РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бланк конкретного виду документа має такі саме реквізити, що й загальний бланк, однак на місці для назви виду документа зазначають назву конкретного документа (наказ, акт, висновок, протокол тощо).

Виготовлення бланків конкретних видів документів є доцільним у тому разі, якщо цих документів створюється більш як 200 на рік.

Якщо керівники структурних підрозділів установи мають право підписувати документи відповідно до наданих їм повноважень, то розроблення бланків структурних підрозділів є обов'язковим (див. додаток 12).

Окремі керівники вищого рівня управлення, їх заступники, деякі державні і громадські діячі можуть мати посадові бланки.

Основні формати бланків - А4 (210 х 297 мм) і А5 (148 х 210 мм). Бланки можуть виготовлятись як із кутовим, так і з поздовжнім розташуванням реквізитів (див. додатки 8, 9, 10), при цьому їх кількість і послідовність ідентичні. Проте перевагу віддають бланкам із кутовим розташуванням реквізитів, оскільки вони дозволяють найраціональніше використовувати площу документа (переважна більшість організаційно-розпорядчих документів має реквізит "Адресат" або реквізит "Гриф затвердження", тому в обох випадках їх зручно розташовувати на бланку з кутовим розташуванням реквізитів).

Бланки з поздовжнім розташуванням реквізитів застосовують у випадках, коли назва установи містить значну кількість друкованих знаків, і її неможливо розмістити на площі, передбаченій стандартом.

На бланках реквізити розташовують двома способами:

o зцентрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж зони розташування);

o прапоровим (кожен рядок реквізиту починається від лівої межі зони розташування реквізитів).

Бланки документів повинні мати такі береги: лівий - 30 мм, правий -10 мм, верхній і нижній - 20 мм.

Бланки документів виготовляють на білому папері високої якості, друкують фарбами насичених кольорів, що дозволяють тиражувати документи за допомогою засобів оперативної поліграфії.

При друкуванні реквізитів бланків можуть використовуватися різноманітні шрифти. При виготовленні бланків друкарським способом, як правило, використовують шрифти від 6 до 24 кегля. Назву установи вищого рівня друкують більш дрібним шрифтом, ніж назву установи - автора документа.

Допускається наносити на бланки обмежувальні відмітки для реквізитів 16, 19,20, відмітки для фальцювання та пробивання діркопробивачами.

Бланки друкують державною мовою, двомовні бланки застосовують у тих місцевостях, де в діловодстві поряд з державною мовою використовується мова національної меншини в порядку, встановленому законодавством України [2].

Установи, які ведуть листування з постійними закордонними кореспондентами, можуть виготовляти бланки двома мовами: ліворуч - українською, праворуч - іноземною (див. додаток 13). Проте, бланки, в яких використано іноземну мову, застосовувати в межах України не рекомендується.

На бланках документів, замовлених у друкарні, зазначають вихідні дані: назву друкарні, номер замовлення і, за необхідності, тираж і формат бланка.

Залежно від характеру діяльності установи її бланки можна обліковувати. Порядкові номери, які проставляють нумератором, друкарським або іншим способом, рекомендується розташовувати на нижньому березі зворотного боку бланка. Рішення про необхідність обліку бланків приймає керівництво установи. Бланки, виготовлені друкарським способом, підлягають обов'язковому обліку. Якщо шаблони певних видів бланків документів установлені на комп'ютерах співробітників, то бланки, роздруковані в такій спосіб, як правило, не обліковуються.

Вимоги щодо виготовлення документів за допомогою друкувальних засобів

Документи створюють переважно за допомогою друкувальних засобів - комп'ютерів, друкарських машинок.

Окремі внутрішні документи (заяви, пояснювальні записки, доповідні записки тощо), авторами яких є посадові та інші фізичні особи, можна писати від руки.