Розділ 55

— Чудово, А що п’ють?

— Вино. Вони п’ють вино.

— Супер. І останнє запитання. Скільки на столі склянок?

Софі замислилась, розуміючи, що це запитання каверзне,

«А після вечері Ісус узяв чашу з вином і розділив її зі своїми апостолами».

— Одна чаша, — відповіла вона. Чаша Христова. Святий Ґрааль, — Ісус передав по колу єдину чашу з вином, так тепер роблять усі християни на причасті.

Тібінґ зітхнув.

— Розплющте очі.

Вона розплющила очі. Тібінґ вдоволено усміхався, Софі глянула на ілюстрацію і з великим подивом побачила, що кожен за столом мав перед собою склянку з вином, так само, як і Ісус. Тринадцять чаш. До того ж ці чаші були маленькі, без вушок і зроблені зі скла. Жодної чаші Христової на картині не було. Жодного Святого Грааля.

У Тібінґа в очах були веселі іскорки.

— Погодьтеся, це трохи дивно, позаяк і за Біблією, і за нашою традиційною легендою про Ґрааль власне в цю мить з’являється Святий Ґрааль. Да Вінчі, схоже, забув намалювати чашу Христову.

— Мистецтвознавці, мабуть, це помітили.

— Ви будете вражені, коли почуєте, які дивні речі да Вінчі тут умістив, а більшість науковців їх або не бачить, або воліє не помічати. Ця фреска — ключ до таємниці Святого Ґрааля. У «Таємній вечері» да Вінчі зобразив усе відкрито.

Софі уважно розглядала ілюстрацію.

— То ця фреска говорить нам, що таке насправді Ґрааль?

— Не що це таке, — шепнув Тібінґ, — а хто це такий. Святий Ґрааль — це не предмет. Насправді це… людина.