Розділ «ЧАСТИНА II. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ»

Такі операції в США здійснюють близько 3 800 фірм, які входять у Національну асоціацію дилерів, у тому числі 700 інвестиційних банків. У США функціонує більше 20 установ, які регулярно очолюють синдикати та входять до складу цих синдикатів з розміщення цінних паперів, ведуть справи, пов'язані зі злиттями та поглинанням. Серед них Goldman Saks, Morgan Stenly, Магії Linch, Salomon Smith Barni, Kredi Svith First Boston та ін. Значне поширення інвестиційних банків у США пов'язане із законодавчими обмеженнями для комерційних банків на виконання емісійних та інвестиційних операцій.

Донедавна банківське законодавство обмежувало можливості прямої концентрації банків через створення мережі філій. Тому у післявоєнний період у США поширеними були приховані форми концентрації, такі як кореспондентські зв'язки, холдинг-компанії. Банківське законодавство США тривалий час забороняло відкриття відділень за межами штату, у якому містилася головна контора банку, у деяких штатах банкам взагалі було заборонено мати відділення. Лише за останній час можна спостерігати зростання чисельності філій та зменшення загальної кількості юридично незалежних банків (колишні дочірні банки перетворюються на філії та відділення).

Значний вплив на діяльність комерційних банків мав Закон 1980 р. "Про дерегулювання депозитних установ та контроль за грошовим обігом". Цей закон ліквідував основний стимул для банків залишатися поза ФРС - більш низькі вимоги до банківських резервів. Нині всі депозитні установи США (комерційні банки, кредитно-ощадні банки, ощадно-позичкові асоціації, кредитні спілки та ін.) повинні мати однаковий відсоток своїх чекових та страхових депозитів або у формі готівки у видатковій касі, або у формі депозитів у федеральних резервних банках.

З 1965 р. американські банки значно розширили обсяги своїх міжнародних операцій, розпочався швидкий процес створення відділень американських банків за кордоном та відділень іноземних банків на території США. Унаслідок цих змін потужні комерційні банки сьогодні здійснюють свої операції в усьому світі.

До спеціальних банків, що проводять депозитну діяльність, належать взаємоощадні та акціонерні ощадні банки, які приймають заощадження населення та інвестують їх у різні активи. 100 найбільших взаємоощадних банків зберігають 75 % усіх активів цих банків. Значна частина капіталів перебуває в чотирьох північно-східних штатах - Нью-Йорк, Пенсільванія, Масачусетс, Коннектикут.

Ощадною справою також займаються державні ощадні каси при поштових відділеннях, які було створено у 1910 р. їхні кошти вкладаються в облігації федерального уряду та у місцеві комерційні банки. У США виділяється група спеціалізованих кредитно-фінансових установ, які надають споживчі кредити. До них належать інвестиційні компанії або трести, фінансові компанії, кредитні спілки та позиково-ощадні асоціації. Останні досить поширені в США. Це кооперативні установи, які надають своїм членам позики на купівлю та будівництво житла.

Слід також виокремити групу установ, які надають кредити фермерам. Ці установи свого часу відіграли і продовжують відігравати важливу роль в економіці сільського господарства США.

Система фермерського кредиту (далі - СФК) є другою за величиною групою кредиторів сільського господарства та найбільшим кредитором під нерухомість. Першу згадку про СФК можна знайти в 1908 p., коли президент Теодор Рузвельт створив спеціальну Комісію з вивчення життя в сільській місцевості.

СФК - досить розгалужена в національних масштабах мережа фінансових інститутів, що належать самим позичальникам, її основне завдання полягає в залученні фондів грошового ринку для розміщення їх у вигляді позичок сільським товаровиробникам. СФК була створена з ініціативи Конгресу США в 1916 р. для забезпечення сільського господарства надійним джерелом кредиту. Незважаючи на те, що на початковій стадії СФК розвивалася тільки завдяки зусиллям уряду, вона є приватною власністю банків та асоціацій, які володіють нею на кооперативній основі. Таким чином, СФК - це система банків та їх асоціацій у формі кооперативів, які належать і керуються обраною пайовиками Радою директорів.

Протягом свого існування ця система зазнала певних змін. Так, до середини 80-х років ця система включала:

- 12 федеральних земельних банків довгострокового кредитування (5-40 років), їхній капітал належав фермерським кредитним асоціаціям;

- 12 федеральних банків середньострокового кредитування (від 9 місяців до 3 років), їх капітал належав державі. Вони не надавали кредити безпосередньо фермерам, а проводили облік зобов'язань, які були надані фермерам іншими кредитними установами;

- 12 окружних кооперативних банків, які очолювалися центральним банком для фермерських кооперативів. Центральний банк та окружний кооперативний могли переобліковувати зобов'язання фермерів у федеральних земельних банках середньострокового кредиту.

У середині 80-х років тисячі фермерів розорилися, а зростаючі втрати внаслідок неповернення кредитів призвели систему сільськогосподарського кредиту на межу банкрутства. Для ЇЇ рятування довелося здійснити злиття ряду банків.

На сьогодні СФК складається із семи кооперативних банків, що кредитують фермерів, які забезпечують надання коштів 232 регіональним асоціаціям позичальників. Саме регіональні асоціації розмішують кредити серед сільських клієнтів.

Крім того, існують два банки для кооперативів, створені спеціально для задоволення потреб сільськогосподарських кооперативів, систем електронного і телефонного зв'язку, систем водопостачання і каналізації Ці банки фінансують також експорт сільськогосподарської продукції. На відміну від комерційних банків, СФК не має права брати депозити. Ще однією її особливістю можна вважати відсутність постійних паєнакопичень серед клієнтів. Пай члена СФК існує тільки в період, упродовж якого він бере кредит, і становить 5 відсотків загальної суми кредиту. Пай збільшується або зменшується залежно від зміни суми кредиту і повністю відшкодовується в момент виплати боргу. На персональному рахунку клієнта залишається символічна сума 5 амер. дол., що дає йому право вважати себе членом СФК і користуватися ЇЇ послугами.

Крім інспекції, яка здійснюється на федеральному рівні, усі інститути СФК мають і інші гарантії фінансової стабільності. Так, сума капіталу повинна бути не меншою, ніж 7 відсотків активів, а також мають здійснюватися обов'язкові щорічні відрахування в Страховий фонд, що був спеціально створений у 1988 році для страхування зобов'язань банків СФК. Кредитні ресурси СФК поповнює за рахунок емісії облігацій під гарантії з боку Федеральної корпорації з фінансування банків СФК. Основне призначення цієї корпорації - продавати цінні папери інвесторам і розміщувати мобілізовані кошти серед фермерів. Інвестори охоче купують цінні папери, що випускаються Корпорацією, тому що в даному випадку вони отримують вищий відсоток, ніж за державними облігаціями.

Кредитування фермерських господарств здійснює також об'єднане федеральне агентство з надання послуг фермерам, яке було створено ще в 40-х роках як реакція на кризу в сільському господарстві. її функції - надання сільськогосподарських кредитів, розроблення і реалізація сільськогосподарських програм, забезпечення автоматизації сільськогосподарського виробництва та ін. Агентство контролює процес кредитування і рух застави (землі) (оскільки купівля-продаж землі не є основним бізнесом банків), щорічно аналізує фінансовий стан фермерських господарств, звітує перед фермерами про стан їхніх господарств і перспективи на майбутнє, класифікує ризики за наданими кредитами. У складі даного агентства Товарно-кредитна корпорація - це державна установа, що надає кредити під заставу товарів на складі. Корпорація не потребує обов'язкового викупу заборгованості, якщо до настання строку платежу виявляється, що ринкова ціна нижча за розмір позички, боржник може відмовитися від викупу заставленої продукції. Витрати, які при цьому несе корпорація, відшкодовуються державою.

У США донедавна існували також певні обмеження на виконання операцій комерційними банками. Насамперед це стосується операцій, пов'язаних із інвестиціями банків та гарантуванням розміщення корпоративних цінних паперів, усього комплексу послуг зі страхування, брокерських операцій з нерухомістю та деяких інших. Але останнім часом спостерігається деяке послаблення в цих обмеженнях.

Велика кількість банківських установ у США та присутність різних видів банків свідчить про розвиток банківської системи країни на високому рівні. Саме історичні передумови становлення банківської системи зумовили підпорядкування та охоплення усіх господарських зв'язків банківськими операціями. Сталий розвиток країни та широке розповсюдження американського долара як світової валюти є свідченням ефективно діючої банківської системи США.