– за вимушеної відсутності рослинного покриву – захист грунту рослинними рештками культур, що зберігаються на поверхні за допомогою його мульч-обробітку. До цього переліку слід залучити і сівозмінне зонування земель за мікрозонами схилу.
Проектуючи технологічну грунтозахисну складову агроландшафту, слід мати на увазі:
• а) з природних причин (особливо внаслідок динаміки погод) ґрунтозахисні заходи не завжди здійсненні і не завжди ефективні, а тривалість їхньої дії обмежена в часі;
• б) у реальних умовах господарювання не завжди можна виконати всі потрібні заходи;
• в) постійне відновлення стоковідвідного контурного нанорельєфу можливе лише в контурно-смугових робочих ділянках;
• г) грунтозахисні заходи можуть знижувати врожай або вести до недоодержування прибутку;
• д) грунтозахисна технологія нездатна забезпечити захист грунту у випадках "стихійних лих", а саме вони завдають майже всю ерозійно-дефляційну шкоду. Отже, грунтозахисні раціональні виробничі технології конче потрібні і незамінні, але їх слід застосовувати в екологічно жорстких рамках ландшафтно стабільної грунтозахисно-меліоративної просторової структури агроландшафту. Покладання виключно тільки на грунтозахисні технології і спеціальні грунтозахисні заходи приводить до фатальних наслідків.
У процесі проектування ґрунтозахисно-меліоративної просторової структури агроландшафту було б корисно взагалі відкласти проектування технологічного субкомпонента агроландшафту, тобто абстрагуватися від грунтозахисної ролі виробничої технології, а спочатку одержати таку просторову структуру агроландшафту, яка і без грунтозахисної технології була би грунтозахисно достатньою (наприклад, щоб розрахована при оцінці проекту структури сума ерозійних і дефляційних втрат грунту не перевищувала прийнятого граничного рівня). Можна також вважати результат проектування задовільним, якщо таке зменшення втрат грунту досягається з додатковим включенням у розрахунки втрат грунтозахисної ролі сільськогосподарських культур і "звичайної", "традиційної" технології, не ускладненої спеціальними грунтозахисними заходами, тим більше проблематичними напрямами, ще не повністю дослідженими і не освоєними виробництвом (наприклад, "нульовий обробіток", "прямий посів" тощо). Якщо і за цієї умови бажане зниження втрат не досягається, слід обумовити переведення ділянки у склад квазіприродних кормових угідь із обов'язковим виконанням пасовищної модифікації грунтозахисно-меліоративного упорядкування агроландшафту.
Просторово-структурний субкомпонент антропного компонента агроландшафту створюється на першому, основоположному етапі дійсно культурного агроландшафтогенезу – етапі його грунтозахисно- меліоративного упорядкування. Ґрунтозахисно-меліоративні заходи постійної дії є , єдино можливим засобом створення грунтозахисно- меліоративної просторової структури агроландшафту та її закріплення. Постійна, цілорічна й багаторічна дія цих заходів принципово відрізняє їх від технологічних заходів, дія яких скороминуща в часі (виняток – постійний рослинний покрив "природних" кормових угідь). Функціонально найважливішими для агроландшафту (обов'язковими елементами мінімізованої структури) є такі групи заходів постійної дії:
• а) протиерозійні вздовжсхилові (концентровані) ланки стоковідвідної інфраструктури агроландшафту. Ці ланки підрозділяють схил на сектори, кожний з яких перетворюють на схиловий блок контурно-смугових робочих ділянок, орних чи пасовищних.
• б) полезахисні смуги, які, крім своєї головної полезахисної (і протидефляційної) ролі, виконують не менш важливу ландшафтно- організаційну, ландшафтно-структурну функцію по закріпленню меж смугових виробничих робочих ділянок (на схилах – поперечносхилових безпечно стоковідвідних меж контурно-смугових робочих ділянок) і тим уможливлюють неухильне додержання потрібного напряму агротехнічних операцій. Заходи постійної дії цих названих двох груп формують первинну просторову структуру агроландшафту. Саме її слід запроектувати і реалізувати безпомилково, щоб вона, по-перше, прослужила без значних змін тривалий час (принаймні термін життя полезахисних смуг, у тому числі і після можливого їхнього порослевого відновлення), по-друге, була придатна для вписування в неї навіть без спеціального проектування систем елементів вторинної просторової структури. Це заходи постійної дії третьої найважливішої групи, яку складають:
• в) стоковідвідні гідротехнічні земляні споруди. Разом із контурним стоковідвідним орним нанорельєфом усієї поверхні вони складають польову (повсюдну, розосереджену) ланку стоковідвідної інфраструктури агроландшафту. Через неї, приблизно від середини контурно-смугової робочої ділянки до вздовжсхилових ланок, уповільнено, без ерозії, з максимальним поглинанням ґрунтом відводиться вода, яка не змогла бути засвоєна грунтом там, де опади надійшли на поверхню грунту.
У комплексі заходів із протиерозійного облаштування вздовжсхилових ланок стоковідвідної інфраструктури агроландшафту використовуються також, за потреби, різноманітні споруди по боротьбі з ярами, малі протиерозійні ставки по улоговинах стоку і мілководні лимани по верхів'ях цих улоговин, заліснення улоговин стоку, прияркові і прибалкові лісові насадження.
До грунтозахисно-меліоративних заходів постійної дії відносяться також протиерозійні (стокорегулюючі) лісові смуги. Саме на них у попередні роки намагалися покласти функцію розосередження і поглинання ґрунтом вод вздовжсхилового стоку. Відповідно ці смуги мали бути дійсно лісовими – багаторядними, загущеними, з участю чагарників. Внаслідок своєї щільної конструкції ці лісові смуги не могли справляти ефективний полезахисний (і протидефляційний) вплив на прилеглі землі і призводили до значних незручностей при користуванні ними. їхня ж стоко- і наносозатримна, водовбирна ефективність теж була більш удаваною, бо вздовжсхиловий стік надходить до лісових смуг не суцільною габою, а в концентрованому вигляді і проривається крізь них по вздовжсхилових улоговинах.
В агроландшафті протиерозійні лісові смуги слід застосовувати як поодинокі, на специфічних позиціях в агроланшафті, в окремих місцях, не включаючи їх у систему, оскільки вся просторова структура агроландшафту націлюється на недопущення вздовжсхилового стоку.
Протиерозійні заходи можна поділити на профілактичні (запобіжні), тактичні (оперативні) і перспективні (довгострокові).
Профілактичні заходи спрямовані на підвищення екологічної стійкості грунтового покриву і ступеня захищеності його рослинністю.
Основу оперативного блоку складають агротехнічні заходи. їх переваги:
• 1) "миттєва" ефективність після виконання технологічних операцій;
• 2) легко вписуються в технологічний процес вирощування культур і тому майже не потребують додаткових витрат;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протиерозійні заходи“ на сторінці 2. Приємного читання.
