробництва. При цьому найбільш різноманітний характер впливу притаманний підприємствам добувної промисловості з початковими стадіями обробки сировини, де відбувається не тільки вилучення і порушення земель, а й забруднення відходами виробництва всіх компонентів ландшафту.

Що стосується геотехсистем транспортного призначення, то найбільш негативно впливають на природу наземний транспорт і пов'язані з ним системи. Лінійні транспортні споруди і прилеглі до них смуги (авто до роги, залізниці, магістральні трубопроводи, судноплавні канали) створюють так званий "розділяючи" ефект - розчленовують єдині природні комплекси на ізольовані ділянки. Одночасно вони можуть бути каналами розповсюдження різних шкідливих речовин і навіть деяких видів рослин, дрібних тварин, комах. Тому провідними геоекологічними принципами при проектуванні лінійних транспортних ГТС є принципи повсюдності й профілактичності природоохоронних заходів.

У процесі проектування селітебних ГТС місто розглядають як урбогеотехсистеми - просторово обмежену природно-техногенну систему. Концепція ландшафтно-архітектурних систем дозволяє реалізовувати ландшафтознавчий метод у дослідженні території будь-якого міського населеного пункту.

Серед основних геоекологічних принципів у процесі проектування урбогеотехсистем особлива роль належить принципу повсюдності природоохоронних заходів. При цьому важливою проблемою є ефективне управління природоохоронною діяльністю в містах, оскільки ще й досі існує сильна відомча роз'єднаність в її плануванні. Найважливішим завданням на сьогоднішній день залишається створення єдиного ефективного органу управління природоохоронною діяльністю в містах, який має координувати діяльність усіх служб, що здійснюють охорону та моніторинг елементів навколишнього середовища.

Особливе місце посідають геотехсистеми, призначені для знешкодження відходів. Оскільки застосування в усіх галузях господарства безвідходної технології поки що неможливе, головним напрямом розв'язання проблеми відходів є застосування маловідходної технології, і тому різноманітні відходи складуються на, звалищах. Якщо ці звалища розташовуються на спеціально відведених для них ділянках, вони стають своєрідними " сану юними" геотехсистемами. У процесі проектування одним з найважливіших виступає принцип територіальної диференціації розміщення сануючих ГТС.

ПТГС сільськогосподарського призначення відрізняються тим, що вони є складними ієрархічними системами, і на кожному ієрархічному рівні роль тих чи інших геоекологічних принципів проектування є різною. Насамперед, проектуватися має не простий набір сільськогосподарських угідь, а складна система з угідь, інфраструктури, сільських поселень, лісів та інших ділянок несільськогосподарського використання; вона потребує постійного догляду і управління.

В умовах, коли сільськогосподарські ГТС є одними з найбільш розповсюджених на Землі, урахування геоекологічних принципів стає найважливішим фактором при їхньому проектуванні. Особливе місце посідає принцип профілактичності природоохоронних заходів, який реалізується шляхом запобігання забрудненню даних геотехсистем їхніми власними забруднювачами (залишками добрив, пестицидами, мастилами, відходами тваринницьких ферм тощо).

Певна специфіка притаманна водогосподарським геотехсистемам, оскільки основу їхнього функціонування становить взаємодія керованої техніки з водними ресурсами. Ці системи безпосередньо пов'язані з енергетикою, промисловим і комунальним водопостачанням, водно-меліоративним і рибним господарством, а також з водним транспортом. Тому їх поділяють на відповідні підтипи, кожен з яких характеризується своєю специфікою, особливостями перебігу різноманітних процесів під впливом взаємодії природної й технічної складових геотехсистем.