ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

Оцінка і прогноз якості земель

Незважаючи на сучасне екстенсивне ведення землеробства, деградаційні процеси грунтового покриву України продовжують зростати у зв'язку з невизначеністю у співвідношенні між сільськогосподарськими угіддями, незбалансованістю біогеохімічних речовин і енергії в агроландшафтах, недосконалістю протиерозійних систем охорони земель та відсутністю агрогрунтового моніторингу.

Вибір показників агрогрунтового моніторингу зумовлений необхідністю адекватної характеристики основних функцій ґрунтів, ґрунтоутворювальних – або грунторуйнівних процесів, а також основних режимів і параметрів найважливіших для рослин. Існують різні теоретичні підходи до вибору класифікації контрольних показників залежно від структури і призначення моніторингу.

Концепція агроекологічного моніторингу запропонована Мілащенком Н.З. та ін. (1990) передбачає вирішення екологічних проблем землеробства на основі найбільш повного врахування грунтово-кліматичних, господарсько-економічних особливостей агроекосистеми, якісного і кількісного стану всіх складових її блоків- компонентів (грунт – рослина – вода – атмосфера). На думку авторів цієї концепції, агроекологічний моніторинг являє собою систему постійного і тривалого' спостереження В просторі та часі за кожним блоком-компонентом з використанням відповідних параметрів і показників. Принцип підбору показників такий: з численних показників вибирають Ті, які зумовлені основним завданням зонального агроекологічного моніторингу, його функціональною схемою. Показники групують у спеціальні категорії; У блоці- компоненті "грунт" вони поділяються на 11 груп для характеристики основних властивостей і процесів.

Агроекологічний моніторинг в інтенсивному землеробстві згідно з більш ранньою публікацією Мілащенка Н.З. та ін. (1988) в першу чергу передбачає ранжування показників на три групи:

перша – включає ті, що характеризують короткочасні зміни S властивостей;

друга – довгострокові;

третя – показники для ранньої діагностики.

Потім автори концепції пропонують ранжувати показники на категорії, які, очевидно, підпорядковані лише одній з цілей моніторингу – контролю за санітарним станом середовища:

• 1) для визначення вмісту речовин, що необхідні для нормального функціонування агроекосистеми;

• 2) для виявлення речовин, які в певних концентраціях мають негативний вплив;

• 3) для характеристики токсичних речовин, присутність яких або зовсім виключається або допустима в мікрокількостях. Аналогічний принцип класифікації показників (необхідні, допустимі в певних кількостях, недопустимі) покладено в основу методичного підходу до групування показників якості води в сільськогосподарському водокористуванні.

Загальновідомі методи розрахунку узагальненого показника агро- і фізико-хімічних властивостей грунтів, за допомогою яких численні різноманітні ознаки, що зумовлюють основні параметри грунтових режимів, виражають через комплексну оцінку родючості з врахуванням її ефективності та еволюції.

Зокрема, у Білорусі цей принцип знайшов широке застосування (Кулаковская Т.Н., 1978), але з часом він видозмінився: кожний окремий показник властивостей грунтів тепер виражають у процентах від оптимального значення для даного типу грунту з наступним розрахунком "комплексного агрохімічного балу", або "індексу окультуреності", як середньоарифметичного з нормованих властивостей. Однак і в цьому індексі не повністю враховують вплив найгірших властивостей грунтів (малих значень складових). Наприклад, для дерново-підзолистих суглинкових грунтів, індекс окультуреності дорівнює 100 балів (оптимум) при pH 6,5, вмісті Р2O5 – 28 і К2O – 24 мг/100 г грунту і гумусу 2,2 %. Якщо припустити, що за вмістом Р2O5, К2O і гумусу грунт зберігає ці оптимальні значення, а рівень сольового pH досягає 4,5, то індекс окультуреності знижується тільки до 82 балів, тобто залишається не просто досить високим, а навіть відповідає рівню родючості грунту вище за середній. Отже, цей метод, як і більшість раніше запропонованих, не позбавлений загального недоліку, тобто не відповідає такій вимозі: якщо хоча б за одним окремим показником якість незадовільна, то в цілому вона не може оцінюватися високо.

При вирішенні завдань з кількома залежними перемінними перспективно нині використовувати так звану функцію бажаності (Медведев В.В., 1992). Під цим розуміють той чи інший бажаний рівень параметра оптимізації. Згідно з даним методом, всі показники (х) трансформують таким чином в (у), щоб найкращому значенню певного показника відповідала одиниця (або 100), а найгіршому – нуль.

Позбавлений недоліків інших аналогічних методів, метод комплексної оцінки еволюції родючості ґрунтів за зведеним показником якості ґрунтів (ЗПЯГ) (Грінченко Т.О., 1992). Виходячи з принципу функції бажаності, пропонується таке функціональне перетворення окремих параметрів оптимізації рівня ґрунтової родючості (агрохімічних, фізико-хімічних, біологічних та інших властивостей ґрунтів) (формула 2.1.):

(2.1.)

де:

Yi – перетворений показник властивості грунту;

Xi – вихідний;

аi – оптимальне значення;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ
  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін