TextBook Сайлас розумів: інформація, яку він добув від своїх жертв, справить величезне враження.
— Учителю, всі четверо підтвердили, що існує той самий clef de voûte… легендарний наріжний камінь.
Він почув, як Учитель затамував подих.
— Наріжний камінь. Точнісінько, як ми й здогадувались.
За легендою братство створило своєрідну карту з каменя — clef de voûte… або наріжний камінь — це була плита із вигравіруваними на ній вказівками, як відшукати найбільшу таємницю… інформацію настільки потужну, що задля її охорони, власне, й існувало це братство.
— Тепер, коли цей камінь уже в нас, — мовив Учитель, — то лишився один, останній крок до мети.
— Ми ще ближче до неї, ніж ви думаєте. Камінь тут, у Парижі.
— У Парижі? Не може бути. Це надто просто.
Сайлас розповів усе, що трапилося того вечора…. як усі його чотири жертви за мить до смерті відчайдушно намагалися врятувати своє нечестиве життя, продавши таємницю. Кожен розповів Сайласові ту саму історію — що наріжний камінь хитромудро захований у потаємному місці всередині одного зі старовинних паризьких храмів — церкві Святої Сульпіції.
— У Божому храмі, — вигукнув Учитель. — Як вони з нас глузують!
— Вони глузують з нас століттями.
Учитель замовк, наче насолоджуючись тріумфом. Нарешті мовив:
— Ти зробив велику справу для Бога, сину. Ми чекали на це багато століть. Мусиш знайти цей камінь для мене. Негайно. Цієї ж ночі. Розумієш, що поставлено на карту.
Сайлас розумів, однак Учитель тепер вимагав неможливого.
— Але ж ця церква — фортеця. Особливо вночі. Як я туди проникну?
Упевненим тоном людини, наділеної величезною владою, Учитель пояснив, що треба зробити.
Закінчивши розмову, Сайлас аж тремтів з нетерпіння.
«За годину, — казав він собі, вдячний Учителеві за те, що той дав йому час відбути належну покуту, перш ніж увійти до храму Божого. — Я мушу очистити душу від скоєних гріхів». Сьогодні він грішив задля святої мети. Війни проти ворогів Божих точилися століттями. Прощення було гарантовано.
Проте Сайлас знав: для очищення потрібна пожертва.
Він опустив штори, скинув одяг і став на коліна посеред кімнати. Подивився на волосяницю, що стягувала йому ногу. Всі вірні послідовники «Шляху» носили таку річ — шкіряний пасок з гострими металевими шипами, які впиваються в тіло, щоб постійно нагадувати про страждання Ісуса. Крім того, цей біль допомагав угамувати бажання плоті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Код да Вінчі» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2“ на сторінці 2. Приємного читання.