Розділ «5.8. Геоекологічне обґрунтування проектування лісогосподарських природно-технічних геосистем»

Лісогосподарськими називаються такі геотехсистеми, головне призначення яких - управління раціональним використанням лісів, а також забезпечення їхнього відновлення та охорони. Лісові ресурси, які становлять основу лісогосподарських ГТС, є не лише постачальником деревини, не лише джерелом багатьох інших цінніших продуктів рослинного і тваринного походження, але й дуже важливим компонентом біосфери, що виконує цілу низку найважливіших середовищетвірних і природоохоронних функцій. Серед них такі, як стабілізація природних процесів, участь у створенні умов, сприятливих для життєдіяльності людини, здійснення водоохоронних, ґрунтозахисних функцій та багато іншого.

5.8.1. Основні властивості і структура лісогосподарських геотехсистем

5.8.2. Вплив лісогосподарських ПТГС на природу, господарство і населення

Оскільки лісогосподарські геотехсистеми різняться за своїм призначенням, то і вплив, який вони справляють на природу, господарство і населення, залежить від конкретних підтипів цих геотехсистем.

Основна частина небажаних наслідків такого впливу лісогосподарських ГТС експлуатаційного профілю пов'язана з діяльністю підтипу лісозаготівельних комплексів. Головними факторами впливу при цьому є: 1) рубки лісу (суцільні, умовно-суцільні, вибіркові); 2) вивіз спиляних дерев за допомогою тракторів та іншої техніки; 3) періодична обробка лісових масивів отрутохімікатами для боротьби зі шкідниками і хворобами; 4) посилення в період лісозаготівель мисливства і рибальства, у тому числі браконьєрськими способами.

Зміни в природі 1) зникнення масивів лісу або їхнє порідшання;

2) сильне порушення лісової підстилки і підліску на багатьох ділянках;

3) інтенсифікація поверхневого стоку з території вирубок, розвиток ерозійних процесів; 4) істотні зміни у складі та кількості представників тваринного світу; 5) збільшення на ріках висоти повеней та дощових паводків. Наслідки для господарства і населення: 1) великі збитки рекреації, особливо при вирубці лісу в мальовничій місцевості зі значною щільністю населення; 2) зниження врожаїв сільськогосподарських культур і лучних трав за рахунок збільшення повеней на річках; 3) зменшення багатьох видів лісової продукції - грибів, ягід, горіхів, а в мисливсько-промислових районах - також хутровини і м'яса диких звірів.

Що ж стосується лісогосподарських систем рекреаційного (і особливо заповідного) профілю, то їхнє функціонування завдяки своїй специфіці звичайно не викликає будь-яких серйозних негативних явищ. Основні фактори впливу: 1) з боку господарських органів ПТГС здійснення заходів догляду за лісом (регулювання складу насаджень, санітарні рубки, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу тощо), попередження пожеж (спалювання хворосту, розорювання ґрунту на просіках), проведення біотехнічних заходів (збереження природних укриттів, підгодовування тварин та ін.), благоустрій території (прокладання доріг тощо); 2) з боку відпочиваючих - витоптування грунтоворослинного покриву, засмічення території, утворення вогнищ, турбування представників тваринного світу тощо.

Зміни в природі на території рекреаційних і частково заповідних лісових масивів пов'язані з діяльністю двох різних суб'єктів. Так, у першому випадку йдеться про діяльність господарських органів геотехсистем - з нею пов'язані перетворення природних лісових ландшасртів на культурні антропогенно-природні утворення, в яких розташування більшості лісонасаджень та їхній природний склад залежать від архітектурно-планувальних рішень. У другому випадку зміни пов'язані з діяльністю відпочиваючих — трансформація природної лісової рослинності (на ділянках з високим рекреаційним навантаженням) переважно у галявинні комплекси; на ділянках рекреаційних лісів, які мало відвідують рекреанти, зміни менш значні (скорочення окремих видів рослин, що мають декоративне, їстівне або лікарське значення тощо).

Про наслідки для господарства і населення можна сказати таке: при суворому дотриманні правил ведення господарства в рекреаційних лісах і науково обґрунтованому управлінні їхнім використанням вони успішно виконують усі покладені на них функції. Отже, серйозних негативних наслідків бути не повинно.

