У дуже маловодні роки ці цифри дорівнюють відповідно 49,2 і 0,57 тис. м3/км Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою регіонів, а водозабезпеченість 13 областей, які займають 60% території країни, нижча від середнього її рівня.
Таблиця 5.1
Водні ресурси України, км3
| середній за водністю | мало · водний | дуже · маловодний | ||
| Місцевий річковий стік | 52,4 | 41,4 | 29,7 | 49,2 |
| Приплив із суміжних територій | 34,7 | 28,8 | 22,9 | 37,9 |
| Підземні води, що гідравлічно не зв'язані з річковим стоком | 7,0 | 7,0 | 7,0 | 7,0 |
| Сумарні ресурси | 94,1 | 77,2 | 59,6 | 98,4 |
Характерною особливістю основної складової водних ресурсів країни – річкового стоку – є її мінливість у часі. Основна частина річного стоку проходить весняною повінню. Частка весняного стоку в річному становить від 60-70% на півночі і північному сході до 80- 90% на півдні України. Розподіл річкового стоку по території країни також дуже нерівномірний. Найменше водних ресурсів формується там, де зосереджені найбільші водоспоживачі – Донбас, Криворіжжя, Крим, південні області.
Дуже нерівномірно розподілені по території України і запаси підземних вод. Найбільша кількість прогнозних ресурсів підземних вод приурочена до басейнів Дніпра (61%), Сіверського Дінця (12%) і Дністра (9%). Розвіданість перспективних ресурсів підземних вод змінюється від 14% у басейнах річок Приазов'я до 90% у Криму. У басейні Дніпра вони розвідані лише на 20%, в басейні Дністра – на 27, у басейні Південного Бугу – на 30 і в басейні Сіверського Дінця – на 40%. Підземні води на рівні 1995-1999 pp. забезпечують приблизно 17% загального водоспоживання у країні і 54% господарсько-питного водопостачання, Найбільшою мірою підземні води використовуються для питного постачання у містах і селищах міського типу в Луганській, Волинській, Закарпатській, Житомирській, Кіровоградській, Рівненській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій областях та Автономній Республіці Крим (табл. 5.2).
Таблиця 5.2
Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси та загальне використання підземних вод
| ресурси, млн. м3 | кількість родовищ підземних вод | запаси, млн. м3 | від експлуатаційних запасів | ВІД прогиозних ресурсів | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Автономна Республіка Крим | 474,8 | 59 | 420,8 | 169 | 40 | 36 |
| Вінницька | 323,1 | 44 | 47,8 | 45 | 94 | 14 |
| Донецька | 899,4 | 86 | 384,7 | 153 | 40 | 17 |
| Житомирська | 229,4 | 36 | 75,2 | 50 | 66 | 22 |
| Закарпатська | 394,8 | 15 | 123,7 | 59 | 48 | 15 |
| Київська | 1538,6 | 92 | 709,6 | 173 | 24 | 11 |
| Миколаївська | 161,2 | 11 | 28,8 | 31 | 47 | 19 |
| Одеська | 268,9 | 30 | 124,5 | 51 | 41 | 19 |
| Харківська | 1500,1 | 32 | 376,7 | 104 | 28 | 7 |
| Херсонська | 1814,3 | 31 | 336,9 | 170 | 50 | 9 |
| Чернігівська | 3039,2 | 27 | 188,0 | 100 | 53 | 3 |
| Україна в цілому | 22516,9 | 900 | 5718,5 | 2574 | 45 | 11 |
Тут на такі цілі використовується 50-81% підземних вод. На них також ґрунтується сільськогосподарське водопостачання. Каптаж водоносних горизонтів і добування підземних вод здійснюються більш як на 110 тис. свердловин, частина з яких об'єднана в групові (449) водозабори. Води першого водоносного горизонту (грунтові води) відбираються за допомогою шахтних колодязів, їхня кількість обчислюється приблизно в 1,9 млн. Експлуатується також понад 2 тис. джерел, які мають велике значення для водопостачання окремих гірських районів.
До водних ресурсів належать також води озер і лиманів, але вони не можуть бути надійним джерелом водопостачання, оскільки у своїй більшості ці озера невеликі, а їх рівневий режим не стійкий. Численні ж лимани мають солону чи солонувату воду. Прісні озера можуть бути джерелами водопостачання лише в суто місцевому значенні.
При аналізі будь-яких питань, пов'язаних із використанням водних ресурсів та його впливом на формування природних вод і взагалі на екологічний стан басейну, слід розрізняти такі поняття, як об'єм загального забору води, об'єм використаної води, об'єм безповоротного споживання води, об'єм оборотного і повторно- послідовного використання води та загальний або повний об'єм водокористування. Останнє ще може бути назване валовим водокористуванням. Нагадаємо, що джерелами задоволення потреб населення і галузей економіки водою є забір води з природних джерел – річок, озер, підземних водоносних горизонтів і морів та за рахунок інженерного відтворення водних ресурсів у системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання.
Водні об'єкти та їх води, тобто річки, озера, водосховища, ставки, канали, води боліт, підземні води, внутрішні моря і територіальні води морів складають водний фонд України. Він охоплює частину води, що знаходиться у природному середовищі в межах України. Вода, яка є компонентом рослинних і тваринних організмів, гірських порід, атмосферного повітря, як і вода, видобута з природного середовища і яка перебуває у водопровідних системах, посудинах, резервуарах, не входить до складу водного фонду.
Річки. Річкова мережа України складається з тимчасових водотоків, які мають течію лише лід час сніготанення і рясних дощів, маленьких струмків та річок, а також великих рік, таких як Дніпро і Дністер. Річки України належать до басейнів Чорного й Азовського морів і частково (2%) – до басейну Балтійського моря. Найбільшу площу серед інших річок країни займає басейн Дніпра. Переважна більшість річок України тече з півночі на південь або у близькому до цього напрямку, окремі річки – з півдня на північ; напрямок течії малих річок залежить від місцевих умов і може бути різний.
В Україні понад 63 тис. малих річок і водотоків. їхня загальна довжина – 135,8 тис. км, з них близько 60 тис. (95%) дуже малих (завдовжки до 10 км), загальна довжина яких становить 112 тис. км (середня довжина дуже малих річок – 1.9 км). Малих річок завдовжки 10 км і більше в Україні налічується 3212. їх загальна довжина близько 74 тис. км. З них у басейні Дніпра – 1383 (43%) і в басейні Дністра – 453 (14%), сумарною довжиною відповідно 32,1 і 10,6 тис. км (табл. 5.3).
Таблиця 5.3
Розподіл малих річок України за площею водозбору
| сума | % | тис. км | % | Кількість | сумарна | ловжнпа | ||
| сума | % | тис. км | % | |||||
| <10 | 10916 | 17,3 | 24,9 | 13,4 | 104 | 3.2 | 1,68 | 2.3 |
| 10,1-20 | 503 | 0,8 | 1.3 | 0,7 | 59 | 1.9 | 0,66 | 0.9 |
| 20,1-50 | 8658 | 13,7 | 21,5 | 11,6 | 797 | 24,8 | 9,8 | 13,3 |
| 50,1-100 | 10647 | 16,9 | 30,1 | 16,2 | 890 | 27,7 | 13,8 | 18,7 |
| 100,1-200 | 10591 | 16,8 | 32,4 | 17,5 | 653 | 20,3 | 14,1 | 19,2 |
| 200,1-500 | 9696 | 15,4 | 34,8 | 18,7 | 453 | 14,1 | 15,7 | 21,3 |
| 500,1-1000 | 6911 | 11,0 | 23,6 | 12,4 | 168 | 5,3 | 10,0 | 13,5 |
| 1000,1-2000 | 5107 | 8,1 | 17,7 | 9.5 | 88 | 2.7 | 7,9 | 10,8 |
| Всього | 63029 | 100 | 185,8 | 100 | 3212 | 100 | 73,7 | 100 |
Аналіз структури використання води конкретних річок показав, що в Поліссі на господарсько-побутові потреби витрачається від 3 до 25% загального об'єму річкового стоку, в Лісостепу – 10-20% і в Степу – 20-40%. Майже скрізь малі річки є джерелом сільськогосподарського водопостачання. На окремих річках на ці потреби витрачається понад 40% водних ресурсів, що використовуються галузями економіки.
Озера і лимани. За походженням озера України поділяють на такі типи: річкові (у заплавах річок); провальні, карстові та просадкові (переважно на Поліссі і в Степу); залишкові (відокремлені частини заток моря, бухти, гирла річок); карстові та завальні (у Карпатах). Значна кількість озер і лиманів ще не с запорукою того, що їхні водні ресурси можуть бути використані як важливе джерело водопостачання, оскільки більшість прісних озер та лиманів невеликі, а їх режим рівнів нестійкий.
Болота. Під терміном "болото" розуміють ділянку земної поверхні з надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип грунтоутворення і, як правило, нагромаджується торф. Залежно від умов водно-мінерального живлення, типу торфу та характеру рослинності розрізняють низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) та перехідні (мезотрофні) болота. Крім боліт, виділяють перезволожені мінеральні землі (грунти), які без впровадження відповідних заходів можуть перетворитися на заболочені грунти, а потім і на болото.
В Україні власне болота найбільші площі займають на Поліссі, особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях, а також у долинах лісостепових і степових річок та в Карпатах. Переважають низинні болота. На Поліссі вони становлять до 90% усіх боліт. Перехідні та верхові болота займають невеликі площі в північно-західній частині Полісся і в Карпатах. Меліоративно- болотний фонд України становить 6568,7 тис. га. Він складається з власне боліт і торф'яно-болотних земель, заболочених та перезволожених земель. Із загального меліоративного фонду країни виділено 1186,1 тис. га, або 18%, які не підлягають осушенню, значна частина цієї площі одержує статус заповідника чи заказника.
Водосховища і ставки. В Україні досить поширені штучні водойми: ставки та водосховища. Слід зазначити, що суттєвої різниці між ставком і водосховищем немає. Умовно прийнято, що штучна водойма об'ємом до 1 млн. м' є ставком, а з більшим водосховищем. Створення штучних водойм пов'язане з необхідністю регулювання дуже нерівномірного у часі стоку річок. Створений при цьому напір використовується для виробництва електроенергії, подачі води на зрошення, для побутового і промислового водопостачання, поліпшення судноплавних шляхів, а самі ставки і водосховища використовуються для риборозведення. В Україні налічується 28,8 тис. ставків і 1157 водосховищ. При нормальному підпертому рівні води у водосховищах з урахуванням водосховищ Дніпровського каскаду і Дністровського водосховища сумарна площа водного дзеркала становить 985,8 тис. га. Загальний об'єм води дорівнює 55296 млн. м3, а корисний – 26446 млн. м3. Площа водного дзеркала всіх ставків складає 223,3 тис. га, а сумарний об'єм – 3344,8 млн. м3.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
