Розділ 8. Банківська система Японії

У зв'язку з загальним переходом до неоконсервативного економічного курсу в кредитно-банківській сфері (закон 1981 р.) державний адміністративний контроль за діяльністю банків був дещо послаблений. Проте в руках держави залишилося кредитування галузей і об'єктів із високим підприємницьким ризиком і низькою рентабельністю, а вжиті заходи означали не скасування системи державного регулювання, а лише її часткову перебудову.

Ослаблення напруженості на ринку позичкового капіталу, його інтернаціоналізація, а також поява альтернатив у вигляді зростаючого фондового ринку значною мірою ліквідували об'єктивну економічну основу адміністративного регулювання і змусили Банк Японії переглянути своє ставлення до традиційного класичного інструментарію. Зросла гнучкість процентних ставок, дисконтна ставка була збільшена до ринкового рівня.

Банк Японії контролює та регулює діяльність комерційних банків і саме він є партнером під час підписання угод для приватних кредитно-фінансових об'єднань, підприємств та окремих осіб. Банк приймає на збереження внески від приватних фінансових об'єднань. Це має назву "система резервних депозитів" (введена в 1957 році). Фінансові заклади, які приєдналися до даної системи, зобов'язані зберігати в Банку Японії на своїх поточних рахунках визначену суму резервних депозитів. У тих випадках, коли у кредитних закладах не вистачає готівки, вони звертаються у банк, який надає їм позички. Відсоток за даним видом операцій визначається рівнем офіційної процентної ставки.

Отже, крім вказаних особливостей, Банк Японії, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виконує класичні функції, які їм притаманні.

8.3. Особливості діяльності комерційних банків

Другим рівнем банківської системи Японії є комерційні банки. Основою цього рівня є загальнонаціональні банки, обсяг наданих кредитів яких становить близько 80 % усього обсягу банківського кредитування.

Загальнонаціональні банки включають міські банки, регіональні банки, регіональні банки другого рівня, банки довгострокового кредитування, трастові банки. Центром кредитно-банківської системи виступають 11 міських банків, сумарний обсяг капіталу яких становить трохи більше 35 % від загального обсягу капіталів банківської системи Японії.

У Японії діє шість основних фінансово-промислових груп, ядром яких є найбільші міські банки - Mizuho Financial Group, Mitsubishi Tokyo Financial Group, Sumitomo Mitsui Financial Group, Fuji Bank, Dai-Ichi Kangyo Bank. Перші три займають відповідно З, 14, 17 місця в рейтингу найбільших світовий банків на початок 2007 року1. Більшість їхніх штаб-квартир розташовано в Токіо й Осаці. Другий рівень банківської системи Японії доповнюють кредитні асоціації, урядові фінансові інститути, а також філії іноземних банків.

Регіональні банки, як і міські, також є комерційними, однак поступаються їм за обсягом капіталу й операцій. В основному вони розташовані в малих і середніх містах, їх загальна кількість сягає 64 одиниці.

Регіональні банки другого рівня, як правило, мають невеликі капітали. У 66 таких установах переважають операції з приватними особами і невеликими підприємствами. Посилилося взаємопроникнення міських і регіональних банків до трастових банків, які спеціалізуються в основному на проведенні трастових операцій. Усього діють 7 трастів-банків, що мають 430 філій. На частку наданих ними кредитів приходиться близько 10 % від загального обсягу кредитування, при цьому їхня питома вага в загальній сумі банківського капіталу становить приблизно 15%.

Банки довгострокового кредитування доповнюють міські і регіональні комерційні банки. Вони надають в основному середньо- і довгострокові позички. Такими банками є Промисловий банк Японії, Японський банк довгострокового кредиту, Японський кредитний банк. Діяльність цих банків, крім Закону "Про банки", регулюється Законом "Про довгостроковий кредит". Важлива ланка банківської системи - різного тилу кооперативні кредитні інститути. У Японії діють 440 кредитних асоціацій, 395 кредитних кооперативів, 47 трудових кредитних кооперативів. Обсяг наданих кредитів цими організаціями становить 11 % від загального обсягу кредитування. Розгалужену мережу являють собою кредитно-фінансові установи для сільського і лісового господарств. Серед них: Центральний кооперативний банк для сільського і лісового господарству 47 сільськогосподарських кредитних федерацій, 35 об'єднань кредитних рибальських кооперативів, 1 665 рибальських кооперативів з більш ніж 3 тис. філій.

У кредитних установах, які обслуговують сільське та лісове господарства, зосереджено 7 % усього банківського капіталу Японії, на їхню частку приходиться 5 % усіх кредитних вкладень. На додаток до комерційних банків і різного роду кредитних кооперативів у Японії діє розвинена поштово-ощадна мережа. Хоча обсяги наданих через цю мережу позичок невеликі (близько 0,1 % у загальному обсязі наданих кредитів), вона є важливою ланкою для надання операційно-касових послуг населенню Японії.

Мобілізація заощаджень населення здійснюється банківськими інститутами, поштово-ощадною системою і кредитними кооперативами. Ощадною справою в основному займаються банки, які акумулюють близько 52 % загальної суми особистих заощаджень населення, поштово-ощадні каси і кредитні кооперативи (відповідно ЗО % і 18 %).

Отже, виділимо основні види банківських продуктів, що надають традиційно японські комерційні банки.

Основним джерелом формування банківських фінансових ресурсів у Японії є депозити (внески) корпорацій і приватних осіб. Для розміщення депозитів банки пропонують різні види рахунків. Поточними рахунками, в основному, користуються корпорації для проведення поточних розрахунків. За цими рахунками не нараховується відсоток, хоча гроші виплачуються за вимогою. Тільки до цього виду рахунків можуть застосовуватися чеки, векселі та авізо. Більшою популярністю користуються звичайні депозити, оскільки за ними нараховується відсоток. У Японії вони використовуються не тільки для тимчасового збереження і заощадження грошей фізичних осіб, але і виконують функцію поточних рахунків для юридичних осіб. Гроші з цих депозитів знімають після пред'явлення ощадної книжки або особистої печатки (у японців вона заміняє підпис), що повинні бути зареєстровані у банку. Однак згодом стали практикуватися ідентифікаційні коди, підпис, картки видачі готівки. Цими рахунками можна користуватися для розрахунків за допомогою кредитних карток і для оплати комунальних послуг.

Користуватися депозитами "за вимогою" дозволяється лише після декількох днів після внесення на рахунок визначеної мінімальної суми тільки за попереднім повідомленням. Як наслідок обмежень, що накладаються, відсоток за такими внесками вищий, ніж для звичайних депозитів. На практиці депозитами "за вимогою" користуються фірми для тимчасового розміщення вільних засобів. Податкові депозити використовуються тільки для сплати податків, а відсоток за ними виключається з прибуткового податку. Інші спеціальні депозити є тимчасовими депозитами до запитання.

Термінові депозити, наприклад, на термін від півтора до трьох років є найбільш популярною формою заощаджень не тільки фізичних осіб, але і корпорацій. Існують анонімні депозити, для користування якими достатньо зареєстрованої банком особистої печатки. До виключно японського історичного типу термінових депозитів відносять так звані "заощадження за виплатами". Тобто кошти на депозит вносять певними частками і збирають їх банківські службовці, обходячи час від часу своїх клієнтів удома. Така процедура вимагає високих витрат на обслуговування, сучасні банки її практикують досить рідко, виплачуючи відсоток за цими внесками у заниженому розмірі.

Інтегровані рахунки одержали поширення з 1972 року і являють собою комбінацію термінового і звичайного депозитів. При овердрафті за поточним рахунком (коли в результаті проведеної операції на ньому з'являється негативне сальдо) списання відбувається з термінової частини депозиту, але в обмежених межах, наприклад, у розмірі 90 % від розміру термінового депозиту або в сумі не більше 1 млн ієн. Процентна ставка за овердрафтом вища, ніж за терміновим депозитом.

Трастові операції японські банки ведуть окремо від звичайних операцій. У грошовому трасті, що являє собою управління засобами на обговорений період з наступною виплатою власникові засобів довіреної банкові суми і доходу за ними, одиницею розрахунків є стандартний "контракт" на визначену суму. При кредитному трасті, коли довірені банкові засоби отримані їхнім власником як кредит, права власника обмежені, що фіксується у відповідному сертифікаті. У 1962 році в Японії введений пенсійний траст, тобто довірче керування пенсійними фондами. Трастові банки поєднують зібрані за місяць грошові кошти і вкладають єдиним "блоком" у довгострокові позики, як правило, на термін від двох до п'яти років. У довірче керування банки також приймають цінні папери, нерухомість, устаткування й ін.

Кредитування ведеться в чотирьох основних видах. Облікові векселі являють собою, в основному, комерційні папери, висока якість яких припускає переоблік Банком Японії або використання їх як заставу за кредитами. Інші папери для обліку банками включають банківські акцепти (розписки), документовані векселі, забезпечені вантажними кондосаментами (накладними) або складськими варрантами (гарантіями). Ці папери в основному використовуються в сфері зовнішньої торгівлі.