Так само, як і в геотехсистемах сільськогосподарського призначення, у лісогосподарській діяльності виділяють три групи джерел впливу на природу, господарство і населення, а саме:

- вилучення з природи речовини та енергії - вирубка та вивіз лісу, ліквідація у деяких ділянках лісової підстилки і частини ґрунту (у тому числі за рахунок їхнього наступного змиву з крутих схилів після порушення субстрату), заготівля не деревинних продуктів (грибів, ягід, горіхів, лікарської сировини) тощо;

- привнесення в природу чужорідних речовин і енергії - отрутохімікатів при боротьбі зі шкідниками та хворобами лісу, палива і продуктів його згоряння при вивозі лісу, шумові впливи та інші "фактори турбування";

- перетворення та штучний перерозподіл речовини в природі зміни лісових ландшафтів у результаті рубок, створення на певних ділянках лісових культур або захисних лісосмуг, розчищення засмічених насаджень, заходи з поліпшення "архітектури" ландшафту в лісах, які використовуються для рекреації, та ін. Таким чином, різні за своїм призначенням лісогосподарські геотехсистеми по-різному впливають на природу, господарство і населення. На жаль, найбільша частка небажаних наслідків пов'язана із впливом лісогосподарських ГТС експлуатаційного профілю, головними факторами якого є рубки лісу, вивіз спиляних дерев за допомогою тракторів та іншої техніки, періодична обробка лісових масивів отрутохімікатами для боротьби зі шкідниками і хворобами тощо.

5.8.3. Оптимальна структура лісу і класифікація лісів

Спочатку коротко розглянемо сучасний загальний стан лісів в Україні, який не відповідає еколого-економічним вимогам (до речі, не лише в Україні). Майже всі ліси, які ще залишилися в нашій країні, перебувають в зоні негативного впливу антропогенно-техногенного забруднення. Ліси різною мірою забруднені радіонуклідами на площі 3,5 млн. га, вилучено з лісоексплуатації 200 тис. га. Унаслідок цього за останні роки не добирається приблизно 1 млн. м3 деревини щорічно, дефіцит деревини становить близько 18-20 млн. м3 щорічно. За рахунок місцевих ресурсів потреби в деревині задовольняються лише на 30-35 %. Намітилася небезпечна тенденція скорочення обсягів лісокористування.

Україна належить до малолісних і лісодефіцитних країн. За даними державного обліку лісів станом на 2000 р. площа земель лісового фонду України становила 10,8 млн. га, з них укритих лісовою рослинністю -9,4 млн. га. Лише з 1880 до 1924 р. в Україні було знищено 2 млн. га лісів, і її лісистість знизилася за цей час на 5 %. Сьогодні лісистість (тобто частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни) становить 15,6 % при оптимальній 25-30 %, а в більшості степових районів не перевищує 1,9-4,8 %. Це значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18 %, Франція - 27,8 %, Румунія - 28,1 %, Польща - 28,7 %, Німеччина - 29 %, США -32,7 %, Болгарія - 34,4 %). Оптимальною вважається така лісистість, за якої ліси як найскладніше і найпотужніше рослинне угруповання найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси, а також дають господарству необхідну кількість деревини. За сучасними оцінками, для досягнення оптимальних показників лісистості необхідно збільшити площу лісів в Україні щонайменше на 2-2,5 млн. га.

Удосконалення лісів України має здійснюватися в напрямку комплексного використання різноманітних продуктів і корисних властивостей лісових насаджень. Найвищий рівень лісокористування проявляється лише за оптимальної структури лісу, на основі якої найповніше використовуються природні та економічні фактори з метою відтворення максимально можливої кількості деревини, а також ефективного виявлення природно-захисних і соціальних функцій лісових насаджень. Оптимальна структура лісу - це такий стан лісу, за якого створюються максимальні можливості для найбільш повного задоволення потреб народною господарства в деревині, ресурсах недеревної рослинності, соціальних та екологічних функціях лісових насаджень при мінімальних затратах на їхнє використання, охорону і відновлення.