Завдяки екологічним, фізичним і біологічним властивостям ліси виконують важливу природотворчу функцію, яка є наслідком загальновідомого трансформуючого впливу деревного покриву і нижніх ярусів лісового біоценозу на хід, інтенсивність і напрямок усіх геофізичних і геохімічних процесів, що відбуваються в біосфері на ділянках, зайнятих лісом. Ліси як біологічні системи краще багатьох інших типів біоценозів суші вбирають і перетворюють сонячну енергію, створюють первинну біологічну продукцію, нагромаджують і поновлюють запаси біомаси, прискорюють кругообіг речовин та енергії в біосфері, послаблюють інтенсивність денудаційних явищ.
Природотворча функція лісів обумовлюється кліматополіпшуючими, водоохоронними, стокорегулюючими, ґрунто- і полезахисними комплексними агролісомеліоративними властивостями лісу, корисність яких звикли вважати незначною. Ліси, розміщені на вододілах, виконують важливі водорегулюючі функції. Вони регулюють вологість не тільки на безпосередньо зайнятій ними території, але і на прилеглих землях. Знелісені водозбірні площі зовсім нездатні утримувати атмосферну вологу, яка спливає делювіальними потоками або грунтовою водою. В зв'язку з цим В.Р. Вільямс вважав за необхідне провадити посадку лісу на вододільних елементах рельєфу. Ліси вздовж берегів річок та водойм закріплюють ґрунт, захищають береги від обвалів, розмивань під час злив і повені, зменшують твердий стік і значною мірою сприяють переведенню поверхневого стоку у внутрішній.
Розташовані на ярах і балках ліси укріплюють корінням схили від руйнування, кронами дерев оберігають ґрунт від надмірного нагрівання сонцем. Важливий меліоративний вплив таких лісів проявляється також на прилеглих до них сільськогосподарських угіддях. Вони змінюють мікроклімат, поліпшують розподіл снігового покриву, зменшують промерзання ґрунту, регулюють поверхневий стік і послаблюють ерозійні процеси, підвищують урожайність сільськогосподарських культур на прилеглих полях. Лісові смуги, рівномірно розташовані на полях, позитивно впливають на навколишнє середовище, сприяючи зміні вітрового, температурного і водного режимів, внаслідок чого на прилеглих полях поліпшується стан грунтів та їх родючість, підвищується урожай сільськогосподарських культур.
Захисна функція лісів має особливо важливе значення в горах, оскільки дерева, закріплюючи грунт корінням, оберігають його від змиву, усувають розвиток селей, зсувів, утворення стрімких гірських потоків, що являє велику небезпеку для нижче розташованих угідь, шляхів, будов. Механізм протизсувної дії лісів полягає в тому, що вони, споживаючи вологу на транспірацію, зменшують вологість ґрунтів на водотривких шарах, внаслідок чого процес зсуву послаблюється. Для того щоб добитися повнішого прояву захисних властивостей лісу, необхідно підбирати породи, що глибоко вкорінюються, з великою транспіраційною здатністю, а для запобігання осипам – породи з міцною поверхневою кореневою системою.
Гірські ліси є могутнім регулятором кругообігу вологи в природі, вони впливають на клімат району і прилеглих територій. Ліс на гірських схилах збільшує кількість опадів, зменшує можливість формування поверхневого стоку, поліпшує і оберігає структуру грунтів тощо. В гірських лісах шкідливі зливи знешкоджуються, винесення каміння в долини, а також змивання і винесення грунту зменшуються. Велике захисне значення має лісова підстилка, яка сприяє збереженню грунтів, підвищує їх вологість і затримує поверхневий стік (приблизно на 15-20%). Крім того, підстилка зберігає грунт від прямого впливу дощових вод, тобто від руйнування і ущільнення його, вона фільтрує воду і тим запобігає замуленню ґрунтів.
В умовах Лісостепу і Степу лісам відводиться особлива роль у збереженні полів від посухи і пилових бур. Для збереження грунтів від руйнівного впливу вітрової ерозії необхідно посилювати шорсткість грунтів, збільшувати коефіцієнт тертя шляхом "вкриття грунту лісовою і сільськогосподарською рослинністю". Під час посухи навіть трирічні насадження сприяють підвищенню вологості повітря. З ростом насаджень збільшується випаровування і повітря ще більше збагачується вологою. При правильному розміщенні лісових смуг вони затримують поверхневий стік, сприяють рівномірному розташуванню снігу на міжсмугових полях, зменшують швидкість вітру в приземному шарі повітря, внаслідок чого змінюється структура вітру, затримується випаровування грунтової вологи. Швидкість вітру за межами лісового масиву знижується до 60% поблизу посадок і до 20% – на віддалі, що дорівнює десятиразовій висоті насаджень.
Зараз на полях сільськогосподарських підприємств є біля 1,2 млн. га захисних насаджень різного призначення, в тому числі 440 тис. га полезахисних лісових смуг. Позитивний вплив лісових насаджень проявляється не тільки в сенсі збереження грунтів від ерозії, але і сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Кожний гектар лісопосадок захищає близько 25-30 га ріллі. На полях, захищених лісосмугами, вартість додаткового врожаю сільськогосподарських культур в 2-2,5 раза перевищує втрати, що пов'язані з вилученням земель для створення лісосмуг. Лісозахисні посадки регулюють стік, гідрологічний режим місцевості, покращують мікроклімат, надійно захищають прилеглі поля від шкідливої дії суховіїв, засух та пилових бур.
Світовий досвід агролісомеліоративного господарства підтверджує, що там, де лісистість території відповідає науково обгрунтованим нормативам, природні ландшафти не деградують, створюється надійна система збереження сільськогосподарських угідь від водної та вітрової ерозії.
Сприятливі грунтово-кліматичні умови України визначають досить різноманітний породний склад лісів. Понад 30 листяних і хвойних порід зростають в лісах України, серед яких найпоширенішими із хвойної групи є сосна і смерека, а з листяних – дуб, бук, граб, береза і вільха. Лісостани з переважанням у складі цих порід займають 85,0 % вкритої лісом площі. Результати обліку лісового фонду свідчать, що Україна відноситься до малолісних лісодефіцитних держав. На душу населення в Україні припадає всього 0,20 га вкритої лісом площі, 39 м' запасів деревини та 0,28 м3 обсягу річного користування. Для порівняння: в Радянському Союзі ці показники становили відповідно – 3,06, 332 та 1,5. Важливим критерієм для оцінки стану земель лісового фонду є лісистість (відношення вкритої лісом площі до загальної) території.
Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу, є європейською лісовою державою. По площі лісів Україна займає восьме місце в Європі (без Росії) (табл. 1.10.).
Таблиця 1.10
Лісистість європейських країн
| 1 | Швеція | 45218 | 27264 | 60,3 |
| 2 | Фінляндія | 33814 | 21883 | 64,7 |
| 3 | Франція | 54919 | 15156 | 27,6 |
| 4 | Іспанія | 50596 | 13509 | 26,7 |
| 5 | Німеччина | 35702 | 10740 | 30,1 |
| 6 | Туреччина | 77945 | 9954 | 12,8 |
| 7 | Італія | 30132 | 9857 | 32,7 |
| 8 | Україна | 60370 | 9491 | 15,7 |
| 9 | Польща | 31268 | 8942 | 28,6 |
| 10 | Норвегія | 32376 | 8710 | 26,9 |
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, грунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини. Основні лісові запаси зосереджені в Карпатах (29%),
Таблиця 1.11
Територія та лісистість адміністративно-територіальних одиниць України[1]
| за загальною площею | за площею суші | ||||
| АР Крим | 2608,1 | 2391,5 | 278,7 | 10,7 | 11,7 |
| Вінницька | 2649,2 | 2606,2 | 346,5 | 13,1 | 13,3 |
| Волинська | 2014,4 | 1969,2 | 624,6 | 31,0 | 31,7 |
| Дніпропетровська | 3192,3 | 3035,8 | 179,2 | 5,6 | 5,9 |
| Донецька | 2651,7 | 2610,1 | 184,1 | 6,9 | 7,1 |
| Житомирська | 2982,7 | 2934,4 | 1001,6 | 33,6 | 34,1 |
| Закарпатська | 1275,3 | 1257,1 | 656,7 | 51,4 | 52,2 |
| Запорізька | 2718,3 | 2542,8 | 101,0 | 3,7 | 4,0 |
| Івано-Франківська | 1392,7 | 1369,3 | 571,0 | 41,0 | 41,7 |
| Київська | 2812,1 | 2638,3 | 624,1 | 22,2 | 23,7 |
| Кіровоградська | 2458,8 | 2383,4 | 164,5 | 6,7 | 6,9 |
| Луганська | 2668,3 | 2646,4 | 292,4 | 11,0 | 11,1 |
| Львівська | 2183,1 | 2140,6 | 621,2 | 28,5 | 29,0 |
| Миколаївська | 2458,5 | 2331,0 | 98,2 | 4,0 | 4,2 |
| Одеська | 3331,3 | 3118,2 | 203,9 | 6,1 | 6,5 |
| Полтавська | 2875,0 | 2726,6 | 247,4 | 8,6 | 9,1 |
| Рівненська | 2005,1 | 1962,9 | 729,3 | 36,4 | 37,2 |
| Сумська | 2383,2 | 2352,6 | 425,0 | 17,8 | 18,1 |
| Тернопільська | 1382,4 | 1363,1 | 183,2 | 13,3 | 13,4 |
| Харківська | 3141,8 | 3081,9 | 378,3 | 12,0 | 12,3 |
| Херсонська | 2846,1 | 2412,9 | 116,3 | 4,1 | 4,8 |
| Хмельницька | 2062,9 | 2023,3 | 265,1 | 12,8 | 13,1 |
| Черкаська | 2091,6 | 1955,2 | 315,1 | 15,1 | 16,1 |
| Чернівецька | 809,6 | 791,1 | 236,7 | 29,2 | 29.9 |
| Чернігівська | 3190,3 | 3122,8 | 665,7 | 20,9 | 21,3 |
| м. Київ | 83,6 | 76,9 | 31,3 | 37,2 | 40,7 |
| м. Севастополь | 86,4 | 85,5 | 32,8 | 38,0 | 38,4 |
| Разом | 60354,8 | 57929,1 | 9573,9 | 15,9 | 16,5 |
Лісостепу (31%) і Поліссі (33%). В степовій зоні та Криму знаходиться лише 7% лісових запасів.
Між різними областями України також існують суттєві відмінності у лісозабезпеченні (табл. 1.11). Нормативом для визначення необхідної кількості лісів на території різних регіонів України є показник оптимальної лісистості, за яким найбільш ефективно виявляється увесь комплекс корисних властивостей лісу (середовище утворюючих, сировинних, захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних тощо). Для території України в цілому цей показник складає 20-22%.
Дуже цікаві в цьому відношенні матеріали, які наводить А.А. Молчанов (1973) стосовно оптимальної лісистості лісової зони і північного лісостепу (табл. 1.12).
Таблиця 1.12
Оптимальна лісистість на водозборах лісової зони, розмішених на грунтах різного гранулометричного складу (з врахуванням лісоосушувальної меліорації)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землі лісового та природно-заповідного фонду“ на сторінці 2. Приємного читання.
