Розділ 92

— Що ж, не можу сказати, що в цю мить я надто зайнята. Навряд чи хто дуже обуриться, якщо я піду вам назустріч. Що вас цікавить?

— Ми шукаємо одну могилу в Лондоні.

Ґеттем засумнівалась.

— У нас їх близько двадцяти тисяч. Чи не могли б ви трохи уточнити?

— Це могила рицаря. Імені ми не знаємо.

— Рицаря… Це істотно звужує сферу пошуків. Могил рицарів не так уже й багато.

— Ми маємо мало інформації про цього рицаря, — сказала Софі. — Ось усе, що ми знаємо. — Вона витягла папірець, на якому були лише два перші рядки вірша.

Не наважуючись показувати весь вірш незнайомій людині, Ленґдон і Софі вирішили дати тільки два перші рядки — ті, що описували рицаря. Фрагментована криптографія, так Софі це називала. Коли розвідувальна служба перехоплює закодоване повідомлення, що містить секретні дані, криптографам роздають окремі частини цього повідомлення. Коли його розшифровують, жоден криптограф не бачить усього тексту.

У цьому ж разі така обережність була, мабуть, зайвою. Навіть якби бібліотекарка побачила весь вірш, визначила, чия це могила, і здогадалася, якої кулі на ній бракує, без криптекса ця інформація все одно була б ні до чого.

Ґеттем помітила в очах американського науковця гостру тривогу, наче знайти цю могилу було питанням життя і смерті. Зеленоока жінка, що була з ним, теж здавалася схвильованою.

Спантеличена, Ґеттем наділа окуляри і прочитала те, що було написано на папірці.

В Лондоні папа рицаря ховав,

Його плід гнів священний накликав.

Вона подивилася на гостей.

— Що це? Гарвардський варіант гри в пошуки скарбу?

Ленґдон вимушено засміявся:

— Щось таке.

Ґеттем відчула, що він щось замовчує. Однак загадка її заінтригувала, і вона задумалась над дивним віршем.

— Отже, тут сказано, що якийсь рицар зробив щось таке, що розсердило Бога, але папа змилосердився і поховав його в Лондоні.

Ленґдон кивнув.