| Глиністі дерново-підзолисті | 50 | 0,5 | 50,5 |
| Суглинкові дерново-підзолисті | 40 | 0,6 | 40,6 |
| Супіщані дерново-підзолисті | 30 | 0,2 | 30,2 |
| 1 ємно-сірі і сірі суглинкові | 25 | 0,15 | 25,15 |
| Вилуговані чорноземи | 20 | 0,15 | 20,15 |
| Піщані грунти (абсолютно лісові) | 100 | - | 100 |
| Перегнійно-торфяно- глейові на покривних супісках | 100 | - | 100 |
Оптимальна величина лісистості, розрахована за коефіцієнтом стоку, не може бути однаковою для всього регіону і для всіх грунтів. Крім того, для захисту від ерозії, створення сприятливого
мікроклімату на полях необхідне у всіх зонах створення полезахисних і грунтозахисних лісових смуг. За А.А. Молчановим (1973) різні грунти (основний ґрунтовий фон) повинні мати і різну лісистість, яка б давала можливість для стійкості і саморегуляції будь-якого ландшафту. Вказівки на те, що піщані і органогенні грунти повинні повністю бути заліснені (абсолютно лісові грунти) особливо важливі не тільки для лісової і лісостепової зони, але й для степової.
Багато вчених вважають, що відсоток лісистості для всіх природних зон і грунтів повинні бути єдиними. Так, МЛ. Костюкевич вважає оптимальною лісистість 30-40%, Л.А. Іванов, А.Д. Дубах – 50%, С.В. Зони – 25%, деякі вчені – до 60-70%. Дані А.І. Міховича, основані на водно-балансових розрахунках для Лісостепу і Степу України, показують, що оптимальна лісистість коливається біля 16% від площі їх водозбору. Н.Ф. Купріною встановлено, що мінімальна водоохоронна лісистість для тих же районів складає біля 10-12% від площі водозбору.
Таким чином, існуючі матеріали, отримані, як правило, гідробалансовим методом в різних його варіаціях, дають результати, які дуже різняться між собою. В той же час основна маса дослідників вважають, що для кожного окремого не тільки регіону, але й окремого водозбору оптимальна лісистість повинна бути своя і залежить від висоти над рівнем моря, ступеня зволоженості клімату, грунтоутворюючих порід, грунтів, рельєфу і інших умов. Крім того, гідробалансовий метод не враховує дії вітрової ерозії. При цьому немає також чіткого зв'язку між частотою розміщення полезахисних смуг і їх загальною площею, так як можна створити систему вузьких, аж до 1-2-рядних смуг, розмістивши їх на малих відстанях і систему 5-7-рядних смуг, розміщених на великих відстанях. Площа може бути однаковою, а ефект різко відмінний як в захисному, так і в гідрологічному і меліоративному відношеннях.
С.В. Зони і А.П. Травлєєв вважають, що у лісостеповій і лісових зонах важливим є збереження або доведення лісистості відповідно до
30 і 40% від загальної площі, рівномірний розподіл лісів за територією для виконання теплорегулюючого впливу на грунти і посіви. В степовій і напівпустельній зонах ці вчені рекомендують довести лісистість до 8-10% від орних земель.
Отже, в кожному конкретному випацку до цього питання слід підходити виходячи з того, яка повинна бути частота розміщення цих лісосмуг для припинення вітрової і водної ерозії, для чого в теперішній час вже є відповідні методи і нормативи в залежності від співвідношення величини умовно-потенційних втрат ґрунту до допустимих його втрат.
Продуктивність земель лісового фонду
Продуктивність лісових земель України визначається за бонітетом лісів, повнотою їх насаджень, запасом головних лісоутворюючих порід та середнім приростом (табл. 1.13).
Оцінку продуктивності лісових земель зроблено на основі узагальнення матеріалів грунтово-лісотипологічного обстеження, зведених до рівня області.
Ліси України мають відносно високу продуктивність. Середній приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі Держлісфоцду становить 4,0 м3, середній запас деревостанів становить 171 м3. Найвищу продуктивність мають хвойні лісостани – 4,4 м3/га. Середній приріст на 1 та вкритої лісом площі досягає в лісах Карпат – 4,6 м3 , Лісостепу – 3,9, Полісся – 3,6,• Степу – 2,9 м3. Групування окремих областей України проведено за рівнем продуктивності їх лісів, що виражається через середній приріст деревини. До групи найбільш продуктивних земель відносяться ліси північних і західних областей України. Середня продуктивність 'лісів України характеризується 11 класом бонітету.
В Держлісфонді України переважають насаджений з повнотою 0,7 і вище. їх питома вага становить 75 %. Однак значні площі (25 %) низькоповнотних лісів повинні • стати об'єктами збільшення продуктивності. Раціональне розміщення і співвідношення лісових та сільськогосподарських угідь- має надзвичайно велике значення в природокористуванні.
Таблиця 1.13
Продуктивність лісів України
| II та вищі класи бонітетів | III-V класи бонітетів | V та нижчі класи бонітетів | 1,0-0,8 | 0,7-0,5 | 0,4-0,3 | всіх насаджень | спілих, нкі можна експлуатувати | загальний, млн. м3 | на 1 га покритих лісом земель, м3 * | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| Вінницька | 187 | 13 | - | 140 | 60 | - | 144 | 218 | 0,7 | 3,2 |
| Волинська | 307 | 63 | 1 | 136 | 230 | 5 | 134 | 222 | 1,4 | 3,9 |
| Луганська | 82 | 94 | 1 | 63 | 112 | 2 | 101 | 132 | 0,5 | 3,0 |
| Дніпропетровська | 33 | 29 | - | 17 | 44 | 1 | 72 | - | 0,2 | 2,6 |
| Донецька | 46 | 41 | - | 39 | 46 | 2 | 113 | - | 0,3 | 3,0 |
| Житомирська | 561 | 91 | 2 | 222 | 245 | 7 | 190 | 253 | 2,6 | 3,9 |
| Запорізька | 6 | 12 | - | 9 | 9 | - | 48 | - | - | 2,2 |
| Київська | 383 | 41 | - | 187 | 232 | 5 | 184 | 257 | 1,9 | 4,5 |
| Кіровоградська | 53 | 18 | - | 51 | 20 | - | 136 | 173 | 0.2 | 2,9 |
| Республіка Крим | 9 | 174 | 59 | 107 | 121 | 14 | 130 | - | 0,4 | 1,7 |
| Львівська | 412 | 16 | - | 173 | 240 | 15 | 189 | 341 | 1,9 | 4,5 |
| Миколаївська | 17 | 13 | - | 13 | 16 | 1 | 56 | - | од | 2,7 |
| Одеська | 42 | 33 | - | 27 | 47 | 1 | 104 | 186 | 0,2 | 2,7 |
| Полтавська | 93 | 35 | - | 62 | 64 | 2 | 142 | 145 | 0,5 | 4,1 |
| Рівненська | 437 | 125 | 9 | 213 | 342 | 16 | 116 | 203 | 2,0 | 3,6 |
| Сумська | 243 | 21 | - | 58 | 203 | 3 | 221 | 260 | ІД | 4,1 |
| Тернопільська | 137 | 8 | 76 | 67 | 2 | 138 | 175 | 0,6 | 3,9 | |
| Харківська | 199 | 88 | - | 99 | 183 | 5 | 148 | 185 | 1.0 | 3,4 |
| Херсонська | 43 | 36 | - | 48 | 29 | 2 | 85 | - | 0,2 | 3,0 |
| Хмельницька | 154 | 12 | - | 94 | 72 | - | 150 | 213 | 0,7 | 4.1 |
| Черкаська | 169 | 28 | 79 | 116 | 2 | 164 | 243 | 0,7 | 3,8 | |
| Чернігівська | 326 | 26 | - | 130 | 218 | 4 | 177 | 203 | 1,5 | 4,3 |
| Україна – всього | 4939 | 1126 | 84 | 2526 | 3499 | 124 | 171 | 287 | 24,4 | 4,0 |
Саме цим зумовлено створення системи лісозахисних смуг, особливо в посушливих зонах. Однак не менш важливим є й правильне використання земель в межах Держлісфонду. Не зупиняючись на необхідності інтенсифікації використання різноманітних функцій лісу, таких як заготівля грибів, ягід, горіхів, лікарських рослин, живиці, хвойно-вітамінного борошна, мисливської фауни тощо, бо ці питання потребують спеціального розгляду, особливо слід відмітити можливість суттєвого покращення кормової бази тваринництва за рахунок розширення і значного покращення стану сіножатей в системі Держлісфонду.
Існуюча практика суцільного заліснення галявин і інших невкритих лісом земель помилкова. В природних лісах завжди є відкриті ділянки з різних причин більш придатні для трав'янистої рослинності. Це землі, що періодично затоплюються, неглибокі, заболочені або засолені, безумовно значно перспективніше використовувати під луками, ніж під малоцінними нестійкими лісовими насадженнями. Крім того, на таких ділянках зберігається багато природних трав'янистих рослин, внаслідок чого ліси на сьогодні є основними резерватами флористичних скарбів різних регіонів.
Структура земель природно-заповідного фонду (ПЗФ)
До природно-заповідного фонду (ПЗФ) відносять ділянки суші і водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну та народногосподарську цінність і призначені для збереження природного різноманіття, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу і фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Такі землі повністю або частково виключаються з господарського використання.
До складу природно-заповідного фонду України входять території та об'єкти 11 категорій, які складаються з 16 типів (табл. 1.14).
Існуюча в країні заповідна мережа створювалася в основному для охорони рідкісних рослин, тварин і ландшафтів. Однак за теперішнього часу вона не повністю забезпечує вирішення актуальних задач охорони природи і потребує розширення. Критеріями стану мережі ПЗФ є репрезентативність в ній рослинного покриву та ландшафтів усіх регіонів, відображення типових для певного регіону угруповань усіх типів рослинності та рідкісних угруповань рослин, відображення флори України. На жаль, далеко не всі регіони України мають достатню кількість об'єктів ПЗФ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землі лісового та природно-заповідного фонду“ на сторінці 3. Приємного читання.
