Розділ 21

— А ти знаєш, чому вона усміхається?

— Може, й знаю, — дідусь підморгнув їй. — Колись я розповім тобі про це.

Софі тупнула ніжкою.

— Я ж тобі казала, що не люблю таємниць!

— Принцесо, — усміхнувся дідусь, — життя сповнене таємниць. Розкрити їх усі одразу неможливо.

— Я повертаюся, — заявила Софі. Голос її луною віддався у сходовій шахті.

— До «Мони Лізи»? — оторопів Ленґдон. — Зараз?

— Мене не підозрюють у вбивстві, — пояснила вона. — Я використаю свій шанс. Я мушу зрозуміти, що саме дідусь намагався мені сказати.

— А як же посольство?

Софі почувалася винною через те, що спершу змусила Ленґдона втікати з місця злочину, а тепер кидає напризволяще, але вона не мала іншого виходу. Софі показала на металеві двері внизу.

— Вийдіть через ці двері. Тримайтеся освітлених вказівників, вони приведуть вас до виходу. Я бувала тут із дідусем. Потім буде контрольний турнікет. Він обертається лише в одному напрямку, тобто назовні. — Вона вручила Ленґдонові ключі від свого авта. — Мій червоний «смарт» стоїть на службовій автостоянці. Знаєте, як доїхати звідси до посольства?

Ленґдон узяв ключі й кивнув.

— Слухайте, — додала Софі трохи лагідніше, — я думаю, дідусь залишив мені якесь повідомлення біля «Мони Лізи» — якийсь ключ, що допоможе довідатися, хто його вбив. Або чому я в небезпеці. «Або що трапилося з моєю родиною». Я мушу піти й подивитися.

— Але якби він хотів попередити вас про небезпеку, чому б просто не написав цього на підлозі? Навіщо ця заплутана гра в слова?

— Хоч би що там дідусь намагався мені розповісти, навряд чи він хотів, щоб це почув хтось іще. Навіть поліція. — Очевидно, Соньєр зробив усе, що було в його силах, щоб передати таємне повідомлення саме їй. Він закодував його, написав її потаємні ініціали й наказав розшукати Роберта Ленґдона — мудра порада, зважаючи на те, що американець зумів розшифрувати код. — Вам це може видатися дивним, — сказала Софі, — але я думаю, дідусь хотів, щоб я дісталася до «Мони Лізи» раніше від усіх інших.

— Я з вами.

— Ні! Ми ж не знаємо, за скільки часу поліція повернеться сюди. Ви мусите йти.

Ленґдон завагався. Здавалося, допитливість науковця загрожувала перемогти в ньому здоровий глузд і привести знову в руки поліції.

— Ідіть же. — Софі вдячно всміхнулася. — Побачимося в посольстві, месьє Ленґдон.

Ленґдонові начебто щось не сподобалось.