Вітрова ерозія

Оцінка і прогноз якості земель

Таблиця 4.9

Інтенсивність вітрової ерозії для основних типів грунтів рівнинної території України

ҐрунтиНорма ерозії, т/га за рікКласи інтенсивності ерозії
123456
відсутняслабкасереднясильнадуже сильнакатастрофічна
12345678
Дерново-підзолисті, дернові і оглеєні їх види, піщані і супіщані1,51-1,51,5-1515-4545-150150-450>450
Опідзолені грунти, оглеєні і реградовані їх види3,01-33-3030-9090-300300-900>900
Чорноземи типові всіх видів4,01-44-4040-120120-400400-1200>1200
Чорноземи звичайні всіх видів, чорноземи на щільних глинах3,01-33-3030-9090-300300-900>900
Чорноземи південні всіх видів, чорноземи глинисто-піщані, чорноземи солонцюваті на нелесових породах2,51-2,52,5-2525-7575-250250-750>750
Темно-каштанові, каштанові солонцюваті, лучно-каштанові солонцюваті, оглеєні солонцюваті і осолоділі ґрунти подів, солонці і солончаки2,01-22-20.20-6060-200200-600>600
Чорноземи і дернові щебенюваті грунти на елювії щільних не- карбонатних і карбонатних порід2,01-22-2020-6060-200200-600>600
Лучно-чорноземні, лучні і чорноземно- лучні ґрунти всіх видів на лесових, алювіальних і делювіальних породах4,01-44-4040-120120-140400-1200>1200
Лучно-болотні, болотні, торфово- болотні ґрунти та торфовища2,01-22-2020-6060-200200-600>600

Показники діагностики вітрової ерозії:

• 1. Перевищення потенційно-можливих втрат грунту від вітрової ерозії над багаторічною нормою ерозії, (т/га за рік) (табл. 4.9)•,

• 2. Наявність переносу пилу під час пилових бур з інших регіонів;

• 3. Схильність до інтенсивних і частих посух, які обумовлюють процеси опустелювання.

Таблиця 4.10

Нормативи вітроерозійних процесів і посух

Ступінь розвитку вітро- 1 ерозійних процесівПеревищення втрат грунту над нормою ерозії (разів)Періодичність · посух, · зниження ГТК, перенос пилуПротиерозійні заходи
Нормальний (сприятливий)в 1-20-Звичайні або грунтозахисні технології.
Задовільнийв 20-30Перенос пилу з інших регіонівМінімальні, аж до "нульових", технології обробітку грунту. Потрібні інженерні розрахунки втрат фунту. Відстані між основними лісосмугами не більші 15-20- кратної висоти насаджень
Перед кризовийв 30-50Перенос пилу з, інших регіонівҐрунтозахисні системи обробітку фунту. Інженерні розрахунки втрат фунту і розрахунки оптимальних відстаней між основними ліоосмугами.
Кризовийв 50-100Перенос пилу, посухи І раз в 1,5- 3,5 роки, ГТК- 0,2-0,3Мінімальні системи грунтозахисних обробітків. Обов'язкові розрахунки втрат фунту і оптимальних відстаней між лісосмугами. Необхідні зміни у співвідношенні основних угідь, помірне зволоження при зрошенні
Катастрофічний>100Посухи · 1 раз в 1,5-2 роки. ГТК-0,2-0,3Необхідні зміни в співвідношенні площ основних угідь. Спеціальні меліорації і радикальні зміни системи господарювання, заходи проти осолонцювання, засолення фунтів та опустелювання.

Нормування параметрів вітрової ерозії проводять за такими показниками:

• 1. Перевищення втрат грунту над багаторічною нормою ерозії (разів);

• 2. Періодичність посух;

• 3. Зниження гідротермічного коефіцієнта;

• 4. Перенос пилу.

Нормування вітроерозійних процесів наведено в табл. 4.10, де також дано перелік заходів з поліпшення ситуації.

Для визначення критеріїв оцінки інтенсивності вітрової ерозії використовуються різноманітні джерела інформації. Тривалість пилових бур визначається за даними метеослужби, за якими встановлюється тривалість (у годинах) кожної пилової бурі за 20-40 років і розраховується її середньорічна величина. Середні максимальні швидкості вітру 20% забезпеченості, за 20-40-річними даними метеослужби, за ті дні, коли відбувалися пилові бурі, визначаються також максимальні швидкості вітру. Для визначення періодичності вітрової ерозії по кожній метеостанції кількість повторень вітрової ерозії за кожний рік і за роками 20-40-річного періоду ділять на число років у періоді. При цьому, якщо пилові бурі проявляються щоденно, то це визначається як одна буря, а якщо з перервами – як різні. Інтенсивність посух і їх повторюваність, а також гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК) для необхідного періоду вегетації установлюють з даних метеослужби (для 25%-вої забезпеченості) (архіви ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського").

Для всіх перелічених критеріїв на картосхеми наносять розташування метеостанцій, біля них записується необхідний показник і методом інтерполяції проводяться ізолінії, які обмежують регіони, що мають однакову величину показника. При районуванні інтенсивної вітрової ерозії користуються принципом переважання на території певного класу інтенсивності вітрової ерозії. Тому майже у кожному з виділених районів присутні землі, які належать до інших класів, а для багатьох районів Полісся завдяки строкатості грунтового покриву довелося виділити цілий регіон, де перевищення розрахункових втрат грунту коливається від 0 до 100 і більше разів.

Повторюваність та інтенсивність посух відіграють значну роль у виникненні кризових ситуацій. Вони різко погіршують стан зволоження ландшафтів, викликають нестабільність, призводять до корінних змін грунтового покриву, умов зростання рослин.

В середньому, за останні 20 років посухи повторювались при 25%-вій їх забезпеченості 1 раз в 5 і більше років в Західному і Правобережному Поліссі зі зниженням величин ГТК в порівнянні з середніми даними за цей період на 0,3 одиниці. В Правобережному і Північному Лісостепу, Лівобережному Поліссі вони виникали 1 раз в 3-5 років з такою ж інтенсивністю. На іншій території Лісостепу і Північного Степу – 1 раз в 2,5-3,5 роки із зниженням ГТК в середньому на 0,2 одиниці. Південний Степ, крім Задністровської частини, і смуга центральної частини Кримського Степу характеризуються повторюваністю І раз в 2-2,5 роки з таким же зниженням величин ГТК. Найбільш часті посухи виникають в Присивашській зоні і прилеглому узбережжі Чорного та Азовського морів (1 раз в 1,5-2 роки зі зниженням ГТК до 0,3-0,4), що призводить до опустелювання.

Існує чітко виражена динаміка посух в межах вегетаційного періоду. Весною в Західному і Правобережному Поліссі вони майже зовсім відсутні. В Лівобережному Поліссі вони виникають один раз в 2,5-5 років (тільки в західних районах Чернігівського Полісся). В Правобережному Лісостепу посухи в цей період виникають тільки в південно-східних районах Київської області і Черкащини. В Лівобережному Лісостепу – в західних районах Полтавської області із зниженням ГТК на 0,1-0,3 одиниці в порівнянні з середньорічними, але з повторюваністю 1 раз в 2,5-3,5 роки. Правобережний і Лівобережний Північний Степ характеризується такою ж повторюваністю і дуже слабкою інтенсивністю (зниження ГТК на 0,1 одиниці). На Приазовській височині в цей час ГТК підвищується на 0,2-0,3 одиниці проти середньорічного. Найбільш часті й інтенсивні посухи в цей період спостерігаються на вододілі річок Дніпра і Молочна по лінії Каланчак-Берислав-Запоріжжя-Мелітополь- Генічеськ, в Криму – в Красноперекопському й Джанкойському районах. В червні-липні інтенсивність і розповсюдженість посух зростає. В усьому Поліссі, Правобережному і Північній частині

Лівобережного Лісостепу посухи повторюються 1 раз в 2,5-3 роки. ГТК знижується на 0,3-0,6 одиниць від середньорічного. На більшій частині Лісостепу і Північного Степу посухи повторюються І раз в 2,5-3,5 роки з пониженням ГТК на 0,2-0,4 одиниці. Південний Степ і Крим зазнають посух кожні 2,5 роки зі зниженням ГТК до 0,2-0,3, що характерно для пустель і напівпустель, а в найбільш сухих районах Причорномор'я посухи бувають навіть щорічно. В серпні-вересні, коли волога так необхідна для наступного врожаю, інтенсивність посух ще більше зростає. В Поліссі посухи повторюються один раз на 3-5 років, в Лісостепу – в 2,5-3,5 роки, в Степу – 2,5-3,5 роки, а в сухій його частині – 1,5-2 роки. Найбільше зниження ГТК в Криму досягає 0,25, що характеризує опустелювання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вітрова ерозія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія
  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін