Розділ 8. Банківська система Японії

Вексельні кредити (на термін кілька місяців) звичайно використовуються для забезпечення споживача оборотними коштами, але в Японії часто вони оновлюються і пролонговуються, перетворюючи їх тим самим у довгостроковий оборотний капітал або статутні фонди. Вони відрізняються гнучкістю за термінами і умовами, простотою забезпечення платежу і можливістю переговорів за індосаментом (передача векселя через передатний напис). Кредити за документарними сертифікатами надаються як довгострокове фінансування під "забезпечення" заставою у вигляді ліквідного устаткування або цінних паперів місцевих урядових структур.

Овердрафт, на відміну від інших розвинених країн, не одержав у Японії широкого поширення. Пов'язано це з тим, що в японських економічних умовах складніше простежити шлях таких кредитів і зберегти їх під контролем кредитора. З цієї причини овердрафт не підлягає рефінансуванню Банком Японії.

Система споживчого кредиту виникла в країні з 1960 року. З 1978 року з'явилися револьверні кредити (що надаються частками за мірою необхідності), спеціалізовані позики на створення підприємства, медичні позички і т.п. Лідируючу позицію на ринку споживчого кредитування відіграють житлові кредити і кредити під заставу цінних паперів.

Джерелом доходів японських банків є не тільки класичні банківські продукти (залучення депозитів, видача кредитів і комісія за виконані операції). Уже у 60-ті роки в країні відбувалася диверсифікація банківського бізнесу через створення спеціальних компаній, що належать цим кредитним інститутам. З'явилися компанії з обслуговування кредитних карток. Як правило, такі компанії підтримують зв'язок (через капітал або ділові зв'язки) з існуючими банками та з аналогічними компаніями за кордоном.

Послуги з консультування (консалтинг) починалися з надання допомоги клієнтам у питаннях менеджменту й оподатковування. Надалі популярності набули такі послуги, як інтернаціоналізація бізнесу, комп'ютеризація підприємств, створення "мозкових штабів" для індустріальних груп. З початку 70-х років банки також беруть участь у компаніях житлового будівництва. Периферійний бізнес банків включає: кредитування подорожей, продаж дорожніх чеків, випуск міжнародних кредитних карток, венчурні (ризикові) проекти, факторинг (керування боргом), видача кредитних гарантій (у зв'язку з житловим кредитуванням) та ін.

Складна система різних фінансових інститутів пов'язана в єдину автоматизовану платіжну систему, якою управляє Федерація банківських асоціацій. Початок створення такої системи був покладений у 60-ті роки, коли почалася комп'ютеризація японських банків. У 70-ті роки запущений процес автоматизації обслуговування, з'явилися автоматичні касові пристрої, банко мати тощо. У 1973 році усі великі банки були підключені до автоматизованої системи платежів і розрахунків, а до кінця 70-х років її послугами почали користуватися і малі кредитні кооперативи. Результати операцій, зроблених у межах цієї системи ("Дзенгін"), направляються до Банку Японії і висвітлюються на рахунках банків у платіжній системі центрального банку.

Окремі платіжні операції здійснюються в Японії різними способами. Наприклад, японська пошта традиційно для проведення комунальних платежів використовує систему жирорахун-ків - централізовані перекази з рахунку на рахунок (така система відома нам після розгляду банківської системи Німеччини). З 1955 року в країні одержав поширення метод прямого дебету (списання з рахунку), а з кінця 60-х років - метод прямого кредиту (зарахування на рахунок). Чеки в населення Японії не одержали великої популярності, оскільки уже з 60-х років були витіснені розрахунками за дебетними і кредитними картками. Юридичні особи в основному користуються чеками або векселем. Державні платежі здійснюються чеками Банку Японії. У країні швидкими темпами розвиваються нетрадиційні системи платежів, наприклад, через мережу Інтернет.

Японія належить до тих країн, у яких особливо активно протікають процеси інтернаціоналізації банківської сфери. Перші відділення іноземних банків у Японії були відкриті на межі століть. Hong Kong & Shanghai Banking Corporation відкрила в Йокогамі своє відділення в 1865 р., за нею створив відділ Chartered Bank. Перший американський банк був відкритий у 1902 р. Найбільш активне формування відділень іноземних банків відбулося в повоєнний період. Ці банки були покликані зробити істотний вклад у відродження національної економіки.

Пізніше, аж до 1970 p., Японія була прикладом численних обмежень діяльності іноземних банків, їм чинилася протидія, яка заважала проникненню в країну. У 1970 р. було вирішено включити банківську систему в програму лібералізації іноземних капіталовкладень. Згідно з умовами лібералізації для іноземних банків відкривалися три шляхи проникнення в Японію: створення нового банку з іноземним чи змішаним капіталом, участь в управлінні існуючим банком та відкриття відділень.

Як наслідок, були зняті обмеження щодо доступу іноземних банків до місцевих депозитів, скасовані вимоги про попереднє повідомлення при одержанні кредитів "overnight" на грошовому ринку, зняті ліміти одержання кредитів на міжбанківському ринку.

Іноземним банкам було дозволено випускати депозитні сертифікати в межах 30 % розміру кредиту в ієнах, а також надавати кредити в ієнах нерезидентам.

Наприкінці 80-х pp., в умовах всезростаючої експансії японських банківських інститутів на світових ринках,- Японія, прагнучи забезпечити їм максимально сприятливі умови в країнах перебування та уникнути відповідних репресій з урахуванням принципу взаємності, здійснила ряд кроків щодо надання більших прав іноземним банкам, ніж мали національні банківські інститути. Незважаючи на діючі в Японії, як і США, законодавчі розмежування позичково-депозитних та інвестиційних операцій, іноземним банкам було дозволено засновувати інвестиційні компанії з 50-ти відсотковим володінням. Як наслідок, сьогодні у Японії діє 87 філій іноземних банків з обсягом капіталу 0,6 % від загального банківського капіталу країни.

Іноземні банки, що діють у Японії, істотно відрізняються один від одного як за розмірами своїх активів, оборотом, видами основних операцій, так і за тим положенням, яке вони займають v банківській системі країни. Зростання кількості іноземних банків у Японії особливо не змінило пануюче положення декількох давно створених банків. Серед них виділяють американські банки. Наприклад, на три американських банки - First National City Bank, Chaise Manhattan Bank і Bank of America - приходиться близько 30 % усіх кредитів, наданих іноземними банками в Японії.

Таким чином, поряд з національними комерційними банками, які займають провідні світові позиції, в країні функціонують і великі американські банки, які становлять конкуренцію на ринку банківських продуктів і послуг.

8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи

Розглядаючи банківську систему Японії, не можна охарактеризувати її як зразкову. У реальній практиці в країні існує так званий "тіньовий ринок" кредитів (практика видачі кредитів "за телефонним дзвінком", без належного економічного обґрунтування), що впливає на ефективність розподілу кредитних засобів у масштабах усієї економіки в цілому. Висока схильність населення до заощаджень і, як наслідок, висока частка непрямого фінансування підприємств (через банки) звужує можливості прямого кредитування (через ринок акцій). Можна також додати, що фізичні особи, які володіють акціями, (на відміну від юридичних осіб, які практикують "перехресне" володіння акціями) обмежені у своїх правах як власників підприємств.

Це незначні проблеми, які фактично спостерігаються в багатьох банківських системах. Однак основні проблеми японської банківської системи лежать, в іншій площині - структурній, яка пов'язана зі співвідношенням між різними елементами економічного механізму. Саме на рішення таких проблем спрямована реформа японського банківництва, що намагається сьогодні здійснити країна.

Необхідно згадати про Азійську кризу, що розпочалася в 1990році, коли спекулятивні операції з цінними паперами та нерухомістю виявилися більш прибутковими, ніж вкладення в реальний сектор економіки. Так, інтегральний показник вартості цінних паперів "Ніккей" знизився одномоментно на 10 тисяч пунктів. Вартість землі, що постійно зростала у повоєнні роки, почала стрімко спадати. У результаті цього в японських банках відразу з'явилася левова частка неповернених кредитів, яку можна порівняти з їх п'ятирічним сукупним прибутком. Так виникли проблемні борги, з якими японська влада бориться останні два десятиліття. У 1997-1998 роках, коли фінансова криза охопила Південно-Східну Азію, японські банки зазнали серйозних втрат на валютних курсах.

Наслідком були як банкрутства, так і великі банківські злиття. Наприклад, жертвами проблемних боргів стали такі фінансові організації, як "Банк довгострокового кредитування", банк "Хоккайдо такусеку", компанія цінних паперів "Яматі секен", лізингова фірма "Джапан лізинг". Усі вони мали довгу історію і входили до списків найбільших інститутів Японії у своїх категоріях. Водночас утворився ряд так званих мегабанків, таких, наприклад, як Bank of Tokyo, що традиційно спеціалізувався на обслуговуванні валютних та інших зовнішньоекономічних угод, злився з одним із найбільших приватних банків країни Mitsubishi. На сьогодні банк Mitsubishi Tokyo Financial Group займає 14 позицію найбільших банків світу за результатами діяльності 2006 року, а такий банк, як Mizuho укрупнився і займає З місце в даному рейтингу1.

Влада країни в 1998 році прийняла ряд законів про банківське оздоровлення, а також виділила значні кошти. Зокрема, був підвищений рівень незалежності Банку Японії. Практичним вирішенням питань реформи зайнялася спеціально створена Комісія з реструктуризації фінансової системи. Для викупу проблемних боргів була заснована Корпорація з проблемних кредитів. Законодавство заклало основи для тимчасової націоналізації проблемних банків. Такі заходи, наприклад, довелося застосувати до таких інститутів, як Банк довгострокового кредитування, Кредитний банк Японії. Під державний контроль були переведені і менші банки. Деякі банки були продані іноземним фінансовим організаціям.