Розділ «ЧАСТИНА II. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ»

Комерційні банки за юридичним статусом поділяються на:

1) банки-члени ФРС;

2) банки-нечлени ФРС.

Перші функціонують згідно з федеральними законами і в обов'язковому порядку входять у ФРС як банки-члени. Останні функціонують відповідно до законів окремих штатів і за бажанням входять або не входять у ФРС.

У кінці 2000 року нараховувалось близько 41 тис. комерційних банків США із сукупними активами понад 4 800 млрд дол. США, із них приблизно 9 тис. штатних банків-членів ФРС та 24,5 тис. штатних банків, які не входили у ФРС.

У ресурсах комерційних банків США власні капітали становлять невелику частину - до 7,5 %; основна частка припадає на депозити, серед яких 45 % - депозити до запитання і 55 % - строкові депозити. Активні операції комерційних банків складаються із кредитів (у 2000 році із загальних активів на кредити припадало приблизно 55-60 %). Менше займають інвестиції, причому вони більшою мірою складаються із вкладень у державні цінні папери, в основному федеральні.

Необхідно зазначити, що банківський акт 1933 року заборонив комерційним банкам купувати акції промислових та торгових компаній. Однак це не означало ліквідацію злиття банків з промисловими компаніями. Типовою формою такого злиття є входження великих банків і промислових компаній в одні й ті самі фінансово-промислові групи. Комерційні банки не мають права купувати акції промислових та торгових компаній за свій рахунок, але мають право управляти майном цих компаній за порукою своїх клієнтів. Останні часто довіряють банкам право голосу на загальних зборах акціонерів. По суті, це своєрідна форма обходу заборони комерційним банкам володіти акціями підприємств.

Ще в середині XIX ст. у банківській системі США виникла особлива ланка у вигляді інвестиційних банків, які спеціалізувалися на розміщенні та купівлі-продажу цінних паперів. У сучасних умовах інвестиції банків складаються майже на 9/10 із цінних паперів федерального уряду США, штатів та місцевих органів влади. Щодо цінних паперів промислових та інших компаній, то їх випуском і розміщенням займаються інвестиційні банки.

Інвестиційні банки здійснюють два основних види операцій з цінними паперами:

1) гарантування емісії цінних паперів, коли банк гарантує компаніям, які випускають цінні папери, їх розміщення, причому зобов'язується купити за свій рахунок ті папери, які самі компанії не зможуть розмістити на ринку;

2) безпосереднє розміщення цінних паперів компаній. У цьому випадку інвестиційні банки скуповують акції та облігації компаній, а потім розмішують їх на ринку. При цьому інвестиційні банки широко використовують засоби, які вони отримують у позику від інших комерційних банків, для інвестицій у цінні папери.

Таким чином, хоч самі комерційні банки не мають права скуповувати, наприклад акції промислових корпорацій, але непрямо - через позики комерційних банків інвестиційним банкам - ресурси комерційних банків фактично інвестуються в ці акції.

До основних впливових інвестиційних банків належать: First Boston Corp.; Lawman Brothers; Merrill Lynch, Piers, Finer&Smith та ін. За формою організації одні інвестиційні банки є корпораціями (акціонерними компаніями), інші - неакціонерними фірмами або товариствами, які включають обмежене коло партнерів (наприклад, Lawman Brothers має 17 партнерів).

Основними функціями інвестиційних банків є:

- емісійна - ведення переговорів з торговельно-промисловими компаніями про випуск цінних паперів;

- технічна - підготовка випусків цінних паперів;

- андерайтинг - взяття обов'язків розмістити цінні папери на ринку та придбати ту їх частину, яка не буде розміщена;

- інвестиційна (дилерська) - купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок;

- брокерська - купівля-продаж цінних паперів для клієнтів на комісійній основі;

- консультаційна - консультації з фінансових питань.