Розділ 80

— Мої адвокати теж не жартуватимуть. — Він сердито подивився на монаха, що лежав у хвості літака. — Це чудовисько ввірвалось до мого будинку і мало мене не вбило. Це — факт, і Ремі підтвердить.

— Але ви його зв’язали і перевезли до Лондона! — зауважив Ленґдон.

Тібінґ підняв праву руку й удав, що звертається до судді.

— Даруйте, ваша честь, дивакуватому старому рицареві його нерозумне упередження на користь британської судової системи. Розумію, мені слід було звернутися до французької поліції, але я сноб і не вірю, що ці легковажні французи здатні належно вершити правосуддя. Цей чоловік мало мене не вбив. Визнаю, що вчинив нерозважливо, змусивши слугу допомогти мені перевезти його до Англії, але я пережив сильний стрес. Уклінно прошу мені пробачити.

Ленґдон був вражений.

— У вашому виконанні, Лі, це цілком може пройти.

— Сер Лі! — гукнув пілот. — Щойно прийшло повідомлення з диспетчерської вежі. У них там якісь технічні проблеми біля вашого ангара, і вони просять підвести літак просто до терміналу.

Тібінґ літав до Біггін-хілл понад десять років, а такого ще не бувало.

— Вони уточнили, що це за проблеми?

— Диспетчер чітко не сказав. Щось там ішлося про витік пального на насосній станції. Мене попросили зупинити літак перед терміналом і нікого не випускати, доки вони не дозволять. З міркувань безпеки. Ми маємо залишатися на борту, доки не одержимо «добро» від керівництва аеропорту.

Тібінґові це не сподобалося: «Який там до біса витік пального!» Від його ангара до насосної станції було добрих півмилі.

Ремі теж стривожився.

— Господарю, це все дуже підозріло.

Тібінґ повернувся до Софі й Ленґдона.

— Друзі, в мене з’явилась недобра підозра, що на нас там уже чекають.

Ленґдон понуро зітхнув.

— Фаш, мабуть, і досі вважає мене вбивцею.

— Або ж, — сказала Софі, — він занадто далеко зайшов, щоб визнати свою помилку.

Тібінґ їх не слухав. Незалежно від того, що собі думав Фаш, треба було діяти, і то швидко. «Не забувай про кінцеву мету. Грааль. Ми вже близько». Тібінґ почув, як літак випустив шасі.

— Лі, — мовив Ленґдон винуватим голосом. — Я здамся поліції і спробую владнати все законним шляхом. І позбавлю вас усіх цих неприємностей.