Землі лісового та природно-заповідного фонду

Оцінка і прогноз якості земель

Завдяки екологічним, фізичним і біологічним властивостям ліси виконують важливу природотворчу функцію, яка є наслідком загальновідомого трансформуючого впливу деревного покриву і нижніх ярусів лісового біоценозу на хід, інтенсивність і напрямок усіх геофізичних і геохімічних процесів, що відбуваються в біосфері на ділянках, зайнятих лісом. Ліси як біологічні системи краще багатьох інших типів біоценозів суші вбирають і перетворюють сонячну енергію, створюють первинну біологічну продукцію, нагромаджують і поновлюють запаси біомаси, прискорюють кругообіг речовин та енергії в біосфері, послаблюють інтенсивність денудаційних явищ.

Природотворча функція лісів обумовлюється кліматополіпшуючими, водоохоронними, стокорегулюючими, ґрунто- і полезахисними комплексними агролісомеліоративними властивостями лісу, корисність яких звикли вважати незначною. Ліси, розміщені на вододілах, виконують важливі водорегулюючі функції. Вони регулюють вологість не тільки на безпосередньо зайнятій ними території, але і на прилеглих землях. Знелісені водозбірні площі зовсім нездатні утримувати атмосферну вологу, яка спливає делювіальними потоками або грунтовою водою. В зв'язку з цим В.Р. Вільямс вважав за необхідне провадити посадку лісу на вододільних елементах рельєфу. Ліси вздовж берегів річок та водойм закріплюють ґрунт, захищають береги від обвалів, розмивань під час злив і повені, зменшують твердий стік і значною мірою сприяють переведенню поверхневого стоку у внутрішній.

Розташовані на ярах і балках ліси укріплюють корінням схили від руйнування, кронами дерев оберігають ґрунт від надмірного нагрівання сонцем. Важливий меліоративний вплив таких лісів проявляється також на прилеглих до них сільськогосподарських угіддях. Вони змінюють мікроклімат, поліпшують розподіл снігового покриву, зменшують промерзання ґрунту, регулюють поверхневий стік і послаблюють ерозійні процеси, підвищують урожайність сільськогосподарських культур на прилеглих полях. Лісові смуги, рівномірно розташовані на полях, позитивно впливають на навколишнє середовище, сприяючи зміні вітрового, температурного і водного режимів, внаслідок чого на прилеглих полях поліпшується стан грунтів та їх родючість, підвищується урожай сільськогосподарських культур.

Захисна функція лісів має особливо важливе значення в горах, оскільки дерева, закріплюючи грунт корінням, оберігають його від змиву, усувають розвиток селей, зсувів, утворення стрімких гірських потоків, що являє велику небезпеку для нижче розташованих угідь, шляхів, будов. Механізм протизсувної дії лісів полягає в тому, що вони, споживаючи вологу на транспірацію, зменшують вологість ґрунтів на водотривких шарах, внаслідок чого процес зсуву послаблюється. Для того щоб добитися повнішого прояву захисних властивостей лісу, необхідно підбирати породи, що глибоко вкорінюються, з великою транспіраційною здатністю, а для запобігання осипам – породи з міцною поверхневою кореневою системою.

Гірські ліси є могутнім регулятором кругообігу вологи в природі, вони впливають на клімат району і прилеглих територій. Ліс на гірських схилах збільшує кількість опадів, зменшує можливість формування поверхневого стоку, поліпшує і оберігає структуру грунтів тощо. В гірських лісах шкідливі зливи знешкоджуються, винесення каміння в долини, а також змивання і винесення грунту зменшуються. Велике захисне значення має лісова підстилка, яка сприяє збереженню грунтів, підвищує їх вологість і затримує поверхневий стік (приблизно на 15-20%). Крім того, підстилка зберігає грунт від прямого впливу дощових вод, тобто від руйнування і ущільнення його, вона фільтрує воду і тим запобігає замуленню ґрунтів.

В умовах Лісостепу і Степу лісам відводиться особлива роль у збереженні полів від посухи і пилових бур. Для збереження грунтів від руйнівного впливу вітрової ерозії необхідно посилювати шорсткість грунтів, збільшувати коефіцієнт тертя шляхом "вкриття грунту лісовою і сільськогосподарською рослинністю". Під час посухи навіть трирічні насадження сприяють підвищенню вологості повітря. З ростом насаджень збільшується випаровування і повітря ще більше збагачується вологою. При правильному розміщенні лісових смуг вони затримують поверхневий стік, сприяють рівномірному розташуванню снігу на міжсмугових полях, зменшують швидкість вітру в приземному шарі повітря, внаслідок чого змінюється структура вітру, затримується випаровування грунтової вологи. Швидкість вітру за межами лісового масиву знижується до 60% поблизу посадок і до 20% – на віддалі, що дорівнює десятиразовій висоті насаджень.

Зараз на полях сільськогосподарських підприємств є біля 1,2 млн. га захисних насаджень різного призначення, в тому числі 440 тис. га полезахисних лісових смуг. Позитивний вплив лісових насаджень проявляється не тільки в сенсі збереження грунтів від ерозії, але і сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Кожний гектар лісопосадок захищає близько 25-30 га ріллі. На полях, захищених лісосмугами, вартість додаткового врожаю сільськогосподарських культур в 2-2,5 раза перевищує втрати, що пов'язані з вилученням земель для створення лісосмуг. Лісозахисні посадки регулюють стік, гідрологічний режим місцевості, покращують мікроклімат, надійно захищають прилеглі поля від шкідливої дії суховіїв, засух та пилових бур.

Світовий досвід агролісомеліоративного господарства підтверджує, що там, де лісистість території відповідає науково обгрунтованим нормативам, природні ландшафти не деградують, створюється надійна система збереження сільськогосподарських угідь від водної та вітрової ерозії.

Сприятливі грунтово-кліматичні умови України визначають досить різноманітний породний склад лісів. Понад 30 листяних і хвойних порід зростають в лісах України, серед яких найпоширенішими із хвойної групи є сосна і смерека, а з листяних – дуб, бук, граб, береза і вільха. Лісостани з переважанням у складі цих порід займають 85,0 % вкритої лісом площі. Результати обліку лісового фонду свідчать, що Україна відноситься до малолісних лісодефіцитних держав. На душу населення в Україні припадає всього 0,20 га вкритої лісом площі, 39 м' запасів деревини та 0,28 м3 обсягу річного користування. Для порівняння: в Радянському Союзі ці показники становили відповідно – 3,06, 332 та 1,5. Важливим критерієм для оцінки стану земель лісового фонду є лісистість (відношення вкритої лісом площі до загальної) території.

Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу, є європейською лісовою державою. По площі лісів Україна займає восьме місце в Європі (без Росії) (табл. 1.10.).

Таблиця 1.10

Лісистість європейських країн

№ · п/пКраїнаЗагальна площа території країни, тис. гаПлоща вкритих лісом земель, тис. га% лісистості
1Швеція452182726460,3
2Фінляндія338142188364,7
3Франція549191515627,6
4Іспанія505961350926,7
5Німеччина357021074030,1
6Туреччина77945995412,8
7Італія30132985732,7
8Україна60370949115,7
9Польща31268894228,6
10Норвегія32376871026,9

Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, грунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини. Основні лісові запаси зосереджені в Карпатах (29%),

Таблиця 1.11

Територія та лісистість адміністративно-територіальних одиниць України[1]

Адміністративно- територіальні одиниціЗагальна територія, тис. гав тому числі площа суші, тис. гаПлоща вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, тис. гаЛісистість, %
за загальною площеюза площею суші
АР Крим2608,12391,5278,710,711,7
Вінницька2649,22606,2346,513,113,3
Волинська2014,41969,2624,631,031,7
Дніпропетровська3192,33035,8179,25,65,9
Донецька2651,72610,1184,16,97,1
Житомирська2982,72934,41001,633,634,1
Закарпатська1275,31257,1656,751,452,2
Запорізька2718,32542,8101,03,74,0
Івано-Франківська1392,71369,3571,041,041,7
Київська2812,12638,3624,122,223,7
Кіровоградська2458,82383,4164,56,76,9
Луганська2668,32646,4292,411,011,1
Львівська2183,12140,6621,228,529,0
Миколаївська2458,52331,098,24,04,2
Одеська3331,33118,2203,96,16,5
Полтавська2875,02726,6247,48,69,1
Рівненська2005,11962,9729,336,437,2
Сумська2383,22352,6425,017,818,1
Тернопільська1382,41363,1183,213,313,4
Харківська3141,83081,9378,312,012,3
Херсонська2846,12412,9116,34,14,8
Хмельницька2062,92023,3265,112,813,1
Черкаська2091,61955,2315,115,116,1
Чернівецька809,6791,1236,729,229.9
Чернігівська3190,33122,8665,720,921,3
м. Київ83,676,931,337,240,7
м. Севастополь86,485,532,838,038,4
Разом60354,857929,19573,915,916,5

Лісостепу (31%) і Поліссі (33%). В степовій зоні та Криму знаходиться лише 7% лісових запасів.

Між різними областями України також існують суттєві відмінності у лісозабезпеченні (табл. 1.11). Нормативом для визначення необхідної кількості лісів на території різних регіонів України є показник оптимальної лісистості, за яким найбільш ефективно виявляється увесь комплекс корисних властивостей лісу (середовище утворюючих, сировинних, захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних тощо). Для території України в цілому цей показник складає 20-22%.

Дуже цікаві в цьому відношенні матеріали, які наводить А.А. Молчанов (1973) стосовно оптимальної лісистості лісової зони і північного лісостепу (табл. 1.12).

Таблиця 1.12

Оптимальна лісистість на водозборах лісової зони, розмішених на грунтах різного гранулометричного складу (з врахуванням лісоосушувальної меліорації)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землі лісового та природно-заповідного фонду“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду
  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін