• 3) позитивно впливають на підвищення ефективної родючості грунтів.
Але вони також мають істотні вади:
• не забезпечують захист грунтів з необхідною регулярністю і ефективністю;
• не забезпечують захист Грунтів при прояві ерозійних процесів у вигляді стихійного лиха.
Завдання протиерозійної агротехніки – максимальне покриття рослинами або їх рештками поверхні грунту, що застосовується головним чином після колосових культур суцільного посіву. Після просапних культур ефективність такого заходу значно знижується. Впровадження протиерозійної агротехніки повинно бути зонально диференційованим. В Поліссі вона ефективна лише весною і під час зяблевого обробітку, а влітку майже не впливає на протиерозійну стійкість. В Степу, де вітрова ерозія може виникати від січня до травня, Грунтозахисна система обробітку після колосових культур знижує рівень вітрової ерозії, але для водної ерозії вона є лише періодично діючою перепоною. Для районів Лісостепу і Північного Степу можна застосовувати Грунтозахисні системи за принципом "напівпару", в Південному і Сухому Степу потрібна мінімалізація обробітку аж до нульової схеми.
Перспективні заходи зупиняють ерозійні процеси на десятки років. Вони поділяються на землевпорядні, організаційні і конструкційні. Один з основних заходів – зниження розораності території шляхом виведення з ріллі земель, непридатних для обробітку. Це піщані землі і осушені торфовища в Поліссі, схили більше 5°, розмиті, заплавні, заболочені, засолені грунти, мочари, солонці, тощо.
Оптимальна площа орних земель на думку С.Ю. Булигіна (2005), повинна становити:
• для Полісся – 15-25% від загальної площі,
• для Лісостепу і Північного Степу – 40-45%,
• Південного Степу-35-40%,
• Сухого Степу – 25-35%.
Це означає, що з загальної площі ріллі України потрібно вилучити майже 10 млн. га (Сайко В.Ф., 2000).
Найважливіше завдання – збільшення площі лісів та посилення агролісомеліоративних заходів. В Поліссі необхідно довести лісистість до 40-50% від загальної площі, а також створити систему лісосмуг, щоб знизити видування і перенесення забрудненого радіонуклідами пилу. Для захисту грунтів від водної ерозії лісосмуги слід створювати вздовж гідротехнічних споруд (наорні вали-тераси, вали-канави тощо).
Проте, найбільш цілісне і екологічно раціональне вирішення проблеми захисту грунтового покриву від ерозійних процесів – перехід до утворення ґрунтоохоронно-меліоративно упорядкованих агроландшафтів (АЛ). Просторову основу АЛ складають системи гідротехнічних та лісомеліоративних заходів. При проектуванні АЛ враховують геологічні, геоморфологічні, ґрунтові, гідрологічні, гідротермічні, геоботанічні та інші особливості території. Тип протиерозійно упорядкованого АЛ визначається співвідношенням небезпеки водної та вітрової ерозії з урахуванням всіх інших негативних процесів і явищ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протиерозійні заходи“ на сторінці 3. Приємного читання.
