| Дерново-середньопідзолистий ґрунт | |||
| Ліс | 110 | 65 | 35 |
| Рілля | 64 | 25 | 33 |
| Рілля інтенсивного використання | 92 | 32 | 25 |
| Чорнозем типовий | |||
| Переліг | 143 | 143 | 51 |
| Рілля | 178 | 28 | 13 |
| Рілля інтенсивного використання | 226 | 34 | 10 |
| Темно-каштановий слабосолонцюватий ґрунт | |||
| Переліг | 40 | 40 | 64 |
| Рілля | 93 | 26 | 10 |
| Рілля інтенсивного використання, зрошувана | 309 | 55 | 61 |
Окультурення ґрунтів (за В.В. Медведєвим) – це екологічна реорганізація грунтового тіла і зміна грунтових процесів згідно з вимогами головної групи сільськогосподарських культур з метою сталого зростання їх урожайності на основі підвищення потенційної та ефективної родючості. Тому родючість грунту обов'язково в своє поняття включає рослину і відображає ступінь відповідності в системі ґрунт-рослина. Оскільки певні рослини ставлять неоднакові вимоги до властивостей грунту і в різній мірі здатні використовувати потенційну родючість грунту, то звідси логічно випливають такі завдання щодо окультурення:
• неоднозначна зміна найважливіших агрономічних властивостей грунтів;
• встановлення оптимальних взаємовідносин між грунтом і головною екологічною групою вирощуваних на ньому рослин;
• спеціалізація землеробства з врахуванням агроекологічних та економічних умов.
Нині вже створені теоретичні передумови управління грунтовою родючістю як відносно простого, так і розширеного відтворення, при цьому' система контролю і управління родючістю грунту має будуватися на основі грунтово-екологічного районування з врахуванням спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва.
Земельні ресурси України значно диференціюються за родючістю. В умовах важкого економічного стану більшості сільгосппідприємств вимоги рослин задовольняються практично за рахунок тільки природної родючості грунтів. Її параметри стосовно провідних сільськогосподарських культур визначаються генетичними особливостями грунтів, їх гранулометричним складом, ступенем зволоження та попередниками і мають значні відмінності в зонально- регіональному плані. Для прикладу, за даними Полупана та ін. (2002) агропотенціал озимої пшениці після зайнятого пару за природної родючості грунтів в середні за зволоженням роки і при високому рівні агротехніки коливається від 7-9 до 34-38 ц/га. Врожайність 7-9 ц/га властива дерновим опідзоленим піщаним грунтам, 10-15 ц/га – дерновим "опідзоленим зв'язно-піщаним, буро-підзолистим кислим поверхнево оглеєним легко- і середньосуглинковим, ясно-сірим та сірим поверхнево-оглееним недренованим легко- і середньосуглинковим; ясно-сірим та сірим поверхнево-оглееним; 16- 21 ц/га – дерново-підзолистим автоморфним і глеюватим легкосупіщаним (11-15% фізичної глини), каштановим та темно- каштановим середньо- і важкосуглинковим та легкоглинистим; 23-26 ц/га – дерново-підзолистим автоморфним і глеюватим важкосупіщаним (16-20% фізичної глини), чорноземам південним важкосуглинковим і легкоглинистим, чорноземам звичайним важкосуглинковим східної частини центрального Степу; 27-30 ц/га – чорноземам звичайним глибоким важкосуглинковим; 31-33 ц/га – сірим лісовим, темно-сірим опідзоленим, чорноземам опідзоленим та чорноземам типовим північної частини Лісостепу з вмістом фізичної глини 26-40%; 34-38 ц/га – темно-сірим, чорноземам опідзоленим середньосуглинковим вологої частини Лісостепу; темно-сірим опідзоленим, чорноземам опідзоленим та чорноземам типовим важкосуглинковим і легкоглинистим південної частини Лісостепу, чорноземам звичайним глибоким легкоглинистим Північного Степу. При внесенні добрив та проведенні меліоративних заходів в оптимальних об'ємах параметри родючості зростають на 10-30% для грунтів Сухого Степу, Степу та південної частини Лісостепу, 30-50% – північної та вологої частини Лісостепу, до 100-200% – на грунтах Полісся, до 300% – на поверхнево-оглеєних грунтах. Аналогічна диференціація за параметрами природної та ефективної родючості властива грунтам також стосовно інших культур. Реалізація вказаних її рівнів досягається лише за умови високої агротехніки, якісного насіннєвого матеріалу тощо.
В Україні, в залежності від регіону, до 30-60% земель знаходиться на схилах. Погіршені умови грунтоутворення на них внаслідок аридизації водного режиму знаходять відображення як у формуванні різних за параметрами профілю грунтів, так і суттєвому – на 15-50% залежно від ступеню ксероморфності – зниженні їх родючості. Крім цього, для них характерний періодичний розвиток ерозії, приуроченої до природної мікрорельєфної стокоскидної мережі у вигляді папілярів стоку. Реорганізація сільськогосподарського землекористування в ході проведення земельної реформи призвела до збільшення кількості меж, доріг тощо як штучних рубежів на шляху природного скидання поверхневого стоку, що загрожує посиленням водної ерозії.
За 50 років після закінчення крупномасштабно обстежень земельних ресурсів 1957-1961 pp. грунтовий покрив зазнав змін. В зв'язку з цим оцінити реальний стан земельних ресурсів можливо лише за умови повторного суцільного дослідження грунтового покриву. Тим більше, що перехід до ринкових відносин, реформування аграрного сектору економіки та введення приватної власності на землю вимагає точної інформації про якісний склад земельних ресурсів для визначення їх агровиробничих можливостей, оцінки вартості, податкової політики, моніторингу за станом грунтів з метою недопущення їх деградації, підвищення ефективності виробництва шляхом впровадження адаптованих до грунтово- екологічних умов технологій землеробства тощо. За результатами повторного крупномасштабного дослідження грунтів України для кожного землекористувача повинні бути розроблені матеріали для використання у практичних цілях:
• 1. Сертифікати якості грунтів за властивостями і вмістом токсичних забруднювачів та інтерпретація їх за ступенем сприятливості для с.-г. культур і обгрунтування досягнення оптимального рівня.
• 2. Агропотенціал природної та ефективної родючості ґрунтів у розрізі провідних сільськогосподарських культур.
• 3. Рекомендації з раціонального використання природного потенціалу грунтів і підвищення їх ефективної родючості в умовах мінливої ринкової кон'юнктури.
• 4. Розробка проектів меліорації чи реорганізації землевпорядкування, якщо землі потребують меліорації або зазнають деградації внаслідок недоліків існуючого землевпорядкування.
Основні фактори і несприятливі ґрунтові процеси, що зумовлюють зниження грунтової родючості:
• 1) водна і вітрова ерозія;
• 2) дегуміфікація;
• 3) агрофізична деградація грунтів;
• 4) трансформація лужних і кислих ґрунтів;
• 5) процеси засолення і осолонцювання зрошуваних грунтів;
• 6) негативні явища в грунтоутворенні на осушених землях;
• 7) процеси техногенного забруднення грунтів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ“ на сторінці 2. Приємного читання.
