Розділ «ЧАСТИНА II. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ»

Рада виконує основні Федеральні закони, регулюючи діяльність з кредитування споживача (Закон про приватне кредитування, Закон про рівні кредитні можливості, Закон про відкриту інформацію по житлових іпотеках).

Рада надає Конгресу щорічну доповідь про її операції і двічі на рік - доповіді про стан економіки і дії Системи щодо зростання грошової маси і кредитів. Щомісячний Бюлетень ФРС публікує статистичні дані та іншу інформацію про діяльність системи. Рада оплачує витрати на виконання своїх обов'язків не з фондів, що виділяє Конгрес, а з сум стягнень з федеральних резервних банків. Щороку громадська аудиторська фірма ревізує фінансові звіти Ради. Дані звіту також підлягають ревізії з боку Головного бухгалтерсько-контрольного управління.

Провідний керівник відповідає за ефективне управління і контроль за роботою грошової і банківської системи країни. Широко визнано, що голова Ради - найвпливовіший керівник центрального банку у світі. Ефективність заходів Ради, які повинні відповідати інтересам держави і сприяти економічному добробуту, досягаються за допомогою певної техніки управління грошовою масою.

У формуванні основ банківської політики Раді керуючих допомагають два важливі органи. Один орган - Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку - складається із семи членів

Ради і п'яти президентів федеральних резервних банків, що не увійшли до Ради керуючих. Очолює ФКОВР голова Ради керуючих ФРС. Комітет визначає політику Федеральної резервної системи в області закупівель і продажу державних облігації на відкритому ринку. Ці операції є важливим способом впливу провідних кредитно-грошових установ на пропозицію грошей. Однак Федеральний комітет фактично не здійснює операції купівлі-продажу цінних паперів. Він надсилає директиву до торговельного бюро федерального резервного банку Нью-Йорка, де керуючий внутрішніми операціями на відкритому ринку здійснює безпосередній нагляд за операціями з державними цінними паперами.

Ще одна системоутворююча ланка ФРС - консультативні ради: Федеральна консультативна рада, Консультативна рада з питань стану споживачів та Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ.

Федеральна консультативна рада складається з 12 провідних керівників комерційних банків, обраних по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків. Федеральна консультативна рада була створена згідно із законом про ФРС - це консультативний орган, він не має повноважень для формування політики, але проводить наради з Радою керуючих щодо економічних та банківських питань, дає рекомендації стосовно діяльності ФРС. Рада повинна збиратися у Вашингтоні щонайменше чотири рази нарік. '

Консультативна рада з питань стану споживачів була створена у 1976 році. Рада надає Раді керуючих консультації з питань захисту інтересів споживачів щодо використання споживчих кредитів тощо. Рада складається з 30-ти членів, які захищають інтереси клієнтів комерційних банків та кредиторів. Рада збирається для проведення засідань тричі на рік.

Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ була створена у 1980 році після прийняття закону про дерегулювання діяльності депозитних установ. Рада надає інформацію Раді керуючих за результатами аналізу проблемних сторін діяльності ощадних інституцій. До ради входять представники ощадних банків, ощадно-позичкових асоціацій та кредитних спілок. Засідання Ради проводиться чотири рази на рік.

Основні функції ФРС здійснюються через мережу дванадцяти Федеральних резервних банків. Кожний резервний банк має свою власну Раду, що складається з 9 директорів, які не є службовцями даного банку. За законом 3 директори класу А, що представляють банки-члени ФРС, 3 директори класу В, що представляють громадськість, обираються в кожному районі банками-членами ФРС. Крім того, Рада керуючих призначає трьох директорів класу С, які представляють громадськість.

Директори кожного резервного банку здійснюють контроль над операціями свого банку (при остаточному контролі Ради керуючих). ФРБ отримують прибуток в основному від відсотків з внесків Системи в цінні папери і меншою мірою з прибутків від відсотків за наявну валюту, а також від відсотків за позиками, депозитними вкладами.

Отже, дванадцять федеральних резервних банків є:

а) центральними банками;

б) квазісуспільними банками;

в) банками банків.

Це відображає географічні масштаби, економічну різноманітність і наявність великої кількості комерційних банків у цій країні. Через центральні банки здійснюються основні політичні та економічні директиви. Для ефективного виконання основних впроваджень Ради керуючих в кожному з 12 федеральних резервних округів, які були створені згідно із законом 1913 року, є свій федеральний резервний банк - у Бостоні, Нью-Йорку, Філадельфії, Клівленді, Річмонді, Атланті, Чикаго, Сент-Луїсі, Мінеаполісі, Канзас-Сіті, Далласі, Сан-Франциско. Існують також 25 відділень цих банків. Найважливіший з них - Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка.

Федеральні резервні банки емітують нові грошові знаки, вилучають зношені гроші з обігу, здійснюють кліринг чеків, оцінюють заявки щодо злиття банків, керують і надають дисконтні кредити банкам у своїх округах, залучаються до здійснення монетарної політики.

Дванадцять федеральних резервних банків є квазісуспільними. Вони відображають симбіоз приватної власності і суспільного контролю. їх власниками є комерційні банки відповідного округу. Для вступу до Федеральної резервної системи комерційні банки зобов'язані придбати частку участі в акціонерному капіталі федерального резервного банку свого району. Однак принципи політики, що проводиться федеральними резервними банками, встановлюються державним органом - Радою керуючих. Центральні банки американської економіки знаходяться у приватній власності, але управляються державою. Вони керуються не прагненням до прибутку, а слідують політиці, яка з погляду Ради керуючих покращує стан економіки в цілому.

3.3. Основні функції та цілі діяльності Федеральної резервної системи

Основні функції ФРС подібні до функцій, що їх виконують центральні банки інших країн, але даній системі притаманні певні особливості. ФРС відповідальна за здійснення монетарної політики, підтримання рівня ліквідності, надійності та стабільності банківської системи і допомогу фінансовим органам - Міністерству фінансів США, Державній скарбниці - у виконанні деяких їхніх обов'язків. Крім того, ФРС бере участь у підтримці та регулюванні платіжної системи країни і безперервно спрямовує зусилля на підвищення її ефективності та надійності. Останніми роками Конгрес розширив обов'язки ФРС, прийнявши кілька нових законів, спрямованих на захист споживачів під час їхніх операцій з банками та іншими фінансовими інститутами, а також на сприяння регіональному розвитку та реінвестуванню.