TextBook — Бо я, месьє Ленґдон, вірю, що ви невинні, — Софі на мить відвернулась, а потім знову подивилась йому у вічі. — А також тому, що це частково з моєї вини ви вскочили в цю халепу.
— Вибачте, не зрозумів… Це ви винні, що Соньєр мене підставив?
— Соньєр не хотів вас підставляти. Сталася помилка. Це послання на підлозі призначене для мене.
Якусь мить Ленґдон намагався осягнути суть її останніх слів.
— Перепрошую?..
— Цей текст був не для поліції. Він написав його для мене. Мабуть, у ті хвилини він так поспішав, що й не подумав, як це сприйме поліція. — Вона на мить замовкла. — Числовий код не має жодного сенсу. Соньєр написав його, щоб до розслідування обов’язково залучили криптографів, тобто щоб я якнайшвидше довідалась, що з ним сталося.
Ленґдон відчув, що в нього паморочиться в голові. Він ще не знав, божевільна Софі чи ні, але принаймні тепер зрозумів, чому вона намагається йому допомогти. P.S. Знайдіть Роберта Ленґдона. Вона, вочевидь, вирішила, що цим постскриптумом куратор просив її знайти Ленґдона.
— Але з чого ви взяли, що послання призначене для вас?
— Вітрувієва людина, — просто відповіла вона. — Цей рисунок завжди був моїм улюбленим твором да Вінчі. Він і скористався ним, аби привернути мою увагу.
— Зачекайте хвильку. То куратор знав, який твір да Вінчі ваш улюблений?
Вона кивнула:
— Пробачте. Мені треба було розповісти все по порядку. Жак Соньєр і я…
Софі змовкла, і Ленґдон несподівано почув у її голосі прихований сум, якийсь жаль, пов’язаний із минулим. Між Софі і Жаком Соньєром, вочевидь, були якісь особливі стосунки. Ленґдон уважно подивився на привабливу молоду жінку, яка стояла перед ним. Для нього не було таємницею, що у Франції літні чоловіки часто заводять молодих коханок. Але Софі Неве якось важко було уявити в ролі утриманки.
— Ми посварилися десять років тому, — прошепотіла Софі. — Відтоді ми майже не спілкувались. Але сьогодні, коли в наш відділ подзвонили й сказали, що його вбито, і коли я побачила знімки з його тілом і з цим текстом на підлозі, то зрозуміла: він намагався щось мені передати.
— Це через Вітрувієву людину?
— Так. І через літери P.S.
— Постскриптум?
Вона похитала головою.
— Ні. Це мої ініціали.
— Хіба вас звати не Софі Неве?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Код да Вінчі» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13“ на сторінці 2. Приємного читання